Справа № 120/4215/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс Михайло Богданович
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
24 лютого 2021 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (прийняте у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 18.08.2020 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив зобов'язати відповідача внести зміни до відомостей реєстру застрахованих осіб за період з грудня 2000 року по грудень 2004 року, в частині виправлення помилки у ідентифікаційному номері, а саме: замість коду № 2425904818 внести правильний код № 2325904818.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що до моменту виключення з Єдиного державного реєстру, навіть на етапі ліквідації, підприємство може ініціювати внесення змін до відомостей реєстру застрахованих осіб в частині виправлення помилки у ідентифікаційному номері. Враховуючи, що Барське комунальне підприємство теплових мереж "Бартеплокомуненерго" не припинено, відсутні підстави внесення змін до відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб на підставі рішення суду.
При цьому судом зазначено, що до моменту ліквідації Барського комунального підприємства теплових мереж "Бартеплокомуненерго" та припинення його як юридичної особи, позивач вправі звернутися до ліквідатора вказаного підприємства з метою ініціювання виправлення помилки у його ідентифікаційному номері. І лише у разі припинення комунального підприємства як юридичної особи, вказане питання вирішується у судовому порядку у спосіб зобов'язання органу Пенсійного фонду України внести відповідні зміни.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що у листі відповідача від 04.08.2020 не зазначено про те, що позивач перш ніж звернутися до суду має право звернутися до арбітражного керуючого Белінської Н. О. , яка здійснює ліквідацію підприємства БКПТМ "Бартеплокомуненерго", яка в свою чергу може внести зміни до Реєстру застрахованих осіб.
Крім того позивач просить врахувати новий доказ у справі, а саме відповідь арбітражного керуючого, яка не була подана до суду першої інстанції, оскільки відповідач у своїй відмові не вказав, що позивач має право звернутися до арбітражного керуючого.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що відмова арбітражного керуючого є незаконною і такою, що не відповідає дійсності і позивач має право подати позов до арбітражного керуючого БКПТМ "Бартеплокомуненерго".
Також відповідно до відомостей і реєстру страхувальників БКПТМ "Бартеплокомуненерго" не знято з єдиного державного реєстру, тобто не ліквідовано.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 витребувано дану справу із суду першої інстанції.
До апеляційного суду справа надійшла 30.11.2020.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 17.02.2021.
Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 12.12.2019, що підтверджується довідкою від 10.08.2020 № 1179/02-02-18.
Позивач у період з 20.12.2000 по 19.04.2013 працював в Барському державному комунальному підприємстві теплових мереж "Бартепломережа" на посадах слюсаря ремонтника четвертого розряду, газорізальник п'ятого розряду, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 та архівними довідками.
26.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перевірку особового рахунку, оскільки згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування внесено неправильний ідентифікаційний номер.
Листом відповідача від 04.08.2020 № 0200-0202-8/35490 позивача повідомлено, що у разі припинення страхувальника, зміни чи уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
Також повідомлено, що при припиненні або знятті з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться територіальними органами Пенсійного фонду на підставі наказу, що прийнятий відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
З метою внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб позивач звернувся до суду із цим позовом.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
У відповідності до п. 4, 5 ч. 1 ст. 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом; вертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч. 2 ст.21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, яка містить відомості про саму застраховану особу (в тому числі реєстраційний номер облікової картки платника податків), страхувальника, страховий стаж застрахованої особи та інші відомості, які дозволяють встановити страховий стаж для призначення пенсії.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) у 2011 році створений Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п.п. 1-3, 7, 10 ст. 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок;
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 14-1 Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Відповідно до ст. 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.
Ведення реєстру страхувальників Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794) визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з п. 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктом 16 Положення №794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до п. 3, 4 розд. IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Нормами п. 8 Положення №10-1 передбачено, що у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім'я, по батькові на поточний момент: реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження: стать; громадянство; серія та номер паспорта: номер телефону (за згодою): адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення / зміни / уточнення даних в Реєстр (і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення / зміну / уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
Відповідно до п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно з п.п. 2, 4, 11 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує надходження від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства; забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, своєчасне внесення відомостей до них, їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації; надає застрахованим особам інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб.
Пунктом 12 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, встановлено, що управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Отже, відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, який наділений повноваженнями з забезпечення ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 у період з 20.12.2000 по 19.04.2013 працював в Барському державному комунальному підприємстві теплових мереж "Бартепломережа" на посадах слюсаря ремонтника четвертого розряду, газорізальник п'ятого розряду, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 та архівними довідками.
Відповідно до свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 29.08.2002 виданого позивачу Пенсійним фондом України вказано помилковий номер картки платника податків, а саме № 2425904818 замість правильного № 2325904818 (помилка в другій цифрі номеру: замість "3" вказано "4").
Так, стаж роботи ОСОБА_1 за період роботи з грудня 2000 року по 31 грудня 2004 року не внесені до системи персоніфікованого обліку у зв'язку з помилкою, допущеною роботодавцем Барським комунальним підприємством теплових мереж "Бартеплокомуненерго".
Водночас, як зазначалось вище згідно п. 8 Положення №10-1 у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці, зокрема помилки у реєстраційному номері облікової картки платника податків ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення зміни даних в Реєстр застрахованих осіб за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення зміну уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 26.05.2020 звернувся з заявою про виправлення помилки у реєстраційному номері облікової картки платника податків, однак відповідач відмовив позивачу у внесенні такого виправлення.
Колегія суддів зазначає, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
За таких обставин період роботи позивача з грудня 2000 року по грудень 2004 року має бути внесений до відомостей реєстру застрахованих осіб відносно позивача (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Водночас слід зазначити, що перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, який також наділений повноваженнями з забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб.
Відтак, відповідач зобов'язаний був перевірити достовірність наданих підприємством документів, вжити заходів для витребування від підприємства достатніх доказів для забезпечення належного ведення реєстру застрахованих осіб та внесення достовірних даних щодо ідентифікаційного номеру позивача.
Стосовно тверджень суду першої інстанції та доводів відповідача викладених у відзиві на апеляційну скаргу про те, що до моменту виключення з Єдиного державного реєстру, навіть на етапі ліквідації, підприємство може ініціювати внесення змін до відомостей реєстру застрахованих осіб в частині виправлення помилки у ідентифікаційному номері, при цьому БКПТМ "Бартеплокомуненерго" не припинено, тому підстави внесення змін до відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб на підставі рішення суду відсутні колегія суддів зазначає, що помилки допущені державними органами не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, що відповідає принципу "належного урядування".
У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, як зазначив ЄСПЛ в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09).
В даному випадку позивач мав законні сподівання на внесення до реєстру застрахованих осіб достовірних відомостей щодо його персональних даних.
При цьому, враховуючи принцип належного урядування, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, такі помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
В той же час, колегія суддів не приймає лист ліквідатора (арбітражного керуючого) Белінської Н. О від 06.11.2020 за вих. №02-13/265 як доказ, оскільки такого листа не було на момент прийняття рішення судом першої інстанції.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до відомостей реєстру застрахованих осіб відносно ОСОБА_1 за період з грудня 2000 року по грудень 2004 року, в частині виправлення помилки у ідентифікаційному номері, а саме: замість коду №2425904818 внести №2325904818.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати за подання позовної заяви (квитанція №0.0.18006908.32.1 від 14.08.2020 в розмірі 840,80 грн) та апеляційної скарги (квитанція №0.0.1899882503.1 від 10.11.2020 в розмірі 1261,21 грн) в загальній сумі 2102 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб відносно ОСОБА_1 за період з грудня 2000 року по грудень 2004 року, в частині виправлення помилки у ідентифікаційному номері, а саме: замість коду №2425904818 внести №2325904818.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн (дві тисячі сто дві гривні).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.