Справа № 640/4581/20 Суддя першої інстанції: Григорович П.О.
23 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,
при секретарі - Василенко Ю.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
У лютому 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною поведінку Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо неналежної (не в повному обсязі) виплати ОСОБА_1 заробітної плати;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції здійснити перерахунок заробітної плати за період з 10.10.2017 року по 26.02.2020 року та виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
28 грудня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 50782, ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції додаткові документи: а саме - лист - роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби «Щодо віднесення посади завідувача самостійного сектора територіального органу Міністерства юстиції України до 4 групи оплати праці» від 11.12.2020 року № 8716/13-20.
28 січня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 3484, Департаментом з питань виконання кримінальних покарань, надіслано до суду апеляційної інстанції відзив, відповідно до змісту якого останній повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, в той час як рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено відповідно до норм чинного законодавства.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, було зобов'язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань надати:
- положення про сектор юридичного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції станом на 2017 рік та станом на 2021 рік;
- мотивовані пояснення Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у випадку неможливості надання таких положень (за їх відсутності);
- мотивовані пояснення Департаменту з питань виконання кримінальних покарань чи є сектор юридичного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції станом самостійним чи він знаходяться у складі відповідного управління.
11 лютого 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 5999, ОСОБА_1 надіслано до суду: копію відповіді від 11.02.2021 року № 42-1066/ЛВ Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, копія посадової інструкції завідувача сектором юридичного забезпечення Центрального МРУ від 10.10.2017 року № 12/216, копія посадової інструкції завідувача сектором юридичного забезпечення Центрального МРУ від 21.12.2019 року № 12/351, копії перших сторінок положень про сектори юридичних забезпечень Південно-Східного та Центрально-Західного міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації МЮ.
22 лютого 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 7525, Департаментом з питань виконання кримінальних покарань надіслано до суду пояснення, разом із положенням про сектор юридичного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції станом на 2017 рік
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посада ОСОБА_1 (завідувач сектору юридичного забезпечення Управління) очевидно не відноситься до керівника самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України, яким (самостійним структурним підрозділом Міністерства) є безпосередньо Центральне міжрегіональне управління, у зв'язку з чим підстави для віднесення позивача до 4 групи оплати праці відсутні, а посада позивача, як то вірно ідентифіковано відповідачем, відноситься до 6 групи оплати праці - керівник підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу Мінюсту, крім того, в матеріалах справи відсутні докази зайняття позивачем у 2020 році посади керівника самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України, тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 09 жовтня 2017 року № 519/OC-17 призначений на посаду завідувача сектору юридичного забезпечення Управління з посадовим окладом згідно штатного розпису.
В рамках спірних правовідносин, згідно штатних розписів, посаду позивача віднесено до шостої групи оплати праці, в той час як на переконання останнього його посада відноситься до четвертої групи оплати праці.
Так, ОСОБА_1 вказано, що протягом 2017 - лютого 2020 року його посадовий оклад згідно штатного розпису був неправомірно зменшений, а саме, в 2017 році посадовий оклад фактично складав 4100 грн., в той час як в дійсності мав бути 5600 грн.; в 2018 році посадовий оклад складав 5400 грн., в той час як в дійсності мав бути 6500 грн.; в 2019 році посадовий оклад складав 5810 грн., в той час як в дійсності мав бути 7100 грн., з 01.01.2020 посадовий оклад складав 6300 грн., в той час як в дійсності мав бути 7600 грн. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення «Про Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2019 року № 4188/5, територіальний орган Міністерства юстиції - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції є органом державної влади, який утворюється для реалізації повноважень Міністерства юстиції України на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно абзацу 3 пункту 1 цього положення, територіальний орган є правонаступником - управління Державної пенітенціарної служби в Житомирській області; управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області; управління Державної пенітенціарної служби в Черкаській області; управління Державної пенітенціарної служби в Чернігівській області.
Пункт 15 Положення зазначає, що територіальний орган (тобто Управління) є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, інші печатки та штампи.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону України «Про державну службу» (в редакції до 01.01.2020 року), з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: 1) на всю територію України; 2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; 3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.
Частиною першою статті 51 Закону (в редакції до 01.01.2020) було передбачено, що посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на 9 груп оплати праці.
Зокрема, до групи 4 належали посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади. Як вірно визначено судом першої інстанції, суть спору власне і виходить з того, до якої групи оплати праці - четвертої чи шостої відноситься посада позивача - завідувач сектору юридичного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 «Питання оплати праці працівників державних органів (в редакції до 01.01.2020 р.) була затверджена Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів: вся територія України; територія однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя; територія одного або кількох районів, міст обласного значення.
Водночас, цією ж Постановою КМУ №15 було затверджено Перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, зокрема до 4 групи оплати праці віднесено:
- керівники самостійних структурних підрозділів (головних департаментів, департаментів, головних інспекцій, головних управлінь, служб, управлінь, відділів, відділень): міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів.
При цьому, до 6 групи оплати праці віднесено:
- посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів. Як було зазначено вище, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року колегією суддів було зобов'язано відповідача надати:
- положення про сектор юридичного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції станом на 2017 рік та станом на 2021 рік;
- мотивовані пояснення Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у випадку неможливості надання таких положень (за їх відсутності);
- мотивовані пояснення Департаменту з питань виконання кримінальних покарань чи є сектор юридичного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції станом самостійним чи він знаходяться у складі відповідного управління. Так, згідно відповіді Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 11.02.2021 року № 4-2-1000/26, відповідно до структури та штатів Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за період з жовтня 2017 року по лютий 2020 року, такий структурний підрозділ як сектор юридичного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції був окремим самостійним структурним підрозділом та не входив до складу інших структурних підрозділів (управлінь чи відділів) Центрального МРУ.
Крім того, відповідно до п. 1.3 посадової інструкції завідувача сектору юридичного забезпечення Центрального МРУ від 10 жовтня 2017 року № 12/216, завідувач сектору юридичного забезпечення безпосередньо підпорядкований начальнику Центрального МРУ, що, в свою чергу, узгоджується із абзацом 1 пункту 2, та пунктом 5 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040 (в редакції чинній на дату подання позовної заяви), згідно яким, юридична служба органу виконавчої влади, утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор), юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові органу виконавчої влади.
Згідно посадової інструкції на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Центрального МРУ від 21 грудня 2019 року № 12/351, в графі третій, розділу 1 (Загальна інформація) зазначено, найменування самостійного структурного підрозділу - сектор юридичного забезпечення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що посада ОСОБА_1 - завідувач сектору юридичного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції у період з 01.01.2017 року по 01.01.2020 року була прирівняна до 4 групи оплати праці, а з 01.01.2020 року до під категорії «Б1» схеми посадових окладів.
Аналогічного висновку дійшли й Мінсоцполітики в своєму листі від 24.02.2019 року №181/0/204-19, в якому зазначено, що: «відповідно до Переліку посади керівників структурних підрозділів територіальних органів міністерств віднесено до 4 групи оплати праці» та Національне агентство України з питань державної служби у листі № 8716/13-20 від 11.12.2020 року, які хоч за своєю суттю й носять рекомендаційний характер, проте враховані судом апеляційної інстанції при прийняті даного рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 25.02.2020 року № 8/ОС-20 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 28.02.2020 року відповідно до п.11 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, у зв'язку з ліквідацією державного органу, у зв'язку з чим, на переконання суду, належним та ефективним способом захисту порушеного права в межах спірних правовідносин є зобов'язання Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції здійснити перерахунок заробітної плати за період з 10.10.2017 року по 26.02.2020 року та виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
В межах спірних правовідносин, розподіл судових витрат не здійснюється з огляду на те, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції здійснити перерахунок заробітної плати за період з 10.10.2017 року по 26.02.2020 року та виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (04071, м. київ, вул.. Воздвиженська 2, код ЄДРПОУ: 40867327) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суми заробітної плати за один місяць.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Л.Т.Черпіцька
Повний текст виготовлено 23 лютого 2021 року.