Справа № 620/4155/20
22 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернгігівській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року року позов задоволено частковою.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність, зокрема, ст.296 КАС України, а саме: апелянтом не додано документ про сплату судового збору в розмірі 6306,00 грн.
Вказана ухвала отримана скаржником 29.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
На виконання вимог ухвали суду, скаржником подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків у зв'язку з тим, що рахунки скаржника заблоковані у зв'язку з безспірним списанням коштів. До вказаного клопотання додано платіжне доручення від 02.02.2021 №110 на сплату судового збору у розмірі 1261,20 грн, однак вказане платіжне доручення є неоплаченим.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Отже, сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Колегія суддів звертає увагу, що 16 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року № 154 «Про внесення змін до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», якою абз. 1 п. 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, викладено в редакції, згідно з якою на період встановлення даних, зазначених у п. 29 цього Порядку, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов'язаних із централізованим обслуговуванням боржника, за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у п. 25 цього Порядку.
Пунктом 25 вказаного Порядку (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року № 154) передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку, а проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку, крім платежів, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.
Таким чином, твердження скаржника, що блокування його рахунків у зв'язку з безспірним списанням коштів перешкоджає сплаті судового збору є безпідставним.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною 2 ст.121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В той же час, доводи апелянта про необхідність продовження процесуального строку є необґрунтованими, а клопотання безпідставним, оскільки належних доказів наявності обставин, які перешкоджають виконанню вимог процесуального закону апелянтом не надано.
Також, скаржником не надано доказів того, що ним вчинялися належні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі суду, та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.
Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком апеляційного оскарження, встановленим процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Крім того, у п. 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Частиною 2 ст. 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 КАС України, застосовуються положення ст. 169 КАС України.
Згідно з п.1 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Строк для усунення недоліків апеляційної скарги, сплинув 09 лютого 2021 року.
Оскільки недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк та в період до 22 лютого 2021 року усунуті не були та скаржником не наведено відповідних обставин, підтверджених належними доказами, які перешкоджають йому виконати процесуальний обов'язок, апеляційну скаргу слід повернути апелянту.
Згідно з ч.7 ст.298 КАС України копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 169, 298 КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернгігівській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма