П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2021 р. м.ОдесаСправа № 400/3342/19
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2019р. по справі №400/3342/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2019р. задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене судове рішення, 27.02.2020 р. військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020р. залишено без руху, через відсутність документу, що підтверджує сплату судового збору.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020р., від 09.06.2020р., та від 01.07.2020р. апелянту тричі продовжувався строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 р. апеляційну скаргу повернуто військовій частині через не усунення недоліків у визначений судом строк.
Копію ухвали апеляційного суду від 31.08.2020 р. отримано скаржником 03.09.2020 року, що підтверджується звітом про направлення електронної пошти.
26.12.2020 року військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 10.12.2019р., яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021р. залишено без руху, через пропуск скаржником строку на подання апеляційної скарги.
15.02.2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обґрунтоване тривалою відсутністю коштів на сплату судового збору, безпосередньої участі військової частини в бойових діях, а також встановленого на території України карантину з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID19).
З огляду на викладене, апелянт просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та поновити його.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 295 КАС України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В даному випадку повторна апеляційна скарга була подана військовою частиною більше ніж через три місяці після отримання ухвали апеляційного суду про повернення первинної скарги. В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник посилався на відсутність коштів на сплату судового збору.
Колегія суддів зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу “належного урядування” та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Відсутність у військовій частині коштів, призначених для цієї мети і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може вважатися поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.
З приводу доводів апелянта, що введений на території України карантин, в тому числі, став причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, судова колегія зазначає.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року №731-IX до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України внесені зміни, які передбачають, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
З урахуванням вищенаведених правил КАС України та Закону України від 18.06.2020 року №731-IX на момент звернення позивача до суду з апеляційною скаргою, строк на подання скарги може бути продовженим за клопотанням особи , з одночасним наведенням у ньому причин неможливості вчинити певні процесуальні дії, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Враховуючи, що апелянтом не наведено жодного обґрунтованого аргументу та не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних причин неможливості у встановлені законом строки звернутись до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою, в тому числі, пов'язаними з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, колегія суддів вважає, що зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження вказані апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Оскільки, протягом встановленого судом строку вимоги ухвали від 01.02.2021р. апелянт не виконав, поважних причин пропуску строку на апеляційну оскарження не вказав та їх документального підтвердження не надав, тому підстав для прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 295, 296, 299, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Визнати не поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2019р. по справі №400/3342/19, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2019р. по справі №400/3342/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Бойко А.В.
Судді Шевчук О.А. Федусик А.Г.