П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 648/1272/20
Головуючий в 1 інстанції: Сокирко Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
07 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління патрульної поліції в Житомирській області, в якому позивач просить суд:
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КпАП України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2335264 від 03 квітня 2020 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області капралом поліції Бордюгом А.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2335264 від 3 квітня 2020 року.
Відповідно до вказаної постанови позивач 03 квітня 2020 року о 09 год. 37 хв., керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 87 км/год, в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «Болярка», тобто перевищив встановлені обмеження швидкості на 37 км/год, швидкість вимірювалась приладом TruCаm ТС 000780, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, дозволена швидкість 50 км/год.
Проте позивач з вказаною постановою не погодився, посилаючись на те, що висновки інспектора про наявність складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України ґрунтуються на технічних даних, отриманих вимірювачем швидкості TruCаm.
Разом з тим вважає, що використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів є неправомірним, так як відповідач не мав права використовувати цей прилад.
Окрім цього, вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений статтями 278 та 279 КпАП України, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме відповідач не повідомив про причину зупинки, на його вимогу не надав доказів порушення правил дорожнього руху, відповідач не роз'яснив права та обов'язки при винесенні постанови, не надав можливості та часу скористатися правовою допомогою. Крім того, відповідач склав постанову без його участі у службовому автомобілі. Постанова йому вручена не була, отримав він її по пошті.
У зв'язку з викладеним просить оскаржувану ним постанову серії ЕАК № 2335264 від 3 квітня 2020 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що вимоги ст. 278, 279 КпАП України при розгляді справи інспектором виконані, позивачу були роз'ясненні його права та обов'язки, останній також був ознайомлений на місці зупинки транспортного засобу з фіксацією швидкості його руху. Крім того, позивач відмовився від отримання постанови, у зв'язку із чим її було спрямовано поштовим зв'язком.
Що стосується застосування приладу TruCam при вимірюванні швидкості відповідача, то вказаний прилад отримав сертифікат № UА-MI/1-2903-2012 від 29 серпня 2012 року. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17953, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 24 грудня 2019 року та чинного до 24 грудня 2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів є придатним до застосування. Крім того, можливість використання виробу TruCam 20/20 також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 серпня 2018 року № 04/02/03/3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. До відзиву представником відповідача долучено фото з приладу TruCam, диск з відеозаписами з нагрудного відеореєстратора та приладу TruCam.
Одночасно у відзиві відповідач вказав, що доказом перевищення швидкості є фото- та відеозапис з приладу TruCam 20/20 (серійний номер ТС 000780), на якому зафіксовано швидкість транспортного засобу позивача. Крім того, фото з приладу TruCam 20/20 фіксує автомобіль саме позивача. Зауважив, що в графі 2 оскаржуваної постанови вказано місце розгляду справи, а саме автодорога Київ-Чоп 163 км.
На підставі викладеного вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, та такою, що не підлягає скасуванню.
У відповіді на відзив зазначив, що доводи відповідача (у відзиві на позов) не відповідають дійсності, жодних доказів не надано. Вважає, що відповідач мав надати докази фіксування спілкування з ним (позивачем) здійсненого на відеокамеру (відео реєстратор на форменому одязі відповідача). В якості доказу незаконних дій відповідача він самостійно на мобільний телефон фіксував момент спілкування з інспектором поліції. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, а саме зовсім не досліджені докази які мають інформацію щодо предмету доказування викладені в позовній заяві, не оглянуті судом електронні докази, не відтворено та продемонстровано наді аудіо та відео записи, але покладені в основу ухваленого судового рішення.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
03 квітня 2020 року інспектором 1 батальйону 2 роти управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капралом поліції Бордюгом А.О. винесено постанову серії ЕАК № 2335264 від 3 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн., за те, що водій ОСОБА_1 03 квітня 2020 року о 09:37 год., керуючи транспортним ВАЗ 21104 номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 87 км/год в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «Болярка» (дозволена швидкість не більше 50 км/год), чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 37 км/год. та порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КпАП України.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення, зокрема, встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів дійшла висновку, що при складанні процесуального документа порушень з боку уповноваженої особи щодо порядку оформлення оскаржуваної постанови не вбачається, інспектором вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності.
Лазерний вимірювач, яким було зафіксовано перевищення швидкості позивачем, сертифікований та може бути застосований у вимірюванні швидкості. Встановлено, що лазерний вимірювач швидкості TruСАМ LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruСАМ LТІ 20/20», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12. Наведене підтверджено копією свідоцтва про повірку від 24.12.2019 року та копією Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки, що додані до справи. Крім того, відповідач склав постанову на місці вчинення правопорушення, оскільки Законом передбачене скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення.
Стосовно правомірності прийнятої відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення по суті, колегія суддів вважає необхідно зазначити.
Згідно з ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені ч.1 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідачем, на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, під час розгляду справи судом першої інстанції надано фото із засобу TruCам LTI 20/20 № ТС000780 обставин зупинення позивача 03 квітня 2020 року, відповідно до якого швидкість автомобіля ВАЗ 21104 номерний знак НОМЕР_1 становила 87 км/год при обмеженні у 50 км/год. (а.с.46).
Колегія суддів зазначає, що покази приладу TruСАМ LТ 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Приладом TruCAM перевіряють швидкість за допомогою лазера, що дозволяє уникнути неточностей, робоча дистанція пристроїв контролю швидкості TruCam сягає 1,2 км. TruCam - лазерний вимірювач швидкості, оснащений режимом відеофіксації. Основна відмінність приладу від «Візира» і йому подібних - він використовує не радіохвилю, а світловий промінь - лазер, який дозволяє зафіксувати перевищення швидкості конкретного автомобілю в потоці транспорту на відстані, що перевищує кілометр.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, скаржником надано не було.
При цьому, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб'єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.
Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття постанови серії ЕАК №2335264 від 03.04.2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і яка є предметом оскарження у даній справі, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, і суд першої інстанції постановив у даній справі правильне рішення про відсутність підстав для задоволення позову через його необґрунтованість та безпідставність.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про залишення без задоволення заявлених ним позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, рішення суду першої інстанції від 16 липня 2020 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 липня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н.В.