23 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/1180/20
(суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №280/1180/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 лютого 2020 року звернулись до суду з позовом до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просять:
- визнати протиправним та скасувати рішення №11 від 17.01.2020 року Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;
- зобов'язати відповідача задовольнити клопотання ОСОБА_2 від 06.12.2018 року в порядку ст. 118 Земельного кодексу України та рішенням сільради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га згідно клопотання;
- стягнути з боржника моральну шкоду ОСОБА_3 в сумі 50 000 гривень.
Позов фактично обґрунтовано тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення без урахування висновків суду зроблених у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі №318/2889/19 (провадження ЗП/280/15/19).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково
Суд, визнав протиправним та скасував рішення №11 від 17.01.2020 Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ». Зобов'язав Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га згідно клопотання від 06.12.2018 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що рішення №11 від 17.01.2020 року Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » є необґрунтованим, протиправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок про те, що права ОСОБА_1 у спірних відносинах не порушені.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи оскаржив його до апеляційного суду.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що зміст оскаржуваного рішення суду відтворює зміст постанови Верховного Суду від 17.12.2018 року, яким вдало роз'яснено норми земельного законодавства щодо правовідносин пов'язаних з земельною ділянкою, яка є вільною від забудов і користувача у якої не має. Також відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції зобов'язуючи відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою фактично анулював юридичну підставу, на якій виникало первісне право спадкоємців на землю. Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд проігнорував положення ст. ст. 8, 9 КАС України не вирішивши клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача під час погіршення стану здоров'я не міг з'явитися до суду та надати докази по справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 звернувся до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області із клопотанням від 06.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х 100 м площею 1 га. До клопотання додано копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру, графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки в кінці АДРЕСА_1 , копія погосподарчої книги сільської ради (а.с.181).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 318/2889/18(ЗП/280/15/19), серед іншого, зобов'язано Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 06.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х100 м площею 1 га з урахуванням висновків суду (а.с.36-49).
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 318/2889/18 (ЗП/280/15/19) Любимівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області повторно розглянуто клопотання ОСОБА_2 від 06.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність по АДРЕСА_1 та прийнято рішення № 11 від 16.01.2020 про відмову громадянину ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, у зв'язку невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам ст. 25, ст. 38, Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схемі землеустрою проекту встановлення меж сільських населених пунктів, розташованих на території сільських і селищної Рад народних депутатів Вільнянського району, затверджених розпорядженням представника Президента України від 30.03.1993 року № 100, проекту приватизації земель сільськогосподарського підприємства “Таврія”, погодженого рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 року № 4 та враховуючи матеріали перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а саме акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1367/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1365/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/0/92-19-ДК/1364/АП/09/01/-19 (а.с.6-7).
Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В пункті 2 оскаржуваного рішення відмова у наданні дозволу громадянину ОСОБА_2 ґрунтується на невідповідності місця розташування об'єкта вимогам ст. 25, ст. 38 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схемі землеустрою проекту встановлення меж сільських населених пунктів, розташованих на території сільських і селищної Рад народних депутатів Вільнянського району, затверджених розпорядженням представника Президента України від 30.03.1993 року № 100, проекту приватизації земель сільськогосподарського підприємства «Таврія», погодженого рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 року № 4 та враховуючи матеріали перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а саме акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1367/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1365/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/0/92-19-ДК/1364/АП/09/01/-19.
Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України).
Проте відповідач ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів належності земельної ділянки на яку претендує ОСОБА_2 або її частини до земель громадської забудови.
Посилання відповідача на судові рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, суд першої інстанції обґрунтоване не врахував як докази позиції відповідача, оскільки такі судові рішення прийняті стосовно позивача - ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , а також не визначають належність земельної ділянки в розмірі 1,0 га до земель житлової та громадської забудови. Вказане питання не поставало та не було предметом судового дослідження.
Тож, доказів того, що частина запитаної земельної ділянки відноситься до земель житлової та громадської забудови матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Частиною 1 ст. 25 Земельного кодексу України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (ч.5 ст. 25 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
Однак, відповідачем до суду не було надано інформації про те, чи була включена відповідна земельна ділянка у площі земельних ділянок, що підлягали розподілу відповідно до проекту паювання та чи були прийняті рішення щодо їх консервації.
Не надано до суду також інформації на підтвердження статусу земельних ділянок як нерозподілених (невитребуваних), не надало списку власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими (невитребуваними).
Не доведено відповідачем також і те, чи належить земельна ділянка, на яку претендує позивач, до нерозподілених або невитребуваних земельних ділянок.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що, посилання відповідача на ст. 25 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», як на одну із підстав для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є безпідставним та необгрунтованим.
Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1367/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1365/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/0/92-19-ДК/1364/АП/09/01/-19 є безпідставним, оскільки невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів, вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку не може підтверджуватись чи спростовуватись посиланням на акти перевірки.
Крім того, як вбачається з акта перевірки від 23.09.2019 року № 768/0/92-19-ДК/1364/АП/09/01/-19: «Згідно інформації, наданої відділом у Вільнянському районі Головного управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області, земельна ділянка орієнтовною площею 0,85 га, кадастровий номер відсутній відноситься до земель, що належали СП «Таврія» на підставі колективної власності (не витребувані частки (паї, вид угідь - пасовища), знаходиться на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Вищезазначена земельна ділянка приблизною площею 0,85 га займає західну частину контурів 241, 244 колишнього СП «Таврія» Вільнянського району Запорізької області, належить до земель сільськогосподарського призначення, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) колишнього СП «Таврія» (вид угідь - пасовища). Документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди вищезгаданої земельної ділянки - відсутні (а.с.81-82).
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 23.09.2019 року № 768/0/92-19-ДК/1365/АП/09/01/-19 встановлено , що згідно з інформацією, наданої відділом у Вільнянському районі Головного управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області, земельна ділянка комунальної форми власності орієнтовною площею 0,24 га, кадастровий номер відсутній, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (16.00), категорія земель - не визначена (використовується в якості земель житлової та громадської забудови). На час обстеження документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди вищезазначеної земельної ділянки відсутні (а.с.83-84).
Згідно із змістом акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 23.09.2019 року № 768/0/92-19-ДК/1367/АП/09/01/-19 вбачається, що згідно з інформацією, наданою відділом у Вільнянському районі Головного управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області, земельна ділянка комунальної форми власності орієнтовною площею 0,25 га, кадастровий номер відсутній, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки; кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (16.00), категорія земель - не визначена (використовується в якості земель житлової та громадської забудови). На час обстеження документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди вищезазначеної земельної ділянки відсутні (а.с.85-86).
Вказані акти вже були предметом судового дослідження у справі № 318/2377/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ідотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерної О.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12.03.2020 у справі № 318/2377/19 встановлено «…згідно додатку до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельних ділянок від 23.09.2019 року на схематичному плані суміжних землевласників та землекористувачів зображено їх місцезнаходження без зазначення власника земельної ділянки, окреслення конкретних меж та сусідніх ділянок, що не дає можливості встановити точне місцезнаходження ділянки з приводу самовільного зайняття якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, у схематичному плані не зазначено точних координат, меж та сусідніх ділянок, що унеможливлює визначення предмету адміністративного правопорушення. Окрім того, долучена до матеріалів справи фотофіксація земельної ділянки, яка є додатком до акту перевірки від 23.09.2019 року, також ніяким чином не визначає предмету адміністративного правопорушення без зазначення точних координат…».
Вказане рішення суду набрало законної сили 26.05.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на вищезазначені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства є безпідставним та необґрунтованим ще і з тих підстав, що з їх змісту неможливо достеменно встановити, чи стосуються вони запитуваної ОСОБА_2 земельної ділянки.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що рішення №11 від 16.01.2020 Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » є необґрунтованим, протиправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
За наявності належним чином поданих ОСОБА_2 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області документів та з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, є підстави вважати, що у суб'єкта владних повноважень відсутні перешкоди у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду по справах № 806/2687/17 від 19 червня 2018 року, №806/2981/17 від 24 січня 2019 року, № 806/3097/1715 від 15 серпня 2019 року.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо зобов'язання Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га згідно з клопотанням від 06.12.2018 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що зміст оскаржуваного рішення суду відтворює зміст постанови Верховного Суду від 17.12.2018 року, не є підставою для його скасування, оскільки у відповідності до положень ч. 5 ст. 242 КАС України суди під час розгляду справи повинні враховувати правові висновки Верховного Суду.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції зобов'язуючи відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою фактично анулював юридичну підставу, на якій виникало первісне право спадкоємців на землю, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки відповідач не надавав суду доказів того, що ця земельна ділянка належить іншій особі (зокрема ОСОБА_4 ) на праві власності.
Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відповідач в апеляційній скарзі не зазначає які докази в підтвердження законності оскаржуваного рішення він мав намір подати до суду першої інстанції. Слід зазначити й про те, що до апеляційної скарги не надано доказів які б спростовували висновки суду першої інстанції зроблені у цій справі.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №280/1180/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 23 лютого 2021 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко