16 лютого 2021 р.Справа № 480/1201/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 28.09.20 року у справі № 480/1201/20
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Маяк"
до Головного управління ДПС у Сумській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Управління Державного казначейства України у Тростянецькому районі Сумської області
про стягнення бюджетної заборгованості,
Позивач, товариство з додатковою відповідальністю "Маяк", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Управління Державного казначейства України у Тростянецькому районі Сумської області, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 40068,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 480/1201/20 адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 40068,00 грн.
Відповідач, Головне управління ДПС у Сумській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 480/1201/20 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що станом на 30.07.2018 р. в ІКПП позивача сума 40068 грн. була зменшена в погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за червень 2018 рік від 18.07.2018 р. №9148145511. Вважає, що питання стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість вже було предметом розгляду справи, у якій прийняті рішення, що набрали законної сили, про відмову позивачу у задоволенні позову, а сума, що була поновлена в ІКПП за скасованим податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2010 р. № 0000052301/0 була погашена в порядку черговості податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за червень 2018 р. На сьогоднішній день в інтегрованій картці платника податку (далі - ІКПП) відсутня сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що була визначена в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року. Крім того, вважає, що судом першої інстанції, поновляючи строк на звернення до суду з позовом, порушив норми процесуального права.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товариство з додатковою відповідальністю "Маяк" створено внаслідок реорганізації шляхом перетворення сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Маяк" у товариство з обмеженою відповідальністю на підставі рішення, прийнятого Загальними зборами акціонерів сільськогосподарського закритого акціонерного товариства 22 січня 2011 року. Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків (зобов'язань) Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Маяк".
Охтирською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку СЗАТ "Маяк" з питань достовірності заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався з 01.02.2007 року по 31.04.2007 року. За результатами перевірки 21.10.2010 р. складено акт перевірки № 153/2332/03779142.
03.10.2010 р. на підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 про зменшення СЗАТ "Маяк" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 40068 грн.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням рішенням, 18.11.2010 р. сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Маяк" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції від 03.10.2010 р. №0000052301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 40068 грн. та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 40068 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 у справі № 2а-8979/10/1870, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 03.10.2010 р. № 0000052301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість товариству з додатковою відповідальністю "Маяк" за березень 2010 р. на суму 40068 грн. та відмовлено товариству в задоволенні позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 40068 грн.
15.05.2018 р. постановою Верховного Суду у справі №2а-8979/10/1870 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 2 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі № 2а-8979/10/1870 залишено без змін.
25.05.2018 року товариство з додатковою відповідальністю "Маяк" звернулося з листом №84 від 25.05.2018 до Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області щодо повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 40068 грн.
26.07.2018 р. товариство з додатковою відповідальністю "Маяк" отримало листи №11992/10/18-28-12-02-18 від 27.06.2018 р. та № 13281/10/18-28-12-02-18 від 24.07.2018 р. в яких ГУ ДФС у Сумській області повідомило товариство з додатковою відповідальністю "Маяк", що станом на 24.07.2018 р. у інтегрованій картці ТДВ "Маяк" по декларації з податку на додану вартість за березень 2010 обліковується переплата в сумі 40068 грн., але до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заяву товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" по податковій декларації з податку на додану вартість за 03 місяць 2010 р. в сумі 40068 грн. не включено.
Однак, станом на 06.02.2020 року позивач не отримав суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, зареєстрованої Охтирською міжрайонною державною податковою інспекцією 20.04.2010 за №9001219624 у розмірі 40068 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
У відповідності до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 200.7, 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.п. 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний був у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Відповідно до п. 200.15. ст. 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування за рішенням суду, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк (рахуються тільки робочі дні), що настав за днем отримання відповідного судового рішення, подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
З матеріалів справи встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 у справі 2а-8979/10/1870 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 03.10.2010 р. № 0000052301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість товариству з додатковою відповідальністю "Маяк" за березень 2010 р. на суму 40068 грн. та відмовлено товариству в задоволенні позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 40068 грн. Відмовляючи в задоволенні позову в частинні стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 40068 грн., суд першої інстанції виходив з того, що товариство з додатковою відповідальністю "Маяк" 20 квітня 2010 року заявило до бюджетного відшкодування на рахунок в банку суми податку на додану вартість, що виникли за лютий 2007 року, а відповідно до підпункту 15.3.1. пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 заяви про повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або їх відшкодування у випадках передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 днів, з дня, наступного за днем такої переплати або отриманням права на таке відшкодування. Суд визнає, що позивач звернувся про стягнення бюджетного відшкодування з пропуском строку в 1095 днів і тому в цій частині його вимоги не можуть бути задоволені.
22.09.2015 р. ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-8979/10/1870 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 у справі №2а-8979/10/1870 залишено без змін.
15.05.2018 р. постановою Верховного Суду у справі №2а-8979/10/1870 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 2 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі № 2а-8979/10/1870 залишено без змін.
Верховний Суд в постанові у справі №2а-8979/10/1870 зазначив, що рішення судів про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є правильним з огляду на те, що така вимога позивача не є належним способом захисту прав платника податку на додану вартість. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання контролюючого органу до виконання покладених на нього актами законодавства обов'язку щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, фактично Верховний Суд вказав, що позивач має право на отримання коштів бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 40068 грн., заявлених в податковій декларації з податку на додану вартість за 3 місяць 2010 року.
Відповідно до ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів не приймає посилання в апеляційній скарзі на те, що після скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2010 №00000523010 зазначена сума була відображена в ІКПП позивача та зарахована в погашення податкового зобов'язання з ПДВ по декларації за червень 2018 рік, оскільки з матеріалів справи встановлено, що 18.07.2018 р. позивачем подано до Охтирської ОДПІ ГУ ДФС (Тростянецьке відділення) податкову декларацію №9148145511 з податку на додану вартість за червень 2018 року, якою визначено податкове зобов'язання в розмірі 870261,00 грн. (а.с.227). 30.07.2018 р. позивачем самостійно сплатив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену в податкові декларації з ПДВ за червень 2018 року в сумі 870261,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №7663 (а.с.229). Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу спростування висновку суду першої інстанції про самостійну сплату податку на додану вартість за червень 2018 року.
Також, колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про пропуск строку звернення до суду з позовом, з наступних підстав.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення були закріплені у відповідних частинах ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017).
Пунктом 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.
Згідно п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням пункту 43.3 статті 43 та пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, строк звернення до адміністративного суду з цим позовом встановлюється на рівні 1095 днів від дня виникнення права на бюджетне відшкодування або від дня коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення цього права.
Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного в постанові у справі №812/103/15 від 11.09.2018 р.
З матеріалів справи встановлено, що 25.05.2018 року товариство з додатковою відповідальністю "Маяк", після реалізації свого права на судове оскарження податкового повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 03.10.2010 р. № 0000052301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість товариству з додатковою відповідальністю "Маяк" за березень 2010 р. на суму 40068 грн, звернулося з листом №84 до Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області щодо повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 40068 грн.
26.07.2018 р. позивачем отримано листи №11992/10/18-28-12-02-18 від 27.06.2018 р. та № 13281/10/18-28-12-02-18 від 24.07.2018 р. в яких ГУ ДФС у Сумській області повідомило позивача, що станом на 24.07.2018 р. у інтегрованій картці ТДВ "Маяк" по декларації з податку на додану вартість за березень 2010 обліковується переплата в сумі 40068 грн., але до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заяву товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" по податковій декларації з податку на додану вартість за 03 місяць 2010 р. в сумі 40068 грн. не включено.
До суду позивач звернувся з цим позовом 20.02.2020 року, а відтак граничний строк (1095 днів), з якого позивач вправі був звернутися до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованість з податку на додану вартість в сумі 40068 грн. припадає на 26.07.2021 р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 40068,00 грн.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 480/1201/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 480/1201/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 24.02.2021 року