18 лютого 2021 р.Справа № 520/6578/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,
за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків,, повний текст складено 11.11.20 по справі № 520/6578/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф-3944-23.
В обґрунтування позову зазначено, що вимога Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф-3944-23 є протиправною та такою, що порушує права позивача з огляду на відсутність у останньої заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф-3944-23.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43143704).
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було невірно застосовано приписи ст. 67 Конституції України та п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI . Вказує, що оскаржувана позивачем у даній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) була прийнята з огляду на обставини наявності у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 перебувала на обліку Центральному управлінні Головного управління ДПС у Харківській області з 04.04.2008 року як фізична особа-підприємець та з 01.01.2012 року по 27.12.2019 року знаходилась на спрощеній системі оподаткування.
27.12.2019 року позивач припинила підприємницьку діяльність, про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідачем було винесено вимогу про виплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 року № Ф-3944-23, відповідно до якої позивача зобов'язано провести сплату 18646,63 грн.
Позивач, вважаючи зазначену вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 року № Ф-3944-23 протиправною, звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, але рішенням Державної податкової служби України від 24.04.2020 року №14486/619900-08-0001-06 про результати розгляду скарги вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 року № Ф-3944-23 Головного управління ДПС у Харківській області залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Отже, позивач, не погодившись із отриманою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 року № Ф-3944-23, звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що наявні підстави для скасування оскаржуваної вимоги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 3 Закону України № 2464-VІ визначає, що збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
На підставі Закону № 2464-VІ розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція № 449) та визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, нарахування фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 р. №435, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015р. за №460/26905 (далі - Порядок №435).
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції №449 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Як передбачено положеннями п.3 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців нараховується на суми, що визначаються такими платником самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з нормами ч.5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ в редакції згідно із Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ч.12 ст. 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що згідно даних інформаційної системи “Податковий блок” ОСОБА_1 перебувала на обліку у Центральному управлінні Головного управління ДПС у Харківській області (Новобаварський район) з 04.04.2008 як фізична особа - підприємець, з 01.01.2012 по 27.12.2019 знаходилася на спрощеній системі оподаткування, а 27.12.2019 року позивач припинила підприємницьку діяльність, про що зроблено запис в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців.
З наданої апелянтом інтегрованої картки платника по технологічному коду 7104000 вбачається наявність заборгованості у сумі 18646,63 грн.
При цьому, станом на 01.10.2013 Пенсійним фондом України по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 передано заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 8916,78 грн.
В подальшому, як свідчать матеріали справи 21.10.2013 року в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1194,03 грн за III квартал 2013 року; 20.01.2014 року в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1218,67 грн за IV квартал 2013 року;
Як зазначає апелянт, єдиний внесок за 2013 рік позивачем не сплачено, однак 17.04.2014 року позивачем було сплачено єдиний внесок в сумі 2000,00 грн.
В подальшому, 22.04.2014 року контролюючим органом в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1267,95 грн за І квартал 2014 року; 21.07.2014 року в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1267,95 грн за II квартал 2014 року.
Позивачем було сплачено 27.08.2014 року єдиний внесок в сумі 1000,00 грн.
Контролюючим органом 20.10.2014 року в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1267,95 грн за III квартал 2014 року.
За даними облікової картки платника єдиного внеску встановлено, що станом на 01.01.2015 року заборгованість позивача по єдиному внеску склала 12133,33 грн.
При цьому, 20.01.2015 року контролюючим органом в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування, в сумі 1267,95 грн за IV квартал 2014 року; 20.04.2015 року в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування, в сумі 1267,95 грн за І квартал 2015 року; 20.07.2015 року в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування, в сумі 1267,95 грн за II квартал 2015 року; 19.10.2015 року в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1323,47 грн за III квартал 2015.
За даними облікової картки платника єдиного внеску позивачем було здійснено сплати єдиного внеску, а саме: 29.10.2015 року в сумі 1 000,00 грн.; 03.12.2015 року в сумі 1 200,00 грн.; 03.12.2015 року в сумі 150,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем з 21.01.2012 по 23.08.2016 щомісячно порушувались терміни сплати єдиного внеску та виникла заборгованість 03.10.2016 за несвоєчасну сплату єдиного внеску по технологічному коду 71040000 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 контролюючим органом сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0016881302, відповідно до якого нараховано штрафну санкцію (10%) в сумі 760,77 грн, (20%) в сумі 1 513,34 грн та розраховано пеню в розмірі 16 134,93 грн за період з 21.01.2012 по 23.08.2016.
Зазначене рішення від 03.10.2016 № 0016881302 було надіслано на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням та отримано останньою 10.10.2016 року.
Зі змісту наданої апеляційної скарги вбачається, що станом на 01.01.2017 заборгованість позивача по єдиному внеску склала 17691,19 грн.
Представником відповідача вказано, що 27.01.2017 року ОСОБА_1 надано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік (січень - грудень) за формою Додаток 5, таблиця 2 з сумами нарахованого внеску в розмірі 3797,64 грн. та позивачем у 2017 року сплачено єдиний внесок в сумі 7755,00 грн.
Однак, станом на 01.01.2018 року заборгованість позивача по сплаті єдиного внеску склала 14094,19 грн.
В подальшому, позивачем було подано 30.01.2018 року звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (січень-грудень) за формою Додаток 5, таблиця 2 з сумами нарахованого внеску в розмірі 8448,00 грн. та у 2018 році позивачем сплаченого єдиного внеску в сумі 9840,00 грн.
Однак, станом на 01.01.2019 заборгованість по єдиному внеску склала 16905,73 грн.
Також позивачем 04.02.2019 року було подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (січень-грудень) за формою Додаток 5, таблиця 2 з сумами нарахованого внеску в розмірі 9828,72 грн.
Апелянт вказує, що позивачем у 2019 році було сплачено єдиний внесок в сумі 6433,00 грн., проте станом на 01.01.2020 року заборгованість по єдиному внеску склала 21192,45 грн.
В подальшому, 27.12.2019 року ОСОБА_1 було надано до контролюючого органу ліквідаційний звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік (січень - грудень) за формою Додаток 5, таблиця 2 з сумами нарахованого внеску в розмірі 11016,72 грн.
При цьому, позивачем у 2020 році було сплачено сплачено єдиний внесок в сумі 5300,00 грн., проте станом на 22.06.2020 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску склала 18646,63 грн.
Наявність зазначеної заборгованості послугувала підставою для формування контролюючим органом та видання оскаржуваної у даній справі вимоги.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що обґрунтовуючи власну правову позицію позивач послалась на обставини не врахування контролюючим органом деяких платіжних доручень про сплату єдиного внеску від 12.07.2017 року, 13.08.2017 року,13.09.2017 року, від 17.09.2019 року, від 14.08.2019 року, від 15.07.2019 року, від 13.06.2019 року, від 14.05.2019 року.
Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що у 2019 році позивачем було сплачено єдиний внесок за період травень - вересень на неналежний рахунок 37196204002033 (відкритий у Холодногірській ДПС), у зв'язку з чим на рахунку НОМЕР_2 (відкритий у Новобаварській ДПІ), виникла заборгованість .
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в визначений законодавством строк, має кваліфікуватися як дія хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування негативних наслідків, передбачених законодавцем.
Вказані обставини свідчать на користь того, що хоча позивачем і було допущено помилку в частині сплати єдиного внеску на інший рахунок, проте зазначені кошти останньою були сплачені.
Також, в матеріалах справи є в наявності лист Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові від 16.10.2020 року №120310, відповідно до якого у відповідь на заяву позивача було повідомлено, що перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників встановлено, на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходилось виконавче провадження ВП № 50443314, відкрите на підставі вимоги №Ф-3944-23У, виданої 06.02.2016 року Західною ОДПІ м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу з ЄСВ в сумі 14910,65 грн. При цьому, вказано, що 12.03.2016 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на підставі ст. ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50443314. Також зазначено, що 29.06.2016 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на підставі п.8 ч.1 ст. 49 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50443314 у зв'язку з фактичним повним виконанням.
Позивачем на підтвердження обставин сплати зазначених сум також надано копії квитанцій №10 від 29.06.2016 року про сплату суми 2369,40 грн. та від 29.06.2016 року на суму 16457,86 грн.
Відтак, враховуючи обставини того, що позивачем здійснювались сплати єдиного соціального внеску, проте із помилковим зазначенням іншого рахунку призначення, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку позбавлені можливості виокремити із загальної суми недоїмки, що визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 року №Ф-3944-23 суми, які підлягають виключенню з останньої, а тому наявні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 № Ф-3944-23 на суму 18646,63 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року по справі № 520/6578/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов
Повний текст постанови складено 23.02.2021 року