24 лютого 2021 р. Справа № 480/2471/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 18.09.20 року по справі № 480/2471/20
за позовом ОСОБА_1
до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (надалі також - відповідач, Вільшанська сільська рада), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 11.01.2020 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ”.
- зобов'язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Вільшанської сільської ради.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення 33 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 11.01.2020 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ”.
Зобов'язано Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Вільшанська сільська рада Недригайлівського району Сумської області оскаржила його в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 379/656/16-а, зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, а розмір земельної ділянки, що надається, може визначатись власником. Вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 814/1959/17 та зазначає, що позиція, викладена у рішенні узгоджується з позицією, викладеною в постанові, проте спір, який розглядався у межах справи № 814/1959/17, виник між фізичною особою та Головним управлінням Держгеокадасгру України у Миколаївській області, що не може бути застосовано до відносин фізичної особи і сільської ради, оскільки це зовсім інші суб'єкти та правовідносини та, водночас, іншим є предмет спору, так як Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності, а сільська рада (об'єднана територіальна громада) розпоряджається землями комунальної власності, а отже покладення цього правового висновку в основу рішення для вирішення спору у цій справі є безпідставним і необґрунтованим.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 05.11.2019 позивач звернулася до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільшанської сільської об'єднаної територіальної громади Недригайлівського району Сумської області (а.с. 12).
Рішенням 33 сесії сьомого скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 11.01.2020 за № 33/32 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобудківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (а.с. 14).
Позивач, ОСОБА_1 , уважаючи, що рішення відповідача є таким, що суперечить нормам чинного законодавства і порушує її права, звернулася до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що спірним рішенням відповідач безпідставно та в односторонньому порядку зменшив площу бажаної земельної ділянки, на отримання якої ОСОБА_1 подала заяву, а отже, є необґрунтованим та таким, що прийняте без з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку із чим підлягає скасуванню. Водночас, зважаючи на те, що відповідачем прийнято рішення без наведення (встановлення) вичерпних підстав, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Вільшанську сільську раду повторно розглянути заяву позивача від 05.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частин 1 - 3, 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.
Згідно із частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою наведеної норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Водночас, частиною 7 статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу наведених норм убачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Законодавчі норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до належних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з вищезазначених рішень.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність.
Така правова позиція висловлена у постанові Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
За ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Стаття 118 ЗК України містить порядок процедури відведення земельних ділянок, регламентуючи на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, обов'язок суб'єкта владних повноважень протягом місяця розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проектної документації
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Тобто, за результатами розгляду, зокрема, заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Вільшанською сільською радою повинно прийматися відповідне мотивоване рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову в його наданні.
Отже, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При цьому, колегія суддів виходить з того, що стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а стаття 122 цього ж Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Як убачається з матеріалів справи, спірним рішенням від 11.01.2020 Вільшанська сільська рада надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,30 га.
Однак, в заяві від 05.11.2019 позивач просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,50 га.
Так, відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Тобто, у своїй заяві позивач вказала площу земельної ділянки, яку вона бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом, а саме 1,50 га.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5923580300:03:001:3414, в межах якої позивач просила надати їх земельну ділянку площею 1,50 га, загальна площа такої земельної ділянки 4,3354 га (а.с. 16).
Водночас, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтувань причин, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 1,5 га.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем виконано всі необхідні умови для отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, а саме: подано відповідну заяву, інші документи, зазначено площу земельної ділянки в межах дозволених норм безоплатної приватизації.
Натомість, позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,30 га, що менше бажаної земельної ділянки, яку просила надати ОСОБА_1 .
Тобто, спірним рішенням відповідач безпідставно та в односторонньому порядку зменшив площу бажаної земельної ділянки, на отримання якої ОСОБА_1 подала заяву.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що спірне рішення є таким, що прийняте необґрунтовано та без з'ясування усіх обставин справи, є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення 33 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 11.01.2020 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку, так як відповідачем при розгляді заяви позивача не надана оцінка на предмет її відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, а тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону і суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови неперевірки, ненадання оцінки та невстановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з цим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності всіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що такий спосіб захисту, як зобов'язання Вільшанську сільську раду прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, оскільки відповідачем було прийнято рішення без наведення (встановлення) вичерпних підстав, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Вільшанську сільську раду повторно розглянути заяву позивача від 05.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 817/395/18.
Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов'язання Вільшанську сільську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, задоволенню не підлягають, є правомірним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованого посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 10.10.2019 у справі № 814/1959/17, оскільки висновки суду першої інстанції щодо правильності застосування норм права, порушених в апеляційній скарзі, відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а та Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 817/395/18.
Керуючись положеннями частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржується.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі № 480/2471/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова