ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 17/236
06.09.07
За позовом Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави
В особі Харківецької сільської ради
Державної екологічної інспекції в Полтавській області
До Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта»
Про стягнення збитків у розмірі 3182,05 грн.
Суддя
Представники :
Від прокуратури: не з'явився
Від позивача-1: не з'явився
Від позивача-2: не з'явився
Від відповідача: Теймуразян Л.Ф. (довіреність №юр-551/д від 01.12.2006)
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора держави в особі Харківецької сільської ради та Державного управління охорони навколишнього середовища в Полтавській області про стягнення з відповідача на користь позивача-1 суми збитків, завданих внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 3102,05 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2007 здійснено заміну позивача (Державного управління охорони навколишнього середовища в Полтавській області) на його правонаступника (Державну екологічну інспекцію в Полтавській області).
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що внаслідок аварійного випадку, що стався 11.09.2005 та 07.11.2005 на підприємстві відповідача, та спалювання газової суміші на факельному амбрі свердловини №60 був здійснений викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання спеціального дозволу. В результаті цього державі завдано збитки в сумі 3182,05 грн., які відповідач як особа, що володіє джерелами підвищеної екологічної небезпеки, на підставі ст.1187 Цивільного кодексу України та ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», повинен відшкодувати державі завдані збитки.
Позивач-1 своїх пояснень по суті заявленого прокурором позову не надав. Представник позивача-1 в судові засідання жодного разу не з'явився, ніяких клопотань від позивача-1 до суду не надходило.
Позивач-2 позовні вимоги прокурора підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з тих же підстав, на які посилається прокурор у позові.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що прокурором не надано доказів наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Також відповідач вважає безпідставними твердження прокурора про те, що на підприємстві відповідача мала місце аварія.
Прокурор твердження відповідача вважає такими, що не відповідають дійсності з підстав, викладених у запереченнях на відзив на позовну заяву.
Заяву позивача-2 про допит в судовому засіданні старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Жигаліної Т.І. залишено судом без задоволення як необґрунтоване та безпідставне.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, Господарський суд міста Києва, -
Листом від 17.04.2006 № 14е/2036 відповідач в особі заступника начальника НГВУ “Полтаванафтогаз» Р.Б.Угрінчук повідомив позивача-2 про те, що 11.09.2005 та 07.11.2005 було спалено газ на факельних амбрах свердловин для ліквідації гідратоутворень на свердловині №60 Харківецького родовища.
Згідно цього листа під час спалювання газу на свердловині №60 викиди (інгредієнти) в атмосферне повітря склали: NO -0,007т (11.09.2005 та 0,004т (07.11.2005), Сажа -0,116т (11.09.2005) та 0,057т. (07.11.2005), СО -0,966т (11.09.2005) та 0,477т (07.11.2005), С12-С19 -0,116т (11.09.2005) та 0,057т (07.11.2005).
21 серпня 2006р. позивач-2 звернувся до відповідача з претензією № 95, в якій відповідача було повідомлено, що при виникненні аварійного випадку спалювання газової суміші на факельному амбрі свердловини №60 (лист НГВУ “Полтавнафтогаз» від 17.04.2006 №14е/2036) здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на це спеціально уповноважених державних органів. Вказаними викидами державі заподіяно збитків на суму 3182,05 грн.
Сума збитків була підрахована позивачем-2 на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 38 від 18.05.1995 та зареєстрованої Міністерством юстиції України за №157/693 від 29.05.1995.
У відповідь на претензію (лист ВАТ “Укрнафта» від 07.09.2006 № юр/4549) відповідач послався на безпідставність висновків позивача-2 про наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про недоведеність прокурором та позивачами позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ст. 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Основні вимоги щодо порядку визначення і розрахунку розмірів компенсації збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря визначені Методикою, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 38 від 18.05.1995 та зареєстрованою Міністерством юстиції України за №157/693 від 29.05.1995, розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі -Методика).
Згідно р. 1 Методики вона є обов'язковою для спеціалістів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, що здійснюють державний контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, іноземними юридичними та фізичними особами, незалежно від форм власності, вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.
Згідно п.5.4 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції Мінбезпеки України при перевірці підприємств шляхом інструментальних методів контролю та розрахунковими методами. Для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря використовуються результати безпосередніх вимірів (інструментальні, інструментально-лабораторні, індикаторні -інструментальний метод) викидів в атмосферне повітря по джерелах викидів, які виконані у відповідності з діючими вимогами відбору і аналізу проб та оформлені у встановленому порядку: аналітичними службами інспекційних підрозділів Мінекобезпеки України; спеціалізованими службами інших міністерств і відомств за дорученням інспекційних підрозділів Мінекобезпеки України; відомчими аналітичними службами підприємств, установ та організацій, дані яких зафіксовані в журналах первинної облікової документації, в робочих журналах аналітичних служб.
Згідно п. 5.6 Методики відбір і аналіз проб забруднюючих речовин у викидах від стаціонарних джерел забруднення проводиться відповідно до діючих методик.
За результатами обстеження й інструментальних вимірів потужності викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел забруднення атмосферного повітря складається акт (п. 5.7 Методики).
Згідно п. 5.7.1 Методики виявлені в ході перевірки факти перевищення нормативів викидів, що зафіксовані в первинній обліковій документації, також включаються до акта перевірки, який підписується спеціалістом Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України та керівником підприємства.
Отже, для встановлення факту наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря законодавством України встановлений певний порядок.
Як свідчать матеріали справи, єдиним джерелом інформації про факт наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря шляхом спалювання газу для ліквідації гідратоутворень та обсягів викидів в атмосферне повітря під час його спалювання є лист відповідача від 17.04.2006 №14е/2036.
Будь-яких інших доказів, окрім вказаного листа, на підтвердження факту наднормативного викиду матеріали справи не містять.
Проте, діюче законодавство України не містить норм, за якими факт та обсяги наднормативного викиду забруднюючих речовин визначаються на підставі листів господарюючих суб'єктів.
До того ж, матеріали справи містить лист відповідача від 06.07.2007 №юр4661, в якому повідомляється, що викиди, про які йдеться в листі №14е/2036 спричинені не в результаті аварії, а є залповими викидами, що передбачені технологічним регламентом підприємства. Оскільки з цих підстав відповідач відкликав свій лист від 17.04.2006 №14е/2036, тому єдине джерело інформації щодо факту та обсягів спалювання газу для ліквідації гідратоутворень на свердловині №60 Харківецького родовища припинило існування.
Крім того, будь-яких доказів встановлення факту наднормативного викиду забруднюючих речовин відповідачем в атмосферне повітря у встановленому Методикою порядку - шляхом інструментальних методів контролю аналітичними службами інспекційних підрозділів Мінекобезпеки України чи спеціалізованими службами інших міністерств і відомств за дорученням інспекційних підрозділів Мінекобезпеки України (п. 5.4 Методики) до матеріалів справи не додано. Доказів того, що це було здійснено відомчою аналітичною службою відповідача, а дані застосованого інструментального методу контролю зафіксовані в журналах первинної облікової документації або в робочих журналах аналітичних служб у відповідності до п. 5.4 Методики, суду також не надано.
Суду також не надано доказів, які є обов'язковими відповідно до Методики, а саме доказів того, що відбір і аналіз проб забруднюючих речовин у викидах проводився відповідно до діючих методик (п. 5.6 Методики), що за результатами обстеження й інструментального виміру було складено акт (п. 5.7 Методики) і до цього акту, який підписується спеціалістом Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України та керівником підприємства, включені виявлені в ході перевірки факти перевищення нормативів викидів, що зафіксовані в первинній обліковій документації позивача (п. 5.7.1 Методики).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В матеріалах справи відсутні докази, що при вирішенні питання фінансової відповідальності відповідача посадові особи позивачів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.3.7 Методики нормативним викидом є потужність викиду забруднюючої речовини в межах гранично допустимої або тимчасово погодженої потужності викиду, встановленої юридично оформленим дозволом на викид на даний період в г/с.
Прокуратурою та позивачами не надано суду жодного доказу, що спірний викид є наднормативними.
Згідно п. 3.8 Методики до аварійних викидів відносяться викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок промислової чи транспортної аварії, катастрофи, стихійного лиха.
Суд вважає безпідставним віднесення прокурором і позивачем-2 викидів, пов'язаних зі спалюванням газу для ліквідації гідратоутворень на свердловині №60, що сталося 11.09.2005 та 07.11.2005, до аварійних викидів виходячи з наступного.
Згідно доданого відповідачем витягу з Технологічного регламенту на експлуатацію установки попередньої підготовки газу Харківецького родовища ЦВНГ-2, затвердженого головним інженером НГВУ “Полтаванафтогаз», з терміном дії до 20.09.2009, гідратоутворення в трубопроводі входу або виходу газу із сепаратора є відхиленням від режиму, яке відбувається внаслідок підвищення або зниження тиску в сепараторах і ліквідується шляхом регламентованих дій оператора.
Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що такий викид відноситься до залпових викидів, яким є викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який кількісно та якісно передбачений технологічним регламентом і перевищує в декілька разів величини викидів, що встановлені при нормальному веденні технологічного процесу. Тривалість залпового викиду визначається згідно з картою виробничого процесу.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Прокурором та позивачами не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому заявлені прокурором вимог є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Суддя О.А.Кролевець