19 лютого 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2791/20
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальність “Хлібодар” (33009, вул. Біла, 35, м. Рівне)
до Товариства з обмеженою відповідальність “Артішок ТМ” (58000, провул. Складський, 3А, м. Чернівці)
про стягнення заборгованості в сумі 61603,50 грн.
Представники сторін:
від позивача -Шоломицький В.Ю.;
від відповідача - Кравченко С.О.
Товариство з обмеженою відповідальність “Хлібодар” звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність “Артішок ТМ” про стягнення заборгованості в сумі 61603,50грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 19.09.2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальність “Артішок ТМ” було укладено договір поставки № 30/19, згідно умов якого позивач поставив відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених договором, проте відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар, тому позивач просить стягнути з відповідача 61603,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 14.12.2020 року.
01.12.2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
11.12.2020 року до суду від відповідача надійшли: заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. № 3099), клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 3098), клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 3097).
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2020 року задоволено заяву (вх. № 3099) та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначення наступного судового засідання на 11.01.2021 року.
24.12.2020 року від позивача на електронну поштову адресу суду надійшло клопотання (вх. № 3882), в якому останній просить забезпечити проведення судового засідання по даній справі 11.01.2021 року в режимі відеоконференції, яке просить доручити: Господарському суду Рівненської області.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.12.2020 року задоволено клопотання (вх. № 3882) про проведення судового засідання по даній справі в режимі відеоконференції.
Відповідач 30.12.2020 року, через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду, надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.
На електронну поштову адресу суду 11.01.2020 року надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення судового засідання з огляду на зайнятість в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2021 року підготовче судове засідання відкладено на 04.02.2021 року, у режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції за участю Товариства з обмеженою відповідальність “Хлібодар” покладено на Господарський суд Рівненської області.
19.01.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Артішок ТМ” надійшло клопотання (вх.. № 172) про участь в засіданні в режимі відеоконференції, в якому відповідач просить суд доручити її проведення одному з судів: Північний апеляційний господарський суд або Оболонський районний суд м. Києва, або Господарський суд м. Києва, або Господарський суд Київської області, або Шостий апеляційний адміністративний суд, або Окружний адміністративний суд м. Києва, або Шевченківський районний суд м. Києва, або Подільський районний суд м. Києва, або Солом'янський районний суд міста Києва, або Святошинський районний суд м. Києва.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.01.2021 року клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції (вх.. № 172) задоволено, проведення відеоконференції за участю Товариства з обмеженою відповідальність “Артіщок” покладено на Шевченківський районний суд м. Києва.
26.01.2021 року засобами поштового зв'язку до суду від ТОВ “Хлібодар” надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає: згідно пункту 12.1 Договору, договір є чинним, оскільки жодна зі сторін не заявляла про намір розірвання договору; щодо тверджень відповідача щодо відсутності належних доказів здійснення поставки товару, ТОВ “Хлібодар” зазначає, що відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, що затверджена наказом Мінагрополітики № 153 від 06.06.2001, товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України, а факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які містять підпис та печатку відповідача; заперечення відповідача щодо факту наявності господарських відносин між сторонами спростовується накладними на повернення продукції відповідачем позивачу в період з 21.04.2020 року по 30.06.2020 року на загальну суму 4104,30 грн та податковими накладними складеними позивачем на користь відповідача; щодо заперечень відповідача пов'язаних з актом звіряння розрахунків за період з 01.08.2020 року по 09.09.2020 року, позивач зазначає, що підписання акту звірки уповноваженою особою боржника свідчить про визнання відповідачем боргу, який зафіксований в даному акті та підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому позивач вважає заперечення відповідача викладені у відзиві є необґрунтованими та безпідставними, тому просить задоволити позов у повному обсязі.
04.02.2021 року на електронну поштову адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у ТОВ “Хлібодар” копії документу (ів) (видаткова накладна), що містять дані осіб (прізвище, ім'я, по-батькові, посада), якими отримано товарно-матеріальні цінності доставлені ТОВ “Хлібодар” за спірними товарно-транспортними накладними, а також копії документів, що підтверджують повноваження (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей або генеральна довіреність) осіб, яким вручено товар за спірними товарно-транспортними накладними.
Відповідачем до суду 04.02.2021 року також надано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує наступне: договір розірвано в усному порядку засобами телефонного зв'язку з 31.12.2019 року; у товарно-транспортних накладних відсутня інформація про уповноважену особу покупця, якому відвантажено товар, що унеможливлює ідентифікацію осіб, яким вручено товар за спірними товарно-транспортними накладними, тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2021 року.
На електронну поштову адресу суду 17.02.2021 року надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останній зазначає: щодо ненадання позивачем відповідачу посвідчень якості та/або сертифікатів відповідності, як окремих документів - Інструкцією про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затвердженою наказом Мінагрополітики № 153 від 06.06.2001 та національними стандартами України ДСТУ 4583:2006, ДСТУ 4587:2006, ДСТУ 7517:2014 передбачено можливість виробника/постачальника підтверджувати якість поставленої продукції шляхом поміщення відповідних написів до товарно-транспортної накладної за формою № 1-ТТН (хліб) без видачі якісного посвідчення та/або посвідчення якості як окремого документу; щодо тверджень відповідача про невірність складення товаросупровідних документів, позивач зазначає, що згідно пунктів 2.3, 3.5, 6.3 договору відповідач мав право, як відмовитись від прийняття товару, так і скласти акт про відсутність та/або невірність складення товаросупровідних документів, вказати про відсутність у накладних будь-яких відміток проте відповідачем товар за спірними товарно-транспортними накладними приймався без зауважень.
У судовому засіданні 19.02.2021 року представник позивача просив задоволити позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,
19.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальність “Хлібодар” та Товариства з обмеженою відповідальність “Артішок ТМ” укладено договір поставки № 30/19 в порядку та на умовах якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов Договору, підписаних постачальником та покупцем.
Постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: - видаткова (товарна) накладна; посвідчення якості та/або сертифікат відповідності; - товарно-транспортна накладна для алкогольної продукції, що вимагається відповідно до нормативно-правових актів України для роздрібної торгівлі. Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну за датою виникнення податкових зобов'язань що визначається відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу. Документи повинні бути складені українською мовою, відповідати вимогам чинного законодавства станом на дату поставки партії товару, та надаються постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаному в заявці покупця. (п. 2.2. Договору)
Якщо вказані бухгалтерські документи складені із порушенням зазначених вимог, якщо найменування та/або номенклатура товару, зазначені в таких документах, не відповідають найменування та/або номенклатурі поставленого товару, покупець має право відмовитись від прийняття товару (п. 2.3. Договору).
На кожну заявку покупця поставка здійснюється по окремому супровідному документу постачальника. Забороняється поставка товару по кількох заявках одним супровідним документом. У випадку невідповідності кількості товару, фактично поставленого постачальником, кількості товару, вказаній у супровідних документах, та/або невірно складених або відсутності товаросупровідних документів (первинні бухгалтерські документи), зазначених в п. 2.2. Договору, покупець має право відмовити у прийнятті товару, або прийняти такий товар, та вимагати від постачальника усунення недоліків. Постачальник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки партії товару надати покупцю виправлені супровідні документи (п. 3.4 Договору).
У випадку невідповідності кількості товару, фактично поставленого постачальником, кількості товару, вказаній у супровідних документах, та/або невірно складених або відсутності товаросупровідних документів (первинні бухгалтерські документи), зазначених в п. 2.2 Договору, при проведенні прийому товару складається акт, в якому зазначаються дані про фактичну кількість товару, відсутність та/або невірність складення товаросупровідних документів. Постачальник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки партії товару надати покупцю виправлені супровідні документи. У випадку ненадання постачальником протягом зазначеного строку документів, покупець має право затримати оплату товару, поставленого раніше, згідно з розділом 9 договору, до моменту отримання виправлених супровідних документів, без сплати штрафних санкції та/або відшкодування збитків, та/або стягнути з постачальника штраф у розмірі 100% від вартості поставленої партії товару. Сторони погодилися, що залік суми такого штрафу з сумами, які належать до сплати постачальникові за поставлений товар, може проводитися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 3.5. Договору).
Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних (п. 4.10. Договору).
Ціни на товар вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 8.1. Договору).
Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у накладних (п. 8.5. Договору).
Договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2019 року. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік. Сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати Договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (п. 12.1.-12.2. Договору).
На підставі Договору ТОВ «Хлібодар» здійснило поставку для ТОВ «Артішок ТМ» товару, а саме хлібу та хлібобулочних виробів на загальну суму 399650,50 грн.
Умовами договору між сторонами було погоджено, що покупець має право повернути товар постачальнику у випадку закінчення терміну реалізації товару, тому ТОВ «Артішок ТМ» було повернуто для ТОВ «Хлібодар» товару (черствої продукції) на суму 41084,30 грн.
За вирахуванням вартості товару, що був повернутий, вартість поставленого товару становить 358566,20 грн, поставка продукції на дану суму підтверджується зведеними податковими накладними, які складені ТОВ «Хлібодар» та зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.
ТОВ «Артішок ТМ» частково оплатило вартість отриманого товару на суму 296962,70 грн, що підтверджується довідкою АТ «Укрексімбанку» № 0652200/24498-20 від 20.10.2020 року (а.с. 60, том 1).
Вартість отриманої ТОВ «Артішок ТМ» у ТОВ «Хлібодар» продукції на суму 61603,50 грн залишається неоплаченою, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Судом встановлено, що в період з 21.04.2020 року по 30.06.2020 року позивачем на користь відповідача було поставлено товару на загальну суму 65373,26 грн, з яких повернуто товару (черствої продукції) на суму 3769,76 грн, що підтверджується накладними на повернення постачальнику товару (а.с. 37-51, том 2) та прийнято в реалізацію без зауважень товару на суму 61603,50 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 66-133, том 1).
10 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості в сумі 61603,50 грн за договором поставки № 30/19 від 19.09.2019 року. Претензія залишена відповідачем без відповіді.
У свою чергу відповідач у відзиві та запереченнях стверджує наступне: строк дії договору закінчився 31.12.2019 року; поставка товару у 2020 році здійснювалась за окремими товарно-транспортними накладними і по факту поставки здійснювалась оплата товару; ціни на товар у товарно-транспортних накладних різняться від цін визначених у специфікації; документи надані позивачем на підтвердження постачання товару не відповідають вимогам первинних документів, а саме не містять підпису уповноваженої особи відповідача на отримання товару, не містять прізвища, імені та по-батькові уповноваженої особи, не містять посилання на документ, яким надано представнику повноваження на отримання товару; акт звірки від 09.09.2020 року підписаний відповідачем помилково; до товарно-транспортних накладним не долучено посвідчення якості та/або сертифікат відповідності.
Щодо тверджень відповідача суд зазначає наступне.
· Відповідно до пункту 12.1 Договору, договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2019 року. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік.
Згідно пункту 12.2 Договору сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати Договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Судом встановлено, що відповідач у строк до 01.12.2019 року не заявляв про намір розірвати Договір поставки № 30/19 від 19.09.2019 року в порядку визначеному пунктом 12.2 даного Договору, в матеріалах справи відсутні докази протилежного та відповідачем не долучались до матеріалів справи, тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що Договір припинив свою дію. Отже, Договір поставки № 30/19 від 19.09.2019 року є чинним.
· Суд встановив, що всі товарно-транспортні накладні за період з 21.04.2020 року по 30.06.2020 року містять графу «Договір № 30/19 від 19.09.2019 року», чим спростовується твердження відповідача, що поставка товару у 2020 році здійснювалась за окремими товарно-транспортними накладними.
· Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, що затверджена наказом Мінагрополітики № 153 від 06.06.2001 року (далі - Інструкція) - ця Інструкція розроблена відповідно до чинного законодавства України і встановлює порядок заповнення та застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів. Товарно-транспортна накладна за формою N 1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Вона оформлюється виробником на кожний рейс автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.
Пунктом 1.3. Інструкції передбачено, що перевезення хлібобулочних виробів автомобільним транспортом здійснюється тільки за наявності оформленої належним чином товарно-транспортної накладної за формою N 1-ТТН (хліб).
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року№ 88 (далі - Положення), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктом 2.5. Положення визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що якщо вказані в пункті 2.2. Договору бухгалтерські документи складені із порушенням зазначених вимог, якщо найменування та/або номенклатура товару, зазначені в таких документах, не відповідають найменування та/або номенклатурі поставленого товару, покупець має право відмовитись від прийняття товару.
Згідно пункту 3.5. Договору у випадку невідповідності кількості товару, фактично поставленого постачальником, кількості товару, вказаній у супровідних документах, та/або невірно складених або відсутності товаросупровідних документів (первинні бухгалтерські документи), зазначених в п. 2.2 Договору, при проведенні прийому товару складається акт, в якому зазначаються дані про фактичну кількість товару, відсутність та/або невірність складення товаросупровідних документів. Постачальник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки партії товару надати покупцю виправлені супровідні документи. У випадку ненадання постачальником протягом зазначеного строку документів, покупець має право затримати оплату товару, поставленого раніше, згідно з розділом 9 договору, до моменту отримання виправлених супровідних документів, без сплати штрафних санкції та/або відшкодування збитків, та/або стягнути з постачальника штраф у розмірі 100% від вартості поставленої партії товару. Сторони погодилися, що залік суми такого штрафу з сумами, які належать до сплати постачальникові за поставлений товар, може проводитися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Проте відповідач жодного разу не скористався правами передбаченими пунктами 2.3. та 3.5. Договору, жодного разу не відмовився від прийняття товару та не складав акт про невірність складення товаросупровідних документів, приймав товар без зауважень, доказів протилежного відповідачем не надано.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які містять підпис та печатку відповідача, ідентифікаційний код підприємства. Відтиск печатки/штампу на товарно-транспортних накладних є свідченням участі відповідача у здійснення господарських операцій за вказаними товарно-транспортними накладними та свідчить про згоду відповідача на купівлю товару на даних умовах.
Крім того, представником відповідача у судовому засідання не заперечувався факт отримання товару за даними товарно-транспортними накладними, він заперечував проти задоволення позову з огляду на невірне оформлення товарно-транспортних накладних, а саме: відсутність прізвища, імені та по-батькові уповноваженої особи, яка отримала товар та відсутність посилання на документ, яким надано представнику ТОВ "Артішок ТМ"повноваження на отримання товару.
З огляду на вищевказані обставини, товарно-транспортні накладні наявні в матеріалах справи є належним доказом, підтверджують поставку позивачем товару та прийняття його відповідачем, тому приймаються судом до уваги.
· Щодо тверджень відповідача про ненадання посвідчення якості та/або сертифікатів відповідності суд зазначає, що згідно пункту 2.1 Інструкції частина четверта товарно-транспортної накладної за формою № 1 ТТН (хліб) містить поле «продукція відповідає вимогам нормативної документації». Згідно абзацу третього пункту 1.4 Інструкції у випадку застосування комп'ютерних систем дозволяється друкувати накладну № 1 ТТН (хліб), здійснювати нумерацію та вносити до неї записи за допомогою друкувальних пристроїв. Дані положення Інструкції кореспондуються з відповідними положеннями національних стандартів (ДСТУ 4583:2006, ДСТУ 4587:2006, ДСТУ 7517:2014), якими передбачено, що у товарно-транспортній накладній у спеціально відведеному місці (рамці) зазначають інформацію: «Штамп про якість. Продукція відповідає вимогам нормативних документів. Контролер, прізвище або номер контролера».
Відповідно до пункту 6.3 Договору, якщо разом з товаром документи, вказані в п. 6.1 Договору (документи, що засвідчують якість товару) не передані та/або передані із порушенням зазначених вимог, відмітка про відсутність та/або невірність складання документів робиться в відповідному акті, зазначеному у пункті 3.5. Договору. Постачальник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки партії товару надати покупцю відсутні/виправлені документи. В протилежному випадку, покупець має право відмовитися від товару та повернути його постачальнику та стягнути з постачальника штраф у розмірі трьох відсотків від вартості поставленої партії товару.
Отже, нормативно-правовими актами передбачена можливість підтвердження якості поставленої продукції шляхом поміщення відповідних написів до товарно-транспортної накладної за формою № 1 ТТН (хліб) без видачі якісного посвідчення та/або посвідчення якості як окремого документу, дані відомості містяться у товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи. Проте відповідач правом передбаченим пунктом 6.3. Договору жодного разу не скористався та докази в підтвердження протилежного суду не надав, тому дані твердження відповідача не приймаються судом до уваги.
Крім того, суд встановив, що наявність заборгованості ТОВ «Артішок ТМ» перед ТОВ «Хлібодар» підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.08.2020 по 09.09.2020 року на суму 61603,50 грн, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с 65, том 1), податковими накладними, які підтверджують факт постачання товару відповідачу та його прийняття останнім (а.с 30-59, том 1) .
Статтями 655, 712 Цивільного кодексу України, статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до статтей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які вх.одять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України” (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на вищевказані обставини, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 61603,50 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, не спростовані відповідачем, інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом не встановлено тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2102,00 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність “Артішок ТМ” (58000, провулок Складський, 3А, м. Чернівці, код 41953736) на користь Товариства з обмеженою відповідальність “Хлібодар” (33009, вул. Біла, 35, м. Рівне, код 32358874) 61603,50 грн основного боргу та 2102,00 грн судового збору.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2021 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.