18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 лютого 2021 року м. Черкаси справа № 925/1629/20
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсал», м. Одеса, вул. Грецька, 26/28, кв. 39
до фізичної особи-підприємця Кривенко Діани Віталіївни, АДРЕСА_1
про стягнення 52459,72 грн заборгованості,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: участі не брав;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Айсал» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кривенко Діани Віталіївни про стягнення 52459,72 грн заборгованості за Договором оренди устаткування від 27.01.2020, з яких:
- 48774,19 грн заборгованості з орендної плати,
- 1975,53 грн пені,
- 1171,79 грн інфляційних втрат,
- 538,21 грн - 3% річних,
та відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи:
Ухвалою господарського суду від 24 грудня 2020 року суд відкрив провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Судове засідання призначено на 10:00 год. 26 січня 2021 року.
Ухвалою господарського суду від 26.01.2021 відкладено проведення судового засідання на 15:30 год. 17 лютого 2021 року.
В судовому засіданні Позивач вимоги підтримує. Надав оригінали документів для ознайомлення. Надав клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена на вказану позивачем адресу, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Адреса відповідача в позовній заяві відповідає адресі його реєстрації та адресі проведення господарської діяльності, вказаних у витягу з ЄДРПОУ. З метою належного повідомлення відповідача суд розмістив оголошення про дату і місце проведення судового засідання на сайті господарського суду Черкаської області.
Відповідач ознайомився з матеріалами справи, про що подавав суду відповідну заяву. Суд вважає, що сторони належно обізнані про час і місце розгляду спору.
Відповідач не скористався своїм правом на подання суду відзиву на позовну заяву та безпосередню участь у судовому засіданні.
У разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній доказами та матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Інших доказів сторонами не подано.
У судовому засіданні 17.02.2021 були підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
27.01.2020 між ТОВ «Айсал» в особі директора Чебека Айхана, що діє на підставі Статуту (надалі - Позивач або Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Кривенко Д.В. (надалі - Відповідач або Орендар) було укладено договір оренди устаткування (а.с. 16-18).
На виконання умов Договору (п.п. 1.1 і 6.1) Позивачем згідно акту від 27 січня 2020 приймання-передавання майна (а.с. 19) передано, а Відповідачем прийнято в платне користування верстат стрічкопиляльний ПЛП-Астра-ЕС-6.2 з додатковою комплектацією: повнопривідний обертач колоди, дистанційні пневмозатискувачі, дебаркер. Майно прийняте без зауважень, відповідно до призначення.
Щомісячний розмір орендної плати за користування обладнанням становить 4800 грн. (з ПДВ) - п. 4.1. договору.
Відповідно до пункту 4.2 договору орендна плата сплачується Орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передавання до моменту повернення майна з оренди, до 25 числа поточного місяця.
Закінчення строку договору не звільняє орендаря від сплати орендної плати.
Відповідачеві виставлені рахунки на оплату щомісячно (а.с. 9-14).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по договору оренди виконав повністю та належним чином, передавши відповідачу в оренду обладнання стрічкової пилорами, проте відповідач свої зобов'язання не виконав і орендну плату за період з 27 січня 2020 по 17 грудня 2020 - не сплатив.
Доказів належної сплати орендної плати відповідач суду не надав.
Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
У разі прострочення виплати орендної плати, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої частини орендної плати за кожен день прострочення (п. 8.3 Договору).
Тому позивачем на суму заборгованості нараховано пеню в сумі 1975,53 грн, інфляційні втрати в сумі 1171,79 грн та 3% річних в сумі 538,21 грн.
Невиконання відповідачем умов договору, непогашення орендної плати стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційних кодів та внесенням реєстраційних даних в ЄДРПОУ.
Місце здійснення ними господарської діяльності відповідає записам в ЄДРПОУ - приписи ст. 93 ЦК України.
Правові основи діяльності позивача та відповідача врегульовані положеннями Конституції України, нормами ЦК та ГК України.
Відносини між сторонами слід розцінювати як змішані відносини оренди рухомого майна, що врегульовано вимогами гл. 58 ЦК України, положеннями ГК України про господарський договір. Суд вважає, що сторонами договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна від 27.01.2020 досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Суд враховує також презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням.
Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування об'єктом незалежно від результату господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання щодо внесення орендної плати за оренду обладнання на умовах договору оренди устаткування від 27 січня 2020 року.
Наявність заборгованості по грошовому зобов'язанню відповідача підтверджується поданими документами в справу. Відповідач не заперечив використання майна позивача за плату.
На час звернення Позивача до суду заборгованість сплачена не була. Спору в частині повернення орендованого майна після закінчення строку договору немає.
Відповідач не спростував належними доказами вимоги позивача та не надав доказів повного погашення боргу перед позивачем.
Позивачем доведено право на стягнення з боржника на свою користь 48774,19 грн боргу по оренді обладнання пилорами за період з січня 2020 року по грудень 2020 року, що не спростовано в належний спосіб відповідачем.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі вказаної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1171,79 грн інфляційних втрат та 538,21 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга Закон: ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.», судом встановлено, що нарахування інфляційних та 3% річних здійснено позивачем вірно, не перевищує сум можливого нарахування за спірні періоди, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідач доводи позивача не спростував, свого розрахунку не надав.
Відповідно до положень п. 8.3 Договору в разі прострочення виплати орендної плати, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої частини орендної плати за кожен день прострочення (п. 8.3 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга Закон: ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.», судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем невірно.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1975,53 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з січня 2020 року по жовтень 2020 року.
Враховуючи положення ст. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування пені, підлягають до задоволення частково вимоги позивача щодо стягнення пені - за 6 місяців, в розмірі 1534,87 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.
Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15,16 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).
У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» («Chapman vs. the United Kingdom»), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 48774,19 грн, 1534,87 грн пені, 1171,79 грн інфляційних втрат, 538,21 грн - 3% річних за оплатне використання обладнання пилорами за період з 27 січня 2020 року по 17 грудня 2020 року.
Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження.
Окрім того, позивач вказує, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які пов'язані з розглядом даної справи, складає 5000,00 грн, та підтверджується Договором про надання правової допомоги №01/12 від 07.12.2020 (а.с. 36-39), Актом наданих послуг (виконаних робіт) від 22.01.2021, детальним описом робіт (наданих послуг), платіжним дорученням №3677 від 25.01.2021.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами пропорційно задоволених вимог.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 16, 58 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.
В свою чергу п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Про необхідність вирішення питання розподілу судових витрат представник позивача заявив до прийняття рішення у справі і спору в цій частині немає.
Згідно зі ст.ст. 129-130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 2102,00 грн судового збору, 5000,00 грн витрат на послуги адвоката.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відповідача: фізичної особи-підприємця Кривенко Діани Віталіївни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсал», м. Одеса, вул. Грецька, 26/28, кв. 39, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25420275, номер рахунку в банку невідомий
48774,19 грн заборгованості з орендної плати, 1534,87 грн пені, 1171,79 грн інфляційних втрат, 538,21 грн - 3% річних, 2102,00 грн судового збору, 5000,00 грн витрат на послуги адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 22.02.2021.
Суддя Г.М. Скиба