ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/15829/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМФОРТ ЛАЙФ БУД"
до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПГ ВОДАР"
про стягнення 301 281,44 грн.
за участю представників:
від позивача: Гурнік А.І.;
від відповідача: Чекірда М.І.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМФОРТ ЛАЙФ БУД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПГ ВОДАР" з вимогою про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 301 281,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав роботи за договором субпідряду №14/08-4 від 14.08.2017 на суму 301 281,44 грн., а також не повернув грошові кошти, які були сплачені позивачем в рахунок передплати.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 (після усунення недоліків позовної заяви) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 14.12.2020. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відзиву на позовну заяву під час даного провадження відповідачем подано не було.
11.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПГ ВОДАР" подав заяву про застосування строків позовної давності.
14.12.2020 через електронну пошту Господарського суду міста Києва представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПГ ВОДАР" подав заяву про застосування строків позовної давності.
14.12.2020 через електронну пошту Господарського суду міста Києва представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМФОРТ ЛАЙФ БУД" подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 відкладено розгляд справи на 25.01.2021.
15.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМФОРТ ЛАЙФ БУД" подав відзив на заяву про застосування строків позовної давності.
25.01.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПГ ВОДАР" подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 розгляд справи відкладено на 15.02.2021.
У судовому засіданні 15.02.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.02.2021 надав усні пояснення, заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові. В свою чергу, процесуальним правом на подання відзиву та відповідних доказів на підтвердження власних доводів у встановлений судом строк відповідач не скористався.
Частиною 1 статті 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на сплив процесуальних строків, передбачених законодавством для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, не надав належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
14.08.2017 між позивачем (генеральний підрядник) та відповідачем (субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 14/08-4 (далі - Договір), за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик, відповідно до кошторисної документації виконати та здати у відповідний термін наступні роботи: улаштування покрівлі багатоквартирного житлового будинку, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, прийняти завершені роботи та оплатити їх.
Роботи виконуються субпідрядником за адресою: м. Ірпінь, вул. 11-та лінія, 4 (проектний будинок № 2). Склад та обсяг робіт визначено проектно-кошторисною документацією - додаток 1 до Договору (пункти 1.2. - 1.3. Договору).
Відповідно до пункту 11.4. Договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру.
Спір виник внаслідок того, що, за доводами позивача, відповідач не виконав роботи за Договором на суму 301 281,44 грн., а також не повернув грошові кошти, які були сплачені позивачем в рахунок передплати.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач здійснив перерахування грошових коштів на рахунок відповідача відповідно до наступних платіжних доручень:
- № 264 від 25.10.2017 на суму 100 000,00 грн.;
- № 275 від 06.11.2017 на суму 150 000,00 грн.;
- № 305 від 04.12.2017 на суму 70 000,00 грн.;
- № 309 від 06.12.2017 на суму 100 000,00 грн.;
- № 317 від 13.12.2017 на суму 57 000,00 грн.;
- № 327 від 15.12.2017 на суму 80 000,00 грн.
Усі перелічені платіжні доручення містять посилання саме на умови Договору № 14/08-4 від 14.08.2017. Загальна сума перерахованих позивачем на рахунок відповідача коштів склала 557 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору субпідрядник зобов'язується виконати роботи в строк 45 календарних днів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав роботи за Договором лише частково, що підтверджується наступними актами:
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за січень 2019 року на суму 65 601,72 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2019 року на суму 28 056,48 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за січень 2019 року на суму 5 480,32 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 за серпень 2019 року на суму 54 453,58 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 5 за серпень 2019 року на суму 50 587,00 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 6 за серпень 2019 року на суму 6 271,57 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 7 за серпень 2019 року на суму 45 267,89 грн.
Таким чином, загальна вартість виконаних відповідачем та прийнятих позивачем робіт за Договором склала 255 718,56 грн.
В свою чергу, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт за Договором на суму 301 281,44 грн.
В свою чергу, частиною 2 статті 849 ЦК України встановлено, що у випадку якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Пунктом 15.2.1. Договору визначено, що розірвання Договору відбувається у випадку, якщо субпідрядник порушив строк виконання робіт більш, ніж на 20 робочих днів.
Таким чином, позивачу (замовнику) як законом, так і умовами Договору надано право відмовитись в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Одностороння відмова від договору тягне за собою припинення зобов'язань його сторін.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.09.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією на повернення перерахованих грошових коштів в загальній сумі 301 281,44 грн., посилаючись на ті обставини, що виконавець не виконав роботи, які мав виконати за умовами Договору. Також позивачем зазначено про розірвання Договору у зв'язку з систематичним порушенням умов Договору відповідачем.
Даний лист надіслано відповідачу 27.09.2019 рекомендованою кореспонденцією з поштовим ідентифікатором № 0820600065537, що підтверджується квитанцією та описом вкладення у цінний лист.
Приписами статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За змістом ч. 2 ст. 570 ЦК України авансом є певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредиторові в рахунок майбутніх платежів.
Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Зважаючи на наведені вимоги законодавства, у зв'язку з надсиланням позивачем на адресу відповідача претензії про повернення суми передплати (яка за своєю суттю є реалізацію права, передбаченого частиною 2 статті 849 ЦК України), кошти в розмірі 301 281,44 грн. на момент вирішення даного спору утримані відповідачем без достатньої правової підстави.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу 301 281,44 грн., сплачених за роботи, які фактично виконані не були, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 1 статті 258 ЦК України).
Статтею 863 ЦК України визначено, що до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.
В свою чергу, суд зазначає про безпідставність доводів відповідача про те, що до спірних правовідносин має бути застосована позовна давність в один рік, оскільки спір у даній справі жодним чином не стосується неналежної якості виконаних підрядних робіт (навпаки позивачем визнається, що ним були прийняті виконані відповідачем роботи на суму 255 718,56 грн. і претензій щодо якості таких робіт матеріали справи не містять). Так, спір у даній справі стосується виключно повернення суми попередньої оплати за роботи, які взагалі не були виконані. Відтак до захисту прав позивача у даному випадку застосовується загальна позовна давність строк якої складає 3 роки, у зв'язку з чим заява про застосування позовної давності є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 301 281,44 грн.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПГ ВОДАР" (Україна, 02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, будинок 5-Б, кімната 4, ідентифікаційний код 33937374) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМФОРТ ЛАЙФ БУД" (Україна, 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 36, ідентифікаційний код 40153086) заборгованість в розмірі 301 281,44 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 519,22 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2021.
Суддя І.В. Приходько