ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.02.2021Справа № 910/15377/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антранс"
про стягнення 715 387,75 грн,
Представники сторін:
від позивача: Коваленко Н.В., Смосюк С.М.
від відповідача: Габріадзе М.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антранс" про стягнення 715 387,75 грн, з яких: 621 476, 63 грн - основний борг, 70 250,68 грн - пеня, 11 037,39 грн - 3 % річних та 12 623,05 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 15/19-Р від 07.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 № 910/15377/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.10.2020 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 23.11.2020.
У підготовче засідання 23.11.2020 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 21.12.2020, встановити позивачу в п'ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив.
23.11.2020 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов від відповідача.
01.12.2020 на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив від позивача.
У підготовче засідання 21.12.2020 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021.
В судове засідання 20.01.2021 представники сторін не з'явилися.
20.01.2021 через відділ діловодства та на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 20.01.2020 відкладено розгляд справи на 15.02.2021.
В судове засідання 15.02.2021 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі, а також заявив про те, що докази на підтвердження розміру судових витрат на правову допомогу будуть подані після прийняття рішення у цій справі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у його задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антранс" (замовник) укладено догорів № 15/19-Р (надалі також договір).
Згідно з п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 02.08.2019, виконавець зобов'язується, відповідно до цього договору, на свій ризик та за завданням замовника, надати послуги (надалі - роботи) з капітального та деповського ремонту вагонів, послуги з відстою вагонів власності замовника або орендованих замовником в іншого власника, або якими замовник розпоряджається згідно до зобов'язань по іншим угодам (надалі - вагонів) згідно Керівництва по деповському ремонту вагонів ЦВ-0142 та Керівництва по капітальному ремонту вагонів ЦВ-0016, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Оплата за послуги з відстою вагонів здійснюється за рахунок виконавця.
Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 02.08.2019, графік подання вагонів для виконання робіт та номерний перелік вагонів визначаються сторонами окремо (Додаток №1), номерний перелік вагонів для надання послуг щ відстою вагонів визначаються сторонами окремо (Додаток № 4).
Як встановлено у п. 1.3 договору, термін виконання деповського ремонту одного вагону - 5 днів, капітального - 10 днів, пофарбування - 5 днів, з дня надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця та надходження вагонів на колії залізничної станції, вказаної виконавцем.
Згідно з п. 2.1 договору, Замовник надає Вагони Виконавцю для виконання Робіт за цим Договором, на коліях залізничної станції, вказаної Виконавцем. Всі витрати, пов'язані з простоєм, передислокацією вагонів до подачі на колії депо та після повернення з ремонту на колії станції, які виникли з вини Замовника та в разі не здійснення Замовником передоплати, несе Замовник.
За п. 2.7 договору, збереження, завантаження, розвантаження ремонтопридатних частин, які надходять для ремонту вагонів Замовника до Виконавця в разі необхідності та які зняті з вагонів Замовника після ремонту не входить до складу договірної ціни, зазначеної у Додатку № 2, сплачується Замовником згідно встановленого рахунку протягом 3 банківських днів.
Згідно з п. 2.8 договору, за охорону вагонів, що знаходяться на тракційних коліях депо в термін до 20 діб (з дати подачі вагонів на фракційні колії) для виконання робіт (підготовка до ремонту, ремонт, оформлення фінансово-господарських та перевізних документів, тощо), плата не береться.
Нараховується плата згідно розрахунку за охорону вагонів, які прийшли на адресу вагонного депо для виконання робіт по ремонту, пропарюванню, фарбуванню та т.д. і знаходяться на тракційних коліях більше 20 дів по вині Замовника, а саме: розбіжності даних по паспорту ВУ-4М і трафаретами на вагоні, не укомплектованість запасними частинами та вузлами, залишок вантажу, корозія кузова вагону більше норми згідно вимог Інструкції ЦВ-0142, капітальний ремонт з продовженим терміном служби, відсутність продовження терміну служби, відсутність адреси на відправлення вагону після ремонту, відсутня оплата за виконані роботи.
Виконавець після виконання обумовлених Договором Робіт зобов'язується оформити та надати Замовнику: рахунок, податкову накладну, оформлену згідно із вимогами чинного законодавства України, повідомлення форми ВУ-36М, що підтверджує проведення Робіт, повідомлення форми ВУ-35М, повідомлення форми ВУ-23М, дефектний акт ВУ-22, два примірники підписаного зі своєї сторони Акту виконаних робіт, паспорт вагону ВУ-4М (при необхідності), акти заміни запасних частин на вагоні. (п. 2.9 договору).
Вартість робіт за одиницю ремонту, відповідно до п. 4.1 договору, є договірною, і визначена на підставі протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2), який є невід'ємною частиною договору.
У п. 4.3. договору сторони погодили, що у разі, якщо в процесі ремонту вагону буде встановлено, що обсяги робіт на конкретний вагон згідно дефектної відомості більше встановленого у Додатку №2, то даний факт відображається в Акті приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів на цей вагон.
Відповідно до п. 4.5 договору в період дії Договору вартість ремонту може бути
змінена Виконавцем, при умові зміни фонду оплати праці, вартості матеріалів, палива, електроенергії.
Згідно з п. 4.8 договору розрахунки за виконання робіт проводяться перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у розмірі 100% попередньої оплати не пізніше 7 банківських днів після отримання рахунка від Виконавця.
Як встановлено п. 4.10 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 01.06.2019, вартість залізничного тарифу на прибуття та відправку вагонів до станції призначення та оформлення, плата за користування вагонами, прибирання та подавання вагонів, оформлення документів на відправку вагонів, а саме: вартість бланків перевізних документів; послуги ІВЦ; вартість оформлення; вартість комплекту документів; вартість відомості та накопичувальних карток плати за користування вагонами; вартість повідомлення про прибирання вагонів власності з колії станції, маневрові роботи згідно «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», не містяться у загальній сумі Договору, вартість цих послуг Замовник сплачує у термін 5 банківських днів на підставі окремого рахунку.
У п. 5.1 договору передбачено, що замовник зобов'язується здійснювати оплату згідно із положеннями цього договору (п.п. 5.1.2), та не пізніше десяти банківських днів з дати отримання від Виконавця відповідних Актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів та Актів виконаних робіт, підписати їх та повернути один примірник кожного Виконавцю, чи надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення до Акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів та/або Акту виконаних робіт.
У п. 6.1 договору сторони погодили, що Замовник, в разі несвоєчасного проведення платежів передбачених цим Договором, сплачує Виконавцю, за весь час затримки проведення платежів, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.
Даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 8 від 16.12.2019).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що свої зобов'язання, передбачені договором, ним були виконані у повному обсязі, а саме, роботи із проведення ремонту вагонів, наданих замовником, а такі вагони повернуто замовнику у строки та порядку, визначеному договором. Жодних обґрунтованих претензій замовника щодо якості, кількості чи порядку проведення ремонту позивачем не отримано.
Однак, відповідачем було допущено прострочення оплати наданих послуг із проведення капітального ремонту вагонів, зокрема, за Актом надання послуг №569 від 30.11.2019 та Актом надання послуг №570 від 16.12.2019, а також взагалі не здійснено оплату капітального ремонту вагонів за Актом надання послуг № 14 від 13.01.2020.
Окрім цього, відповідач також прострочив сплату додаткових послуг, передбачених пунктом 4.10 договору, зокрема за Актом №569 від 30.11.2019, Актом надання послуг №585 від 06.12.2019, Актом надання №570 від 16.12.2019, Актом надання послуг №8 від 11.01.2020, Актом надання послуг №12 від 13.01.2020, а також взагалі не здійснено оплату за додаткові залізничні послуги, передбачені пунктами 2.7, 2.8, 4.10 договору, за Актом надання послуг №13 від 13.01.2020, Актом надання послуг №14 від 13.01.2020, Актом надання послуг №25 від 14.01.2020, Актом надання послуг №35 від 30.01.2020, Актом надання послуг №42 від 04.02.2020, Актом надання послуг №48 від 07.02.2020, Актом надання послуг №55 від 13.02.2020, Актом надання послуг №68 від 28.02.2020, Актом надання послуг №78 від 10.03.2020, Актом надання послуг № 81 від 11.03.2020.
Отже, оскільки відповідач свої зобов'язання із здійснення оплати наданих послуг та компенсації витрат на супутні залізничні послуги, передбачені пунктами 4.8, 4.10 та 4.11 договору, у повному обсязі не виконав, позивач просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за договором у розмірі 621 476,63 грн (294 999,99 грн - заборгованість за проведення капітального ремонту вагонів №№ 24436636, 24436651, 24436545, 24436628 та 24544975 та 326 476,64 - заборгованість за надані додаткові залізничні послуги, передбачені пунктами 2.7, 2.8, 4.10 договору), а також 3% річних у розмірі 11 037,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 623,05 грн, пеню у розмірі 70 250,68 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору в період з листопада 2019 року по березень 2020 року позивач надавав послуги (роботи) з ремонту вагонів та додаткові залізничні послуги, що підтверджується актами надання послуг №569 від 30.11.2019, №570 від 16.12.2019, № 14 від 13.01.2020, №13 від 13.01.2020, №14 від 13.01.2020, №25 від 14.01.2020, №35 від 30.01.2020, №42 від 04.02.2020, №48 від 07.02.2020, №55 від 13.02.2020, №68 від 28.02.2020, №78 від 10.03.2020, № 81 від 11.03.2020.
Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що вказані акти позивач направив відповідачу для підписання, однак, всупереч п. 5.1.3 договору, у встановлений строк останній ці акти не підписав та не повернув, обґрунтованих заперечень до них не надав.
На підтвердження виконання зі свого боку зобов'язань за договором позивач долучив до матеріалів справи відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі вагонів, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів, підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" з ремонтним вагонним депо АТ «Українська залізниця», повідомлення про приймання вагонів форми ВУ-36М, повідомлення на ремонт та технічне обслуговування вагонів форми ВУ-23М, дефектні відомості форми ВУ-22, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, відомості плати за надані послуги, пам'ятки про подавання та забирання вагонів форми ГУ-45, акти загальної форми.
Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача, відповідач частково здійснював оплату за ремонт за договором № 15/19-Р від 07.05.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 62 від 28.01.2020 про сплату заборгованості за договором у розмірі 700 938,00 грн.
Відповідач в свою чергу у претензії № 032 від 03.02.2020, долученій до відзиву, зазначив, що у ТОВ "Антранс" виникла заборгованість за договором у розмірі 650 938 грн, однак ТОВ "Вагат-Транс" порушило умови договору щодо дотримання строків виконання робіт, у зв'язку з чим просив розглянути пропозицію щодо взаємозаліку коштів, так як сума 209 180,04 грн була списана з рахунків ТОВ "Антранс" та виникла у зв'язку з неналежним виконанням договору виконавцем, тобто, зробити взаємозалік однорідних вимог, від існуючої заборгованості в сумі 650 938,00 грн відрахувати 209 180,04 грн (кошти, які було списано з ТОВ "Антранс" у вигляді збору за зберігання та платою за користування вагонів на станційних коліях з вини ТОВ "Вагат-Транс"), після чого сума взаємозаліку буде становити 441 757,96 грн.
У відзиві відповідач частково погодився із сумою заборгованості за договором, однак не погодився із сумою заборгованості за зберігання залізничних вагонів у непогодженому сторонами місці. Так, відповідач фактично визнав заборгованість перед позивачем на суму 441 757,96 грн та не визнав борг у розмірі 209 180,04 грн у зв'язку з простроченням виконавцем умов договору щодо своєчасного поміщення вагонів в ДЕПО, у зв'язку з чим нараховувався збір за зберігання вагонів на станційних коліях.
Однак, суд відхиляє вказані заперечення відповідача як такі, що ґрунтуються виключно на його твердженнях, жодних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач до суду не надав.
Суд також звертає увагу, що в будь-якому разі питання про порушення позивачем своїх зобов'язань за договором не є предметом розгляду цього спору та не виключає в даному випадку задоволення позову.
Крім того, суд звертає увагу, що до складу заборгованості за надані додаткові залізничні послуги позивачем не було включено послуги зі зберігання вагонів.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини надання відповідачу послуг у заявленому обсязі, аніж це спростував відповідач.
Аргументи позивача та подані ним докази суд вважає більш переконливими та змістовними, натомість, доводи відповідача не підтверджені відповідною доказовою базою.
За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату наданих послуг у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 621 476,63 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Однак, належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 621 476,63 грн до матеріалів справи не подано.
Поряд з сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 11 037,39 грн та інфляційні у розмірі 12 623,05 грн за загальний період прострочення з 30.11.2019 по 20.07.2020.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Окрім того, за прострочення грошових зобов'язань за договорами позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 70 250,68 грн за загальний період прострочення з 30.11.2019 по 20.07.2020.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 6.1 договору сторони погодили, що Замовник, в разі несвоєчасного проведення платежів передбачених цим Договором, сплачує Виконавцю, за весь час затримки проведення платежів, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.
Перевіривши розрахунки пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та задоволенню підлягають у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антранс" (просп. Володимира Маяковського, 68, оф. 233, м. Київ, 02232, ідентифікаційний код 39956057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" (вул. Сватівська, 2-Б, м. Куп'янськ, Харківська обл., 63701, ідентифікаційний код 37298527) борг у розмірі 621 476,63 грн, 3% річних у розмірі 11 037,39 грн, інфляційні у розмірі 12 623,05 грн, пеню у розмірі 70 250,68 грн та судовий збір у розмірі 10 730,82 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.02.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко