ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.02.2021Справа № 910/17733/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 15 590 116, 58 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Саницька Б.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Крижановський М.М.;
від відповідача: Клименко Н.С.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 15 590 116, 58 грн, з яких: 15 424 044, 00 грн основна заборгованість та 166 072, 58 грн 3% річних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 218, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №53-129-01-19-01929 від 12.08.2019, у частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
20.11.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/17733/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2020.
16.12.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, та, зокрема, зазначає, що позивачем невірно розраховано строк оплати поставленої продукції, в зв'язку з чим розрахунок 3% річних є невірним. Також заперечував проти заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на їх неспівмірність.
23.12.2020 у підготовче засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 27.01.2021.
04.01.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та зазначає, що грошове зобов'язання відповідачем не виконано і на даний час, а тому позивач має право не тільки на заявлений в позовній заяві розмір 3% річних, а на його збільшення. Також зазначає, що попередньо визначений розмір витрат на правову допомогу в сумі 33 928, 00 грн є співмірним із складністю справи та ціною позову.
11.01.2020 від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій описів про направлення відповідачу претензії та розрахункових документів поштового відділення, а також копій податкових накладних.
26.01.2021 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду із застосування системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
У підготовче засідання 27.01.2021 з'явилися представники сторін. Судом відмовлено в задоволенні заяві представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, також враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.02.2021.
23.02.2021 від представника позивача надійшла заява щодо судових витрат, у якій останній повідомляє, що докази остаточного розміру витрат на професійну правничу допомога адвоката будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 23.02.2021 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
12.08.2019 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки №53-129-01-19-01929 (надалі - договір), згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити електродвигуни 6кВ власного виробництва (надалі - продукція) для енергоблоку №2 потреб ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (надалі - кінцевий споживач), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Згідно з п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації (далі - специфікація), яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору).
Сума договору становить 15 424 044, 00 грн, у тому числі ПДВ 20% 2 570 674, 00 грн (п.3.1. договору).
Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. договору покупець зобов'язаний оплатити продукцію протягом 60 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції. Оплата покупцем вартості поставленої продукції, здійснюється виключно після надання постачальником податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної), оформленої та зареєстрованої ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем, допускається дострокова поставка продукції та поставка продукції партіями.
Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору).
У пункті 10.1. договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2020, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення терміну дії гарантії на продукцію.
Судом встановлено, що сторонами була погоджена специфікація № 1, згідно з якою сторони визначили строк постачання продукції протягом 01.01.2020 по 31.01.2020, загальною вартістю 15 424 044, 00 грн.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 15 424 044, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками та скріплений печатками підприємств, а саме: №49 від 31.01.2020 на суму 7 892 016, 00 грн та №50 від 31.01.2020 на суму 7 532 028, 00 грн (а.с.21-22).
Крім цього, 06.04.2020 сторонами було підписано акти прийому-передачі ТМЦ №49 на суму 7 892 016, 00 грн та №50 на суму 7 532 028, 00 грн (а.с.25- 26).
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором у частині повної та своєчасної оплати товару, в зв'язку з чим позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15 424 044, 00 грн основного боргу та 166 072, 58 грн 3% річних.
Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків: майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткові накладні) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно договору на загальну суму 15 424 044, 00 грн.
Пунктом 4.2. договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити продукцію протягом 60 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.
Тобто, враховуючи, що вказані акти підписані сторонами 06.04.2020, відповідач мав би оплатити продукцію до 06.07.2020 включно.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 15 424 044, 00 грн за передану на підставі договору продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 15 424 044, 00 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 166 072, 58 грн розрахованих за період з 03.07.2020 по 10.11.2020.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем невірно визначено початок прострочення з оплати поставленої продукції.
У зв'язку з чим судом було здійснено перерахунок 3% річних починаючи з 07.07.2020 по 10.11.2020 та за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у сумі 161 001, 66 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15 424 044, 00 грн основного боргу та 161 001, 66 грн 3% річних.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин» (74900, Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Першотравнева, будинок 35-Н, ідентифікаційний код 39968214) 15 424 044 (п'ятнадцять мільйонів чотириста двадцять чотири тисячі сорок чотири) грн 00 коп. основного боргу, 161 001 (сто шістдесят одну тисячу одну) грн 66 коп. 3% річних та 233 775 (двісті тридцять три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн 69 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 24.02.2021.
Суддя Я.А.Карабань