Справа № 690/165/20
Провадження № 2/690/10/21
18 лютого 2021 року Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого-судді Пасацької Л.А.
секретаря судового засідання Вельган А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду в м. Ватутіне в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної колишньої дружини в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., починаючи з дня пред'явлення позову до 01.03.2022 року,
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом мотивуючи тим, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.02.2020 року шлюб між ними розірвано. Під час перебування у шлюбі вона захворіла, їй було присвоєно другу групу інвалідності з наглядом у лікаря психіатра та рекомендовано проводити постійне підтримуюче психофармакологічне лікування, психотерапію та психокорекцію. Вона не працює, оскільки потребує працевлаштування в спеціально створених умовах. На даний час перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання в розмірі 2000 грн., якої їй не вистачає на проживання, забезпечення дітей та лікування, пенсія є єдиним джерелом доходу. Зазначає, що ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю, має стабільний дохід, приблизно 16 000 грн., тяжкими захворюваннями не страждає, а тому може утримувати свою колишню дружину шляхом сплати аліментів в розмірі 5 000 грн. щомісяця.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду відзив в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що згідно матеріалів справи розмір пенсії позивачки складає 2 000 грн., тобто ОСОБА_5 отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує визначений законодавством прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, а тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги. Також зазначає, що єдиним джерелом його доходу є дохід від зайняття підприємницькою діяльністю та згідно довідки Звенигородського управління ГУ ДПС в Черкаській області від 01.06.2020 року розмір його доходу за три місяці складає 9 500 грн. Даних коштів йому не вистачає для забезпечення повноцінної життєдіяльності, оскільки він змушений надавати допомогу на утримання своєї матері ОСОБА_6 , 1951 року народження, крім того на його утриманні перебувають малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач подала відповідь на відзив, в якому зазначає, що її пенсія фактично іде на утримання їхніх дітей та не є достатнім для нормального функціонування та збереження її здоров'я, оскільки окрім утримання дітей, їй необхідно лікуватися, сплачувати комунальні послуги, купувати продукти харчування та купувати речі першої необхідності. Відповідач добровільно аліменти на утримання дітей не сплачує, а тому вона була змушена поставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку, та звернулась до Звенигородського районного суду Черкаської області з відповідним позовом.
У судові засіданні відповідач не з'явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням думки позивача та її представника, на підставі положень ст. 223 ЦПК України, судом вирішено розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, скористався своїм процесуальним правом, надавши суду відзив, що виключає можливість ухвалення заочного рішення.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, додатково зазначила, що отримує 2100 грн. пенсії по інвалідності, відповідач аліменти на утримання їх дітей не сплачує, змушена позичати грошові кошти на лікування. Його матеріальний стан дозволяє надавати їй допомогу, оскільки він має у власності квартиру в м. Києві та декілька транспортних засобів, має постійне місце проживання у належній його матері квартирі в м. Ватутіне, є підприємцем та отримує достатній матеріальний дохід, а тому може надавати їй необхідну допомогу.
В подальшому позивач у судові засідання не з'являлась, за повідомленням представника позивача перебувала на стаціонарному лікуванні, а тому суд вважає можливим завершити розгляд справи за її відсутності, оскільки її право на належний захист забезпечено.
Представник позивача за довіреністю, адвокат Терещенко Р.В., у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити. Додатково зазначив, що внаслідок погіршення стану здоров'я позивач позбавлена можливості працювати, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, власного житла не має, іншого доходу, крім пенсії, також не має, що свідчить про її скрутне становище, викликане станом здоров'я, при цьому матеріальний стан відповідача дозволяє йому надавати позивачу достатню матеріальну допомогу для забезпечення її базових потреб, зокрема для придбання вартісних необхідних ліків.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 24.11.2017 р. до 25.02.2020 р., що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області (а.с. 6, 9).
Згідно з копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-8).
Неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками сільського голови Юрківської сільської ради (а.с.11-13).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 03.11.2020 року позивач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №766922 (а.с. 10), виданої 05.02.2020 р. КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи», ОСОБА_5 присвоєно ІІ групу інвалідності загального захворювання на строк до 01.03.2022 року та рекомендовано спостерігатися у психіатра, проводити постійно підтримуюче психофармакологічне лікування, психотерапія і психокорекція.
Згідно довідки КНП «Звенигородська ЦРЛ» Звенигородської районної ради від 17.06.2020 року (а.с.) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 спостерігається лікарем-психіатром, та потребує довготривалого підтримуючого лікування.
Згідно довідки про доходи № 6011 0305 1035 1024 (а.с.74) сума пенсії ОСОБА_5 за період з 01.04.2020 року по 30.09. 2020 року становить 12 500 грн. (2000 грн. за квітень, 2 100 грн. за травень - вересень).
Позивач зазначає, що її пенсія фактично іде на утримання неповнолітніх дітей, однак рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.07.2020 року (а.с.61-62) виключено запис про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як батька дитини з актового запису №7 від 30.03.2006 р., складеного Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.07.2020 року (а..с. 64) позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей залишено без розгляду на підставі заяви позивача, тобто позивач добровільно відмовилась від розгляду позовної заяви про стягнення аліментів.
Згідно відповіді Звенигородського міськрайонного відділу ДВС від 02.02.2021 р. виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей до відділу на виконання не надходив.
Дохід відповідача ОСОБА_2 , згідно поданої декларації платника єдиного податку за І квартал 2020 року становить 9 500 грн., що підтверджується відповідною довідкою Звенигородського управління Головного управління ДПС у Черкаській області (а.с.31).
Відповідно до ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Пунктом 4 ст. 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частинами 1 та 2 статті 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Згідно Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.10.2018 року по справі № 161/16931/16-ц, зазначено, що «аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі, непрацездатність одного з подружжя, потреба в матеріальній допомозі, нижчий від прожиткового рівня матеріального забезпечення».
Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 16.08.2017 року у справі № 6-1111цс17 «За положеннями частин другої, четвертої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може її надавати. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.
Таким чином, право на утримання (аліменти) має зазначена вище непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
У відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (станом на час звернення позивача до суду) встановлено у 2020 році для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638,00 гривень, з 1 липня 2020 року - 1712,00 гривень, з 1 грудня - 1769,00 гривень.
Отже, судом встановлено, що на час звернення до суду позивач отримувала пенсію по інвалідності в розмірі 2000 грн. та 2100 грн. щомісяця, а тому її доходи забезпечували і забезпечують їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, і з цих підстав її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ч. 4 ст. 75 СК України.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, зокрема обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Оскільки позивачем не доведено, що її доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, тому письмові докази на підтвердження обставин щодо можливості надання відповідачем матеріальної допомоги судом не досліджуються та не оцінюються, оскільки не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову.
Зазначення позивачем про необхідність придбання ліків, утримання нею двох неповнолітніх дітей, відсутність власного житла, неотримання аліментів та інші обставини, пов'язані з життєвими обставинами, не є предметом доказування в цій справі, а тому суд вважає недоцільним надавати оцінку неналежним доказам.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову та про інші витрати сторонами не заявлено, а тому суд вважає за необхідне судовий збір віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 75, 76 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної колишньої дружини в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., починаючи з дня пред'явлення позову до 01.03.2022 року, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 23.02.2021 р.
Головуючий суддя Л.А. Пасацька