Справа № 948/1148/20
Номер провадження 2/948/57/21
23.02.2021 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Машівського районного суду зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно з договором дарування. Відповідач-1 є колишньою дружиною та відповідач-2 сином померлого рідного брата позивача, які зареєстровані у вказаному будинку, але не проживають у ньому з травня місяця 2019 р. Їх реєстрація у вказаному будинку перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися своєю власністю. У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 11.01.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 16).
У судове засідання сторони не з'явилися вдруге, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги він підтримує повністю, просить їх задовольнити (а.с. 22). Відповідачі двічі належним чином повідомлялися про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання, натомість поштові відправлення повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 23, 24,32-35), а також викликалися шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Машівського районного суду (а.с.30,31), також відповідачу ОСОБА_2 вручено судову повістку, ухвалу суду про відкриття провадження, позов з додатками (а.с.23,28), однак у судове засідання відповідачі не з'явилися, причини неявки не повідомили, відзив на позов не подали.
Виходячи з викладеного, суд вирішив розглянути справу за відсутності сторін та дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що позивач має у власності житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки від 25 серпня 2020 року, копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.08.2020 (а.с. 7-8, 9).
За цією ж адресою позивач і зареєстрований, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Машівської селищної ради № 1272 від 04.12.2020р. (а.с. 10).
Також за цією адресою зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачі по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать довідка виконавчого комітету Машівської селищної ради № 1272 від 04.12.2020р. (а.с. 10) та повідомлення виконавчого комітету Машівської селищної ради № 4 від 05.01.2021 р. (а.с. 15).
Натомість відповідно до акта від 14 грудня 2020 року, складеного депутатом Машівської селищної ради ОСОБА_5 , в присутності сусідів-свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але з травня 2019 року і по даний час там не проживають (а.с. 11).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з вимогами статей 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку передбачених законом.
Відповідно до ст.ст. 64, 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якими є дружина наймача, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Отже, даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд уважає, що оскільки відповідачі з травня 2019 року, тобто більше одного року без поважних причин не проживають в належному позивачу житловому будинку, тим самим порушують його право на користування та розпорядження своїм майном, відповідачі не надали доказів того, що позивач чинить їм перешкоди у проживанні у спірному житлі чи вони не могли там проживати з інших об'єктивних причин, а тому дійшов висновку, що відповідачів потрібно визнати такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, докази про те, що сторони звільнені від оплати судових витрат відсутні, натомість позивач звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідачів на користь держави потрібно стягнути судовий збір у розмірі 420,40 грн, з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн 40 коп, з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 31.08.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса фактичного місця проживання, повідомлена позивачем та зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , інші відомості - відсутні.
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса фактичного місця проживання, повідомлена позивачем та зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , інші відомості - відсутні.
Суддя С. М. Косик