Провадження № 2/537/113/2021
Справа № 537/2846/20
18.02.2021 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А. Ю., за участі представника позивача адвоката Єрмоленко О.В., відповідача - ОСОБА_1 , представників відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук» про встановлення порядку користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , згідно якої прохав суд встановити порядок користування жилим приміщенням в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши йому, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кімнату «5» площею 19,2 кв.м, вбудовану шафу «6» площею 0,5 кв.м, у користування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виділити кімнату «4» площею 7,4 кв.м, залишивши у спільному користуванні співвласників коридор «1» площею 7,1 кв.м, вбиральню (поєднану) «2» площею 3,5 кв.м, кухню «3» площею 9,6 кв.м, загальною площею 20,2 кв.м.. Також прохав стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп.
В обґрунтування позову вказав, що він є власником 5/6 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_6., приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області, 01.12.2015 року за реєстровим № 1907. Вказані 5/6 часток квартири успадкував після своєї матері - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 , а також заповітом від імені ОСОБА_5 на його ім'я ОСОБА_4 , на все своє майно, посвідченого Спірідовичем М.В., приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області від 30.11.2011 року за реєстровим № 3119. Право власності на 5/6 часток квартири зареєстровано відповідно до витягу № 48760202 від 01.12.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Факт, що він є власником 5/6 часток вищевказаної квартири підтверджується також Інформацією № 214412754 від 30.06.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Іншим співвласником вищевказаної квартири являється відповідач - ОСОБА_1 , власник 1/6 частки квартири, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області від 01.12.2015 року за реєстровим № 1916.
На даний час у позивача з відповідачем виникли конфліктні відносини з приводу того, що ОСОБА_1 взагалі відмовляється нести матеріальні витрати по утриманню своєї частки нерухомого майна, не сплачує комунальні послуги, створює загрозу утворенню боргів по сплаті комунальних послуг, не веде домашнє господарство та взагалі не несе тягар утримання майна відповідно до ст. 322 ЦК України. Згоди про добровільне користування квартирою між ним та відповідачем не досягнуто, через конфліктні відносини. В порядку досудового врегулювання спору, він намагався неодноразово вирішити питання мирно з відповідачем, але жодних дій направлених на взаємодію з ним ОСОБА_1 зроблено не було.
В квартирі зареєстровані та проживають: позивач, ОСОБА_4 , та відповідач ОСОБА_1 , особовий рахунок оформлений на його матір, ОСОБА_5 . Комунальні послуги повністю сплачуються позивачем особисто, а відповідач відмовляється від розподілу витрат на оплату комунальних послуг хоча і є власником 1/6 частки спірної квартири.
Поділ квартири в натурі, в даному випадку, є неможливим, оскільки сторонам неможливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.
Відповідно технічного паспорту, виготовленого 29.01.1999 року Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації спірна квартира складається з 2-х кімнат, житловою площею 26,6 кв.м, в тому числі: 1-а кімната площею - 7,4 кв.м, 2-а кімната площею - 19,2 кв.м, підсобні приміщення: кухня площею - 9,6 кв.м, вбиральні (поєднаної) площею - 3,5 кв.м, коридору площею - 7,1 кв.м, вбудованої шафи площею - 0,5 кв.м.. Загальна площа квартири становить 47, З кв.м.
Кімнати в квартирі є ізольованими, а тому вбачається можливим встановити порядок користування спірною квартирою, у відповідності до висновку експерта № 5/2-20, виготовленого ОСОБА_7 судовим експертом від 11.06.2020 року за яким : виділити І співвласнику ( ОСОБА_4 ) на 5/6 частин квартири кімнату «5» площею 19,2 кв.м, вбудовану шафу «6» площею 0,5 кв.м, (на плані зазначено синім кольором). Всього 34,28 кв.м, (19,2+0,5)+(20,2х19,2/26,6), що на 5,14 кв.м, (39,42- 34,28) менше ніж положено на належні йому 5/6 частин квартири; виділити II співвласнику ( ОСОБА_1 ) на 1/6 частину квартири кімнату «4» площею 7,4 кв.м, (на плані зазначено зеленим кольором). Всього площею 20,41 кв.м, (7,4+(20,2х7,4/26,6), що на 5,14 кв.м, (13,02-7,88) більше ніж йому положено на належну йому 1/6 частину квартири. Коридор «1» площею 7,1 кв.м, вбиральню (поєднану) «2» площею 3,5 кв.м, кухню «З» площею 9,6 кв.м, загальною площею 20,2 кв.м, залишити в спільному користуванні співвласників (на плані зазначено червоним кольором). Оскільки кімнати є ізольованими, для здійснення запропонованого варіанту порядку користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 з метою окремого користування житловими приміщеннями переобладнання проводити не треба.
11.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач направив позивачу відзив на позовну заяву, який в подальшому надав суду, згідно якого прохав відмовити в позовних вимогах ОСОБА_4 вказавши, що конфлікт виник через те, що 13.04.2016 року ним подано заяву щодо шахрайських дій з боку громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які шляхом обману заволоділи його квартирою, відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування. Попередня кваліфікація кримінального порушення: ст. 190 ч.1 КК України (кримінальне провадження N912016170090001586). 10.09.2018 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, при постанові від 05.09.2018 слідчого СВ Кременчуцького ВП 1 УНП в Полтавській області капітана поліції Скорика Ю.В. для проведення судово-почеркознавчої експертизи надійшли: матеріали кримінального провадження № 12016170090001586 в 1 томі на 244 арк.; договір від 04.11.1999 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , зареєстрований Кременчуцькою товарною біржею за № 3-104 від 04.11.1999р. Тобто після усунення недоліків та отримання оригіналу договору купівлі - продажу експерти Харківського НДІ судових експертиз дали свій висновок що виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою. Надалі слідчим СВ Кременчуцького ВП Скорик Ю.В. після чергового його клопотання були направлені матеріали кримінального провадження для проведення судово-почеркознавчої експертизи на адресу Київського НДІ судових експертиз, при цьому вже були надані - вільні зразки оригінали підпису громадянина ОСОБА_4 в офіційних різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах, виконані до 04.11.1999 року. На теперішній час експертиза триває, та висновки експерта ще не отримані. Крім того, кімната, яку пропонує позивач знаходиться в аварійному стані, що підтверджується світлинами доданими до позову. Оскільки будинок, в якому розташована квартира позивача та, який належить до житлового фонду органу місцевого самоврядування в особі її виконавчого комітету, тобто є комунальною власністю, фактично непридатний для проживання, орган місцевого самоврядування покликаний забезпечити реалізацію права громадян на житло. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 , пропонує позивачу інший варіант вирішення спору, зокрема, він повертається до належної йому на правах власності квартири, що розташована за адресою квартира АДРЕСА_3 , а позивач повертає йому вартість 1/6 частини вищезазначеної аварійної квартири Також прохав залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кременчуцьку міську раду Полтавської області.
26.10.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив згідно якої останній вказав, що по-перше, відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву був поданий з порушенням усіх вимог ст. 178 ЦПК України та не було подано жодного аргументованого доказу та документу, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Так, відповідач надіслав свій відзив із суттєвим порушенням строку, а саме 15.10.2020 року, та пропустив термін подання встановлений судом своїх заперечень проти позову, а тому прохав суд взагалі не приймати до уваги даний відзив у зв'язку із грубим порушенням норм ст. 178 ЦПК України. По-друге, відповідач фактично спотворює обставини по справі та взагалі плутає предметність та підстави позову. ОСОБА_1 до відзиву на позов подає нечіткі та незрозумілі фото- знімки, які взагалі неможливо ідентифікувати, та ще й проставлена на фото- відмітка «Згідно з оригіналом». Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Тож, судом взагалі не повинні братись до уваги нечіткі фото- без належного підтвердження та прив'язки до самого об'єкта фотозйомки. Предметом спору являється квартира, власником 5/6 часток якої є - ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим ОСОБА_6., приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області від 01.12.2015 року за реєстровим № 1907. Право власності на 5/6 часток квартири зареєстровано відповідно до витягу № 48760202 від 01.12.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. По-третє, посилання відповідача на нібито виниклі конфлікти стосовно іншого об'єкту нерухомості взагалі під собою не мають правового обґрунтування. Відповідач ОСОБА_1 посилається у своєму відзиві на те, що йому належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яка взагалі не є предметом спору по вищевказаній цивільній справі та ще й при цьому не надає відповідних доказів. Відповідно до Інформаційної довідки № 229109934 від 22.10.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить іншій особі, а ОСОБА_1 взагалі не має до даного об'єкту нерухомості жодного відношення. Прикладена копія висновку судово-почеркознавчої експертизи від 31.10.2018 року аналогічно не має жодного відношення і до спірного об'єкта майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що таким чином унеможливлює її прийняття судом в якості доказу, оскільки не відноситься до предмету доказування. Жодними документами, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в аварійному стані - не підтверджено документально. Так само, як і абсурдне твердження відповідача, що квартира належить до житлового комунального фонду, оскільки дане майно являється приватною власністю, що підтверджено документально відповідними доказами разом із позовом.
В судовому засіданні 05.01.2021 року задоволено клопотання про залучення в якості представника відповідача ОСОБА_3 ..
В судовому засіданні 26.01.2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи Кременчуцьку міську раду, оскільки спірна квартира не перебуває у комунальній власності.
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_4 та його представник - ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та їх прохали задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив надавши копії квитанцій про повну сплату комунальних послуг за квартиру з 2015 по 2020 роки.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шамшурін Ю.В. та представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та прохали відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві, квитанцій про сплату послуг суду не надали.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником 5/6 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6., від 01.12.2015 року за реєстровим № 1907. Право власності ОСОБА_4 на 5/6 часток вказаної квартири зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.12.2015 року за №12296521, що підтверджується витягом № 48760202 від 01.12.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 214412754 від 30.06.2020 року.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 214412754 від 30.06.2020 року, власником 1/6 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , право власності зареєстроване 01.12.2015 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6., від 01.12.2015 року за реєстровим № 1916.
З технічного паспорту, виготовленого 29.01.1999 року Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації, вбачається, що квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з 2-х кімнат, житловою площею 26,6 кв.м, в тому числі: 1-а кімната площею - 7,4 кв.м, 2-а кімната площею - 19,2 кв.м, підсобні приміщення: кухня площею - 9,6 кв.м, вбиральні (поєднаної) площею - 3,5 кв.м, коридору площею - 7,1 кв.м, вбудованої шафи площею - 0,5 кв.м.. Загальна площа квартири становить 47, 3 кв.м.
Згідно довідки № 127107 від 01.07.2020 року, виданою ТОВ «Місто для людей Кременчук», в квартирі зареєстрований ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.11.2007 року, особовий рахунок № НОМЕР_2 відкрито на ім'я ОСОБА_5 , яка згідно примітки ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що фактично у квартирі проживає та користується майном ОСОБА_4 .. Відповідач ОСОБА_1 не проживає у спільній квартирі. У зв'язку з певними підставами, які кожна сторона вказує різні, між ними склалися неприязні відносини, що перешкоджає їм у спілкуванні між собою та відповідно в спільному утриманню квартири.
В судовому засіданні позивачем доведено, що він сплачує самостійно всі витрати по квартирі, про що свідчать досліджені в судовому засіданні квитанції про сплату комунальних послуг з 2015 по 2020 рік. При цьому, відповідачем не було надано суду жодної квитанції на підтвердження того, що відповідач несе витрати на утримання майна в тому числі ексвитрати.
Суд враховує, що по при не проживання відповідача у квартирі, останній не давав згоди на пропозицію позивача придбати його частку квартири, при цьому відповідач не приймає участь в утриманні даної квартири, і позивач з метою уникнення заборгованостей несе всі витрати самостійно, що порушує його права. Та єдиним наразі можливим способом убезпечитись від такого в подальшому є встановлення порядку користування та подальше розділення особового рахунку.
Суд не бере до уваги викладені у відзиві відповідача обставини та долучені на їх підтвердження докази, оскільки вони не мають відношення до даної справи.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (ч.4 ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 47 Конституції України, ч.3 ст. 9 Житлового кодексу України кожен громадянин має право на житло та ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 155 Житлового кодексу, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Із змісту зазначених норм діючого законодавства та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що співвласник квартири має право ставити питання про її поділ в натурі, а у разі, якщо такий поділ є неможливим, звертатися до суду з позовом про встановлення порядку користування приміщеннями квартири.
Судом було встановлено, що сторони добровільно між собою не змогли визначити порядок користування квартирою та участі в утриманні квартири відповідно до належних їм часток у власності. Тож для усунення спорів та конфліктів між співвласниками необхідно встановити порядок користування спірною квартирою і встановлення такого порядку залежить від кількості житлових кімнат квартири.
Згідно до висновку експерта № 5/2-20, виготовленого судовим експертом Шлапак С.Л. від 11.06.2020 року мається варіант порядку користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням ідеальних часток співвласників 5/6 та 1/6. Даний висновок передбачає можливість:
виділити І співвласнику ( ОСОБА_4 ) на 5/6 частин квартири кімнату «5» площею 19,2 кв.м, вбудовану шафу «6» площею 0,5 кв.м, (на плані зазначено синім кольором). Всього 34,28 кв.м, (19,2+0,5)+(20,2х19,2/26,6), що на 5,14 кв.м, (39,42- 34,28) менше ніж положено на належні йому 5/6 частин квартири;
виділити II співвласнику ( ОСОБА_1 ) на 1/6 частину квартири кімнату «4» площею 7,4 кв.м, (на плані зазначено зеленим кольором). Всього площею 20,41 кв.м, (7,4+(20,2х7,4/26,6), що на 5,14 кв.м, (13,02-7,88) більше ніж йому положено на належну йому 1/6 частину квартири;
коридор «1» площею 7,1 кв.м, вбиральню (поєднану) «2» площею 3,5 кв.м, кухню «З» площею 9,6 кв.м, загальною площею 20,2 кв.м, залишити в спільному користуванні співвласників (на плані зазначено червоним кольором).
Оскільки кімнати є ізольованими, для здійснення запропонованого варіанту порядку користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 з метою окремого користування житловими приміщеннями переобладнання проводити не треба.
При визначенні можливого порядку користування кімнатами суд враховує, що фактично користується квартирою позивач, відповідач наразі не проживає у вказаній квартирі.
Також суд враховує, що у квартирі маються лише дві окремі кімнати.
Тож, з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що запропонований позивачем порядок користування кімнатами, а саме: більшою кімнатою пл.. 19,2 кв.м. та вбудованою шафою пл..0,5 кв.м позивачем, а меншою кімнатою пл.. 7,4 кв.м., відповідачем, буде найбільш зручним для сторін та максимально відповідатиме їхнім часткам 5/6 до 1/6, зможе забезпечити їх ізольованими кімнатами та відповідатиме правам та законним інтересам, як наразі так і в подальшому.
Крім того, суд зазначає, що встановлення порядку користування квартирою не змінює ідеальні частки співвласників у праві власності на квартиру, при цьому дає можливість сторонам вирішити питання щодо участі кожного в утриманні майна.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 840,80 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 41,47 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321, 369, 358, 356 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук» про встановлення порядку користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між її співвласниками, виділивши у користування: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) кімнату «5» площею 19,2 кв.м., вбудовану шафу «6» площею 0,5 кв.м. ( у додатку №1 до висновку експерта № 5/2-20 від 11.06.2020 р на плані зазначено синім кольором). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виділити у користування кімнату «4» площею 7,4 кв.м. (у додатку №1 до висновку експерта №5/2-2- від 11.06.2020 р. зазначено зеленим кольором). Коридор «1» площею 7,1 кв.м., вбиральню (поєднану) «2» площею 3, 5 кв.м., кухню «3» площею 9,6 кв.м., загальною площею 20, 2 кв.м. залишити в спільному користуванні співвласників ( у додатку № 1 до висновку експерта № 5/2-20 від 11.06.2020 року зазначено червоним кольором).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп. (судовий збір).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.І. Хіневич
Повний текст рішення виготовлено 23.02.2021 року.