23.02.2021 Провадження по справі № 2/940/35/21
Справа № 940/1044/20
Рішення
Іменем України
23 лютого 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Косович Т.П.
за участю секретаря: Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником вищевказаного будинку. Відповідач зареєстрована в будинку, проте останні три роки там не проживає та з реєстраційного обліку не знімається,чим створює їй перешкоди як власнику будинку в користуванні та розпорядженні нерухомим майном.
Представник позивача адвокат Неживок І.В. в судове засідання не прибув, до суду надав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про час та місце слухання справи повідомлена через оголошення на офіційному сайті судової влади України, а тому суд вважає, що вона про час та місце слухання справи повідомлена належним чином та розглядає справу за її відсутності в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 11.08.2020 року, зареєстрованого за № 1-1316, свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.08.2020 року, зареєстрованого за № 1-1317, та відповідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.5-8). В даному будинку зареєстрована внучка позивача - відповідач по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте останні три роки в ньому не проживає, що підтверджується довідками виконавчого комітету Кашперівської сільської ради № 771, 772 від 12.08.2020 (а.с.9,10), довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 26.08.2020 року (а.с.17).
Статтею 41 Конституції України та ст. 319 ч. 1 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України члени сім?ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Правовою позицією Верховного Суду України щодо визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням від 16 грудня 2016 року у справі № 6-709цс16 від 16.11.2016 року передбачено, що частиною першою ст. 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім?ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім?ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім?ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб, будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 відноситься до членів сім?ї власника будинку, оскільки постійно там проживала та вела спільне господарство з позивачем, в будинку по АДРЕСА_1 останні три роки не проживає, але зареєстрована в ньому і тим самим чинить перешкоди позивачеві у вільному користуванні та розпорядженні своєю власністю, зокрема, в отриманні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 15,16,317,319,391,405 ЦК України, ст.ст. 258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Т.П.Косович.