Справа № 373/1603/20
Номер провадження 2/373/190/21
22 лютого 2021 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі
головуючого судді Залеської А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» Ляр Дмитро Юрійович звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.02.2013, яка станом на 14.10.2020 становить 18633 грн 67 коп. та складається з наступного: 12391 грн 18 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 909 грн 23 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 5333 грн 26 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦКУ. Також просить стягнути судові витрати в розмірі 2102 грн 00 коп. судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що 12.02.2013 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 в порядку ст. 207, ч.1 ст. 634 та ч.2 ст. 638, ч.2 ст. 642 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг в ПриватБанку шляхом підписання сторонами відповідної Анкети-заяви, в якій відповідач прийняв умови кредитування за допомогою платіжних карток та висловив бажання отримати платіжну картку «Універсальна» зі встановленим кредитним лімітом 5000 грн. Підписавши Анкету-заяву відповідач приєднаннався до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розміщених на офіційному вебсайті Банку з використанням інтернет-ресурсу - www.privatbank.ua та зобов'язався ознайомлюватись з їх зміною.
Відповідач користувався коштами Банку, але Умови кредитування за допомогою платіжних карток, які є складовою Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розміщених на офіційному вебсайті Банку, щодо своєчасного повернення використаних кредитних коштів відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14.10.2020 має заборгованість в загальному розмірі 18633 грн 67 коп.
Факт укладення кредитного договору шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та умови кредитування позивач підтверджує Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною позичальником та представником банку 12.02.2013 та Паспортом споживача від 24.01.2018 за підписом сторін, роздруківкою з офіційного сайту ПриватБанку «Тарифів» та «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви. Факт видачі позичальнику кредитної картки та користування кредитним лімітом позивач підтверджує довідкою про видачу кредитної картки НОМЕР_1 від 21.10.2017 зі строком дії 10/21, а також довідкою про встановлення 24.01.2018 кредитного ліміту на зазначену кредитну картку та випискою про грошові операції по картковому рахунку відповідача за період з 24.01.2018 по 01.03.2020. Наявність заборгованості та її розмір позивач підтверджує розрахунками станом на 31.08.2019 та станом на 14.10.2020.
Ухвалою від 08.12.2020 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та роз'яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
Відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні може бути призначено за клопотанням сторін.
16.01.2021 відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження та пакет документів, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте відзив на позов не надав, заяв, клопотань на адресу суду від нього не надходило.
Судом встановлено наступні обставини.
21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».
12.02.2013 відповідач ОСОБА_1 подав позивачу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) Анкету-заяву за встановленою Банком формою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Отже таким чином відповідач висловив своє бажання бути клієнтом банку (а.с.13).
У формулярі підписаної відповідачем Анкети-заяви міститься заготовлений банком текст про те, що клієнт погодився, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг; ознайомився і погодився з Умовами та Правилами, Тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.; зобов'язався виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.
За змістом Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку відповідач висловив бажання отримати кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 5000,00 грн.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який доданий позивачем до позову, визначається судом неналежним доказом, оскільки він не підписаний відповідачем, не містить відомостей по конкретному виду кредитування, на яке пристав відповідач та, натомість, містять стислий виклад основних умов кредитування по чотирьом видам карток типу «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD» (а.с.16).
За змістом поданої позивачем Інформаційної довідки (Паспорт споживчого кредиту) відповідач ОСОБА_1 24.01.2018 був ознайомлений під підпис щодо основних умов кредитування з використанням картки «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД (а.с.14-15).
Відповідно до вищевказаної Інформаційної довідки за кредитною карткою «Універсальна», яка зазначена в Анкеті-заяві відповідача, банком визначена фіксована процентна ставка 43,2 річних (3,6 % в місяць) та обов'язок позичальника вносити щомісячні платежі до 25 числа поточного місяця у розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн. В графі «додаткова інформація» міститься запис про незастосування пені та водночас про застосування процентної ставки в розмірі 86,4% (подвійна річна ставка) при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту. (а.с.14,15).
Згідно довідки доданої до позову ОСОБА_1 21.10.2017 було видано картку № НОМЕР_1 з терміном дії до жовтня 2021 року включно (а.с.11).
За змістом вказаної довідки та довідки складеної представником позивача про зміну умов кредитування 24.01.2018 банк вперше встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 8500,00 грн на картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 10/2021 та вже 06.09.2018 ПриватБанк припинив подальше встановлення кредитного ліміту на картку відповідача та визначив його - 0,00 грн (а.с.12).
З наданої позивачем виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувався коштами банку за рахунок кредитного ліміту у споживчих цілях шляхом зняття готівки, здійснення покупок, оплати послуг тощо. Водночас, відповідач періодично здійснював тіла кредиту, сформованого банком як за рахунок позичених коштів так і за рахунок відсотків за користування ними, що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.10, а.с. 7-8).
Детальний аналіз розрахунку заборгованості за договором та виписки по картковому рахунку свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 вперше скористувався коштами банку 24.01.2018, знявши в банкоматі : Аптека, Київ, вул. Гришка,6 двома операціями суму 8320,00 грн (3120.00 грн+5200,00 грн). В подальшому відповідач продовжив користуватися коштами за рахунок кредитного ліміту та 04.07.2018 здійснив останнє користування кредитом двома операціями на суму 2010, 99 грн (1976,00 грн +34,99 грн) та вже після цієї дати - 04.07.2018, припинив користування кредитними коштами у споживчих цілях, а лише вносив платежі на погашення кредитної заборгованості.
З розрахунку заборгованості чітко видно, що банк формував так зване «тіло кредиту» накопичувальним способом, включаючи до суми фактично використаних коштів нараховані щомісячні проценти за ставкою 3,6 % з коефіцієнтом «1», а при невиконанні вимог банку про внесення мінімальної щомісячної суми на погашення заборгованості - з коефіцієнтом «2», що збільшує ставку 3,6 % до подвійною розміру та фактично має ознаки пені. При цьому, в кожному наступному місяці проценти знову нараховувались на прострочене «тіло кредиту», до якого увійшли попередні відсоткові нарахування і т.д. Тобто в такий спосіб банк нараховує проценти не лише на фактично використані позичальником кредитні кошти, а й на проценти за користування ними та на проценти за прострочення виконання зобов'язання, формуючи так зване «тіло кредиту прострочене» (а.с.7-8).
На день останнього фактичного використання відповідачем кредитних коштів - 04.07.2018, загальний борг відповідача за простроченим «тілом кредиту» згідно розрахунку банку складав 8468,73 грн (а.с.7, 10).
На дату 06.09.2018 - день встановлення банком нульового ліміту, загальний борг позичальника перед банком зріс до 9124,26 грн за рахунок відсотків нарахованих щомісячно та включання їх до «тіла кредиту» (а.с.7, 10).
Згідно Розрахунку заборгованості 31.08.2019 банк припинив кредитування відповідача повністю та більше не виставляв йому вимоги щодо внесення мінімальної щомісячної суми за використання кредитного ліміту.
На цю дату (31.08.2019) Позивач нарахував та виставив відповідачу наступну заборгованість: 12391,18 - заборгованість за тілом кредиту; 909,23 - заборгованість за нарахованими відсотками, які як вбачається з розрахунку нараховані за ставкою 3,6 з коефіцієнтом «2» за серпень 2019 р., але не включені до тіла кредиту, у зв'язку з припиненням подальшого кредитування (а.с.8).
Водночас, згідно розрахунку заборгованості за період кредитування - з 24.01.2018 по 31.08.2019, тобто за 19 місяців, відповідач ОСОБА_1 фактично використав на свої споживчі потреби 12831,03 грн, а погасив борг на суму 9110,00 грн, що визначено судом простим арифметичним складанням сум у відповідних колонках розрахунку заборгованості та перевірено шляхом співставлення розрахунку з випискою по картковому рахунку.
Наступним розрахунком заборгованості, складеного після припинення кредитування відповідача, за період з 01.09.2019 по 28.02.2020 на прострочену заборгованість за «тілом кредиту», визначеним на дату 31.08.2019 в розмірі 12391,18 грн, банк нараховував помісячні відсотки за подвійною ставкою - 86,40 % річних (7,2 % в місяць) які називає: «відсотки на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України». Такі відсотки за розрахунками банку склали 5333,26 грн (а.с.9).
Як підсумок, позивач просить стягнути з відповідача наступну заборгованість за кредитним договором б/н від 12.02.2013: 12391,18 - заборгованість за тілом кредиту; 909,23 - заборгованість за нарахованими відсотками; 5333,26 заборгованість за відсотками нарахованими згідно ст. 625 ЦПК України. А всього до стягнення: 18633,67 грн (а.с. 9 зворот).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Згідно з приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Встановивши зміст спірних правовідносин та дослідивши подані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що Анкета-заява відповідача ОСОБА_1 подана ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 12.02.2013 за своїм змістом є заявкою фізичної особи на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку, тобто висловлення особою свого бажанням стати клієнтом Банку. При цьому у цій Анкеті-заяві відповідач додатково висловив бажання отримати кредитну картку «Універсальна» зі встановленням кредитного ліміту.
ОСОБА_1 банк видав кредитну картку 21.10.2017, на яку 24.01.2018 встановив кредитний ліміт 8500 грн. При цьому, 24.01.2018 відповідач під підпис був проінформований позивачем про основні умови кредитування з використанням картки «Універсальна», зокрема про необхідність щомісяця вносити мінімальну суму використаного ліміту та про розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Водночас, порядок нарахування відсотків, в тому числі і у випадку прострочення внесення обов'язкового платежу у Інформаційній довідці не розкривається.
Виходячи з таких обставин, у суду є обґрунтовані сумніви, що саме додані до позову та розміщені на офіційному вебсайті АТ «КБ ПриватБанк» Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідач ОСОБА_1 розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету набагато раніше - 12.02.2013.
Також відсутні докази, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів у подвійному розмірі за користування кредитними коштами у випадку прострочення внесення щомісячного мінімального платежу та щодо процентів за ставкою 86,40% річних, як спеціального виду відповідальності за ч.2 ст. 625 ЦК України. До того ж, позивач у позовній заяві вказує, що відсотки у розмірі 86,4 % річних, як відповідальність за ч.2 ст. 625 ЦК України були введені в дію оновленою редакцією Умов та Правил від 01.03.2019, з якими, вочевидь, відповідач не був ознайомлений.
Отже, роздруківка із сайту позивача Тарифів а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 03 липня 2019 року при розгляді справи № 342/180/17 у подібних правовідносинах зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
У вказаній постанові Верховний Суд також зробив висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17 також враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та вказано, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на вебсайті позивача за відсутності доказів, про ознайомлення з ними позичальника не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з того, що згідно виписки по картковому рахунку відповідач ОСОБА_1 , користувався активно коштами банку з 24.01.2018 по 04.07.2018 у споживчих цілях за допомогою кредитної картки та погашав кредитну заборгованість, розраховану відповідачем з застосуванням відсоткової ставки, з якою він був ознайомлений шляхом підписання Інформаційної довідки 24.01.2018, суд вважає, що ОСОБА_1 прийняв запропоновані банком умови, викладені виключно у цій довідці.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31.10.2018 справа № 202/4494/16-ц та від 28.03.2018/ справа 444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Надавши відповідачу кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, позивач взяв на себе обов'язок здійснювати кредитування відповідача протягом строку дії кредитних карток, виданих позичальнику, а у відповідача, який користувався такими послугами банку, виник обов'язок повернути кредит та сплатити відсотки на умовах, визначених банком.
Як встановлено, судом банк кредитував відповідача в період з 24.01.2018 по 31.08.2019, після чого не лише припинив встановлювати йому кредитний ліміт, а й припинив нарахування мінімальної суми для обов'язкового щомісячного погашення частини використаного кредитного ліміту.
Враховуючи, що всього відповідач ОСОБА_1 повернув банку 9110,00 грн на погашення заборгованості, а використав на споживчі потреби 12831,03 грн кредитних коштів, суд вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку по своєчасному та повному поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними, сума кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12391,18 грн, що розраховано позивачем на 31.08.2019 (день припинення кредитування) як тіло кредиту.
Позовні вимоги в частині стягнення процентів на прострочене тіло кредиту за ставкою 86,40% річних, названих позивачем процентами за ст. 625 ЦКУ, задоволенню не підлягають по причині не доведення позивачем, погоджених сторонами умов договору по їх сплаті у заявленому позивачем розмірі.
Інший висновок не відповідав би з'ясованим обставинам, а також принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар.
За правилами ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, як передбачено ст. 4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення - 18633,67 грн. Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 12391,18 грн, що становить 66,50 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1397,80 грн судового збору (2102,00 х 66,50%).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором №б/н від 12.02.2013 в розмірі 12391,18 грн (дванадцять тисяч триста дев'яносто одна гривня 18 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1397,80 грн (одна тисяча триста дев'яносто сім гривень 16 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його постановлення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570; рахунок для погашення боргу НОМЕР_2 , МФО 305299;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя А.О. Залеська