Справа № 369/1879/21
Провадження №2/369/2976/21
про залишення без руху
12.02.2021 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Волчко А.Я., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Регіональна газова компанія», третя особа: Державна служба України з питань праці про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Регіональна газова компанія», третя особа: Державна служба України з питань праці про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу ТОВ «Регіональна газова компанія», третя особа: Державна служба України з питань праці про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить скасувати наказ №04-ОС від 13.01.2021 року виданий відповідачем про звільнення позивача. Поновити позивача на посаді менеджера зі зв'язків з гродькістю відділу контенту департаменту комунікацій ТОВ «Регіональна газова компанія», ЄДРПОУ 37401646. Стягнути ТОВ «Регіональна газова компанія» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38000,00. Вказана вимога не відноситься до вимог про поновлення на роботі чи стягнення заробітної плати, за пред'явлення яких до роботодавця працівники позивачі звільнені від сплати судового збору.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що даний позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статтей 175, 177 ЦПК України.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач ОСОБА_1 не сплатила судовий збір при зверненні до суду із вказаною позовною заявою, посилаючись на наявність у неї підстав для звільнення від сплати судового збору, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У даному випадку позивач, крім вимоги про поновлення її на роботі, звернулася до суду також із вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказу про його звільнення.
Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать їй від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Виходячи з норм чинного законодавства, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 провадження № 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Відтак, позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не можуть бути віднесені до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відтак, позивачу слід сплатити, у визначеному законом розмірі, суму судового збору за пред'явлену нею вимогу немайнового характеру про скасування наказу про звільнення та у визначеному законом розмірі, суму судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 гривень.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908 гривень та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 11350 гривень.
За таких обставин суму судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки, у прохальній частині позову позивачем визначена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 38000 грн., має становити 908 грн.
Також, слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Отже, у даній справі позивач не звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки та скасування наказу про звільнення.
До позовної заяви не додано ніяких клопотань про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору або ж документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У зв'язку з вищевикладеним позивачем має бути сплачено судовий збір з наданням суду оригіналу документу про його сплату, як того вимагає ч. 4 ст. 177 ЦПК України, або ж слід надати документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Регіональна газова компанія», третя особа: Державна служба України з питань праці про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, і роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Я. Волчко