Справа № 357/12845/20
2-др/357/41/21
Категорія
23 лютого 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Кравченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква заяву представника відповідача - адвоката Дідич Поліни Володимирівни про ухвалення додаткового судового рішення,
У лютому 2021 року представник відповідача - адвокат Дідич П.В. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 (десять) тисяч гривень.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В зв'язку з розгляду вказаної справи відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 10 000 грн., які підлягають стягненню на користь відповідача.
23.02.2021 до суду від представника позивача - адвоката Капустіна Віталія Володимировича надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому останній просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Заперечення обґрунтовані тим, що ні представником відповідача, а ні відповідачем не надано акт приймання передачі правничої допомоги із зазначенням переліку наданих послуг, тому неможливо встановити співмірність витрат відповідача на правничу допомогу. Просив при вирішенні питання про розподіл судових витрат звернути увагу на фінансовий стан позивача.
Частинами 3, 4 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розгляд справи здійснено без виклику сторін та інших учасників справи, тому на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, при цьому під час розгляду справи по суті представником відповідача в судовому засіданні заявлено про надання протягом п'яти днів після ухвалення рішення доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано:
1) Угоду № 181 про надання правничої допомоги від 18 січня 2021 року, укладену між КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» та адвокатом Дідич Поліною Володимирівною;
2) Акт про виконання умов Договору № 181 від 18.01.2021 про надання правничої допомоги від 11 лютого 2021 року, складений головним лікарем КНП БМР Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» та адвокатом Дідич П.В.;
3) Платіжне доручення № 34 від 26 січня 2021 року про перерахування КНП БМР МЦПМСД № 2 для ОСОБА_2 коштів в сумі 5000 грн. в якості оплати за послуги адвоката;
4) Платіжне доручення № 127 від 12 лютого 2021 року про перерахування КНП БМР МЦПМСД № 2 для ОСОБА_2 коштів в сумі 5000 грн. в якості оплати за послуги адвоката.
Проте відповідач та його представник не подали суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Інформація, яка міститься в акті про виконання умов договору № 181 від 18.01, зокрема фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком - детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку - детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 23 листопада 2020 року, справа № 638/7748/18, провадження № 61-13573св19.
Враховуючи, що відповідачем та його представником не надано до суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 133-134, 137, 141, 260, 268, 270, 273, 354 ЦПК України,
У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Дідич П.В. про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на правову допомогу - відмовити повністю.
Позивач: ОСОБА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач:Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2». Місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 69, м. Біла Церква Київської області, 09117, Код у ЄДРПОУ: 01994600.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.
СуддяМ. М. Бебешко