23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 420/6255/20
адміністративне провадження № К/9901/4418/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №420/6255/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди,
11 лютого 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку 08.02.2021).
У липні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Офісу Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які полягають у не наданні ОСОБА_1 , за поданими ним заявами (запитами) від 21 лютого 2020 року та від 14 березня 2020 року належної відповіді, включно з не наданням запитаної ним посвідченої належним чином копії повного тексту рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 343дп-18 від 26 липня 2018 року «Про накладення на заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення»;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів надати ОСОБА_1 , за поданими ним заявами (запитами) від 21 лютого 2020 року та від 14 березня 2020 року належну відповідь, включно з наданням запитаної посвідченої належним чином копії повного тексту рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 343дп-18 від 26 липня 2018 року «Про накладення на заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення»;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів моральну шкоду, заподіяну йому через незаконну бездіяльність цих суб'єктів владних повноважень у розмірі 1700,00 грн.;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати Офіс Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про його виконання;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів судові витрати, понесені у цій справі, зокрема,сплачений судовий збір.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які полягають у не наданні ОСОБА_1 , за поданими заявами (запитами) від 21 лютого 2020 року та від 14 березня 2020 року належної відповіді, включно з не наданням запитаної ним посвідченої належним чином копії повного тексту рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 343дп-18 від 26 липня 2018 року «Про накладення на заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення».
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів надати ОСОБА_1 , за поданими заявами (запитами) від 21 лютого 2020 року та від 14 березня 2020 року належну відповідь, включно з наданням запитаної посвідченої належним чином копії повного тексту рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 343дп-18 від 26 липня 2018 року «Про накладення на заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення» з дотриманням вимог Законом України "Про інформацію", Законом України "Про доступ до публічної інформації", Конституції України та забезпечення захисту персональних даних третіх осіб зазначених у рішенні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 343дп-18 від 26 липня 2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року було скасовано.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо ненадання відповіді на запити ОСОБА_1 від 21.02.2020 року та від 14.03.2020 року.
Зобов'язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів розглянути запити ОСОБА_1 від 21.02.2020 року та від 14.03.2020 року.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо належного розгляду та надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 14.03.2020 року на отримання публічної інформації.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 14.03.2020 року та надати відповідь у відповідності до вимог чинного законодавства із врахуванням висновків, викладених у даній постанові суду апеляційної інстанції.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (04050, місто Київ, вул. Мельникова, будинок 81-Б, код ЄДРПОУ 41356563) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, Київ-11, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Предметом розгляду цієї справи є бездіяльність відповідачів щодо належного розгляду запиту про надання інформації та зобов'язання надати повну та достовірну інформацію у відповідності до вимог чинного законодавства.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
А саме, у касаційній скарзі скаржник вказує, що касаційна скарга ним подана виключно у частині спричиненої бездіяльністю відповідачів моральної шкоди в розмірі 1700 грн, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в аспекті стягнення моральної шкоди, оскільки питання нанесення йому моральної шкоди в рамках політичних переслідувань вчинене із прихованою метою.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до наведення окремих цитат з постанов Верховного Суду, переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Крім того, у касаційній скарзі позивач зазначає, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням подавши нову позовну заяву, оскільки нанесення йому моральної шкоди відповідачами у вимірі їх упередженого ставлення до нього (згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 605-р позивач був призначений Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини та розпорядженням КМУ від 16 грудня 2015 року № 1357-р був звільнений з посади), прихованої мети їх дій щодо нього, є важливими обставинами для скаржника як для підозрюваного у кримінальному провадженні.
Суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, скаржник у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судове рішення, яке ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі незначної складності, не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №420/6255/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова