22 лютого 2021 року
Київ
справа №1.380.2019.005781
адміністративне провадження №К/9901/3561/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 cерпня 2020 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року
у справі №1.380.2019.005781
за позовом ОСОБА_1
до Військової прокуратури Західного регіону України
про визнання протиправними рішень, дій бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової прокуратури Західного регіону України (далі - Військова прокуратура), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури щодо ненадання йому у зв'язку із здаванням крові як донором 5 додаткових днів відпочинку із збереженням заробітної плати, які за його бажанням не приєднанні до щорічних основних відпусток;
- визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури щодо не нарахування і не виплати йому грошової компенсації при звільненні з військової служби за 67 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та 2018 рік (51 календарний день) та 5 календарних днів у зв'язку із здаванням крові як донором;
- визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури щодо не виплати йому готівкою грошового забезпечення, починаючи з другої половини січня 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури щодо не проведення повного розрахунку 9 серпня 2019 року в день звільнення і виключення зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними рішення і дії Військової прокуратури щодо видання наказу Військової прокуратури Західного регіону України від 8 серпня 2019 року №577к про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України;
- скасувати наказ Військової прокуратури від 8 серпня 2019 року №577к про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України;
- зобов'язати Військову прокуратуру виплатити йому грошову компенсацію при звільненні за 67 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та 2018 рік (51 календарних днів) та 5 календарних днів у зв'язку із здаванням крові як донором;
- зобов'язати Військову прокуратуру виплатити йому готівкою заборгованість з виплати грошового забезпечення, починаючи з другої половини січня 2019 року;
- стягнути з військової прокуратури на його користь середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, з 09 серпня 2019 по день фактичного розрахунку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не надання ОСОБА_1 у зв'язку із здаванням крові як донором 1 (одного) додаткового дня відпочинку із збереженням середнього заробітку, який за його бажанням не приєднаний до щорічної основної відпустки за 2018 рік. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку 09 серпня 2019 року на день виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні з військової служби за 50 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та за 2018 рік (38 календарних днів) та 1 календарний день у зв'язку із здаванням крові як донором. Зобов'язано Військову прокуратуру Західного регіону України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за 50 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та за 2018 рік (38 календарних днів) та 1 календарний день у зв'язку із здаванням крові як донором. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з даною касаційну скаргу.
Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 3 та 5 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду першої інстанції, в якій було заявлено 9 позовних вимог. Як вбачається з тесту оскаржуваних судових рішень, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скаржник в касаційні скарзі зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті стосовно 6 позовних вимог, а тому далі в касаційній скарзі наводяться позовні вимоги і підстави для їх касаційного оскарження. Серед іншого, позивач просить змінити мотивувальну частину оскаржених судових рішень щодо вирішення спору в частині грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,
В той же час, позивач в прохальній частині просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Оскільки, скаржник просить скасувати повністю рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, йому необхідно зазначити підстави незгоди з судовим рішенням, в повному обсязі або ж зазначити конкретно, в якій частині він просить скасувати оскаржувані судові рішення, та яке, на думку, скаржника рішення слід прийняти суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відповідно до статті 349 КАС України
Згідно з положеннями частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання касаційної скарги у новій редакції та додати копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 cерпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.005781 за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними рішень, дій бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку - залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська ,
Судді Верховного Суду