22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 580/4716/20
адміністративне провадження № К/9901/5295/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року
у справі №580/4716/20 за позовом ОСОБА_1 до Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення 41 позачергової сесії Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області від 31.01.2020 року №41-1/VII «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду платіжного доручення про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви до суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із неусуненням недоліків позовної заяви.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною 3 статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Судом встановлено, що позивач оскаржує ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, залишену без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, про повернення позовної заяви.
Поверненню позовної заяви передувала ухвала про залишення позовної заяви без руху, яка мотивована тим, що позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви, а також відсутністю клопотання про поновлення строку на подання останньої та надано позивачу строк на усунення недоліків.
ОСОБА_1 в порядку усунення недоліків позовної заяви, до суду подана квитанція про сплату судового збору та заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Заява про поновлення строку звернення до суду обгрунтована тим, що позачергова 41 сесія Карашинської сільської ради стосовно об'єднання територіальних громад відбулася таємно, без повідомлення мешканців територіальної громади, без громадських обговорень, без повідомлення по радіо і засобах масової інформації, а тому позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод і інтересів не 31.01.2020 року, коли було прийняте незаконне рішення Карашинської сільської ради, а 17 липня 2020 року, після прийняття Верховною Радою України Постанови «Про утворення та ліквідацію районів».
Суд визнав неповажними підстави пропуску строку на подання позовної заяви до суду, наведені скаржником у клопотанні.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судами, ОСОБА_1 звернувся з позовом щодо скасування рішення Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, прийнятого 31.01.2020 року, при цьому позов до Черкаського окружного адміністративного суду подано лише 22.10.2020, тобто із пропуском шестимісячного строку на звернення до суду.
Оскільки, спірне рішення Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області є загальнодоступним, то позивач повинен був дізнатися про нього у день його прийняття, а саме - 31.01.2020.
Таким чином, суд прийшов до висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що строк звернення до суду у позивача закінчився 31.07.2020 року.
Суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваної постанови керувалися приписами статті 5 КАС України, якою гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Також, положеннями частини 1 та 2 статті 122 КАС України, в яких визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався, або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Судами встановлено, що оскаржуване рішення опубліковано відповідачем на офіційному веб-сайті Карашинської громади 31.01.2020 року.
Приписами статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
Відтак, оприлюднення оскаржуваного рішення на офіційному веб-сайті є належним способом повідомлення громади, в тому числі позивача, про прийняття оскаржуваного рішення та, відповідно, саме з цієї дати слід обраховувати строк на звернення до суду щодо оскарження такого рішення.
Враховуючи, що інших обґрунтувань щодо поважності пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не наводилось, суди дійшли правомірного висновку про невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху в частині надання вмотивованого клопотання про визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними.
Отже, судами вірно встановлено та застосовано до спірних правовідносин норми частини 1 статті 169 КАС України, відповідно до якої, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки, вимоги, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не усунуто позивачем у встановлений судом строк, то на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовну заяву було повернуто позивачу.
Суд, повертаючи позовну заяву позивачу, роз'яснив, що повернення судом адміністративного позову з огляду на неусунення недоліків позовної заяви, та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.
Інші зазначені скаржником підстави щодо поновлення строку звернення до суду (своєчасного звернення), пов'язані з введенням карантинних обмежень, не заявлялись в судах попередніх інстанцій, а тому не були предметом дослідження в оскаржуваних рішеннях.
Доводи скаржника щодо розгляду справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін з порушенням норм процесуального права є необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції оскаржувані ухвали прийняті суддею у відповідності до частин 1, 4 статті 169 КАС України, а судом апеляційної інстанції розгляду апеляційної скарги здійснювався без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) у відповідності до частини 2 статті 312 КАС України.
З огляду на наведене, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Разом з тим, скаржником також не зазначається в касаційній скарзі, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що також свідчить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року.
Керуючись статтями 5, 122, 169, 333 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №580/4716/20 за позовом ОСОБА_1 до Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур