22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 200/14378/19-а
адміністративне провадження № К/9901/30760/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №200/14378/19-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
-визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії за період з 01.01.2015 по теперішній час та не виправлення фактичних даних заробітку за період 1991 - 2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах;
-зобов'язати відповідача привести у відповідність дані персоніфікованого обліку з фактичними даними заробітку за період 1991 - 2017 роки, відповідно до довідок, що зберігаються в матеріалах пенсійної справи, шляхом виправлення даних заробітку за період 1991- 2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах;
-зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року як працюючому пенсіонеру у розмірі не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно достатті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'та за період з 14.11.2017 року по теперішній час відповідно до фактичних даних заробітку з поверненням недоотриманої пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з цими судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в сумі 1536, 80 грн або належних доказів, що унеможливлюють сплату судового збору та надання уточненої касаційної скарги з зазначенням інших підстав для касаційного оскарження, визначених відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано уточнену касаційну скаргу в якій скаржником заявлено повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтєю 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Враховуючи викладене, оскільки позивач за подання касаційної скарги повинен сплатити судовий збір в сумі, що перевищить 5 відсотків розміру його річного доходу, клопотання про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню.
Таким чином, позивачем вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки, отже підстав для повернення касаційної скарги немає. Разом з цим, частиною 1 статті 334 КАС України передбачено також з'ясування відсутності або наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги суд дійшов висновку що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Зазначене узгоджується також з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у справі виник з приводу оскарження фізичною особою дій суб'єкта владних повноважень - пенсійного органу, щодо перерахунку пенсійних виплат.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
Щодо тверджень скаржника, що Донецький окружний адміністративний суд в ухвалі про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання в режимі конференції від 13 січня 2020 року прийшов до висновку, що дана справа не належить до справ незначної складності та потребує розгляду в порядку загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. (частини 2, 3, 5 статті 12 КАС України).
У цій справі, враховуючи приписи частини третьої статті 257 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку про здійснення подальшого розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
При цьому, позовні вимоги позивачем не змінювались, а отже ця справа залишилась прямо віднесеною пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України до справ незначної складності.
Таким чином, ця справа належить до справ незначної складності та судом першої інстанції було здійснено розгляд малозначної справи в порядку загального позовного провадження.
Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не зазначила випадків, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржено судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Посилання ОСОБА_1 на те, що підставою для касаційного оскарження судових рішень є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, судом не приймаються до уваги посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (суд не дослідив зібрані у справі докази), як на підставу касаційного оскарження, оскільки інші підстави на касаційне оскарження судом визнані необгрунтованими, а указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 328, 333, 359 КАС України,
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №200/14378/19-а.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №200/14378/19-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук