1/1567
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
22 лютого 2021 року м. Київ № 640/4096/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача
державне підприємство «Національні інформаційні системи»
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3 (надалі - позивач) адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - державне підприємство «Національні інформаційні системи» (надалі - третя особа), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 4, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 27 січня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 03 листопада 2020 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2020 року за № КО-31199;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 лютого 2021 року «Про задоволення скарги»;
- зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття суб'єктом владних повноважень протиправного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Одночасно з позовною заявою позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд:
- зупинити дію Наказу № 594/5 від 16 лютого 2021 року;
- зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. , доступ до Державного реєстру речових прав.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято Міністерством юстиції України на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 27 січня 2021 року за розглядом скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 03 листопада 2020 року, при розгляді якої не дотримано вимог закону про належне його повідомлення про час та місце розгляду, що в подальшому призвело до розгляду скарги без участі позивача, що на думку останнього є порушенням встановленої процедури.
Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ порушує його право на працю, а також зачіпає права третіх осіб, що звертаються з метою вчинення нотаріальних дій, а, відтак, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача, що належить до охоронюваних законом інтересів позивача. Шляхом видачі оспорюваного Наказу Міністерство юстиції України фактично позбавило можливості позивача отримувати дохід від професійної діяльності, пов'язаної із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому позивач зазначає, що у неї є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків, так і щодо сплати заробітної плати працівникам, орендної плати орендодавцю, не зважаючи на фактичне зупинення діяльності.
Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме такі наслідки: відповідно до Закону України «Про нотаріат» позивач не може займатись будь-якою діяльністю, крім нотаріальної, а тому у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу позивач позбавлений можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності; при цьому, у позивача є обов'язок сплачувати податки; відновлення прав позивача може бути ускладненим у випадку можливого задоволення позову, оскільки обмеження діяльності приватного нотаріуса призведе до зниження доходів позивача; позивач матиме право використати механізм відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, що може потягнути за собою грошові стягнення з Державного бюджету України.
За твердженнями заявника, прийняття наказу щодо блокування доступу до реєстру створює небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам останнього та третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв'язку з чим заявник звернувся до адміністративного суду з вказаною заявою про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В обґрунтування підстав для забезпечення позову позивач посилається на ту обставину, що оскаржуваний наказ порушує його право на працю, а також зачіпає права третіх осіб, що звертаються з метою вчинення нотаріальних дій, а, відтак, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача, що належить до охоронюваних законом інтересів позивача.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 34 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ визначено повноваження нотаріусів та зазначено, що дії, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, є не єдиним видом нотаріальної діяльності.
Суд погоджується з доводами заявника, що заборона вчиняти реєстраційні дії позбавляє його як нотаріуса певного доходу за вчинення реєстраційних дій.
Водночас, суд зауважує, що позивач як нотаріус не позбавлений можливості вчиняти нотаріальні дії, що не заперечується в заяві, тому, на думку суду, позивачем не доведено тієї обставини, що внаслідок відповідної заборони він позбавлений гарантованого Конституцією України права на працю або що така заборона не дозволяє йому здійснювати нотаріальну діяльність.
Крім того, суд звертає увагу, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на ті ж самі обставини, якими обґрунтовані й власне позовні вимоги.
Суд зазначає, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті.
При цьому, суд зауважує, що спосіб яким позивач просить забезпечити позов на даній стадії розгляду судової справи, у випадку його задоволення, фактично буде прирівнюватись до вирішення спору по суті, оскільки як було встановлено судом з аналізу матеріалів наданих позивачем до суду, останній обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на ті ж самі обставини, якими обґрунтовані й власне позовні вимоги.
Відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому на даній стадії, на підставі наданих позивачем доказів та наведених доводів, суд не вбачає за можливе застосувати заходи забезпечення з підстав очевидної протиправності оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви приватного нотаріуса-державного реєстратора ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова