ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 лютого 2021 року м. Київ № 640/31908/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., ознайомившись із заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Капітал Плюс" про заміну сторони виконавчого провадження, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Капітал Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні №52598952 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2575, виданого 02.11.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 №640/31908/20 призначено розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» в судове засідання.
В подальшому, від представника Лобачевської Тетяни Сергіївни надійшло клопотання від 18.02.2021 (вх.№03-14/24643/21) про повернення заяви заявнику без розгляду.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що станом на час розгляду даної заяви Окружний адміністративний суд міста Києва, до якого звернувся заявник ТОВ "Статус Капітал Плюс", не наділений компетенцією розглядати заяву про заміну стягувача у виконавчому написі, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки не здійснював розгляд справи як суд першої інстанції.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з частиною 5 статті 15 цього Закону в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частиною 1 статті 287 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 379 КАС України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС України).
З наведених норм вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).
У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС України.
Суд зазначає, що метою виконавчого провадження є забезпечення повного та всебічного виконання відповідного виконавчого документа, зокрема виконавчого напису нотаріуса, що полягає в забезпеченні виконання боржником його зобов'язань та в задоволенні вимог належного стягувача.
Разом з тим, статтею 379 КАС України прямо не передбачено повноваження адміністративного суду здійснювати заміну на правонаступника сторони виконавчого провадження, яке відкрито та здійснюється за виконавчим написом нотаріуса.
Водночас, приписами спеціального Закону № 1404-VIII (частина п'ята статті 15) чітко визначено повноваження саме суду здійснювати заміну сторони виконавчого провадження, незалежно від того, на підставі якого документа воно відкрито та здійснюється.
При цьому, іншого способу здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, ніж шляхом звернення заінтересованої особи до суду з відповідною заявою, чинним законодавством не передбачено.
Отже, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.
Враховуючи норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС України, питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 826/7941/17.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 дійшла висновку, що в порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов'язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. В свою чергу, спори, пов'язані з виконанням рішень інших органів (зокрема і виконавчого напису нотаріуса) мають бути вирішені адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 287 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 264 (в редакції КАС України до 15.12.2017 р.), 379 КАС України (в редакції КАС України після 15.12.2017 р.), зазначила, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, зокрема положення ст. 379 КАС України та ст. 15 Закону № 1404-VIII, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування.
У рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ також зазначив, що вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд зазначає про безпідставність клопотання представника ОСОБА_1 про повернення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» без розгляду та відмовляє в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 243, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про повернення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Каракашьян