ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 лютого 2021 року м. Київ № 640/25363/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати, а саме в частині наявності в діях позивача дисциплінарного проступку згідно з висновком службового розслідування за фактами зміни особистих даних правопорушника, безпідставної перекваліфікації злочину та внесення неправдивих відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42017000000000849 (п. 2 висновку);
- зобов'язати відповідача вчинити дію - призначити додаткове службове розслідування на підставі наказу від 27.08.2019 з метою встановлення осіб, з вини яких допущено порушення, що стали підставою для ініціювання службового розслідування.
На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що твердження про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку є такими, що не відповідають дійсності, необґрунтованими та безпідставними, оскільки саме проведення службового розслідування було поверховим та неповним. Позивач зазначає, що службове розслідування не вживало заходів для встановлення уповноваженої особи Генеральної прокуратури України, слідчого чи прокурора, що отримував матеріали досудового розслідування після їх повернення із Печерського районного суду міста Києва до Генеральної прокуратури, підстав не внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування та проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 365 КК України.
Як зауважує позивач, під час службового розслідування не взято до уваги відомості із довідок про рух кримінальних проваджень управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, що є обов'язковим додатком до звіту органів досудового розслідування .
Крім того, не отримано відомостей від спеціалістів, працівників управління організаційного забезпечення єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи щодо порядку дій прокурора при внесення змін до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У зв'язку з цим, на переконання позивача, очевидною є необхідність призначення додаткового службового розслідування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2020 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування за фактами зміни особистих даних правопорушника, безпідставної перекваліфікації злочину та внесення неправдивих відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42017000000000849 у частині наявності в діях позивача дисциплінарного проступку (п. 2 висновку).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2019 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; витребувано від відповідача копію наказу про призначення службового розслідування від 27.08.2019; належним чином засвідчені копії всіх документів службового розслідування, за результатами якого складено висновок службового розслідування від 27.09.2019.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що члени комісії з проведення службового розслідування при винесенні оскаржуваного висновку діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а висновок службового розслідування є обґрунтованим та таким, що прийнятий на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Також відповідач наголошує на тому, що Генеральний прокурор у силу вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 № 343 наділений сукупністю прав та обов'язків, що надають йому можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою роботи комісії з проведення службового розслідування. Повноваження Генерального прокурора щодо затвердження та скасування висновків службового розслідування є дискреційними.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи убачається, що наказом Генерального прокурора України від 27.08.2019 № 168 «Про проведення службового розслідування» з метою перевірки відомостей, зазначених у листі начальника управління спеціальних розслідувань щодо зміни особистих даних правопорушника, безпідставної перекваліфікації злочину та внесення неправдивих відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017000000000849, призначено службове розслідування та створено комісію для її проведення.
За результатами службового розслідування комісією складено висновок, затверджений Генеральним прокурором 27.09.2020, згідно з яким відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, частково знайшли підтвердження (пункт 2 висновку).
09.10.2019 позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою (вх. № 215610-19 від 17.10.2019) про скасування висновку службового розслідування за фактами зміни особистих даних правопорушника, безпідставної перекваліфікації злочину та внесення неправдивих відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017000000000849, у якому просив скасувати висновок службового розслідування та призначити додаткове службове розслідування з метою встановлення осіб, з вини яких допущено порушення, що стали підставою для ініціювання службового розслідування.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 09.10.2019 про скасування висновку службового розслідування Генеральним прокурором повідомлено позивача, що підстав для скасування службового розслідування від 27.09.2019 та призначення додаткового службового розслідування не вбачається.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба в державних органах служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема, принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 № 343 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02 січня 2018 року за № 8/31460 (далі - Інструкція).
Ця Інструкція визначає підстави та порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури стосовно прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчих (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні.
Пунктом 3 розділу I Інструкції визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування обставин, що стали підставами для його призначення.
Згідно з пунктом 4 розділу I Інструкції службове розслідування проводиться незалежно від здійснення за тим самим фактом розслідування у кримінальному провадженні чи провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У разі відкриття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарного провадження до його завершення службове розслідування за тим самим фактом не призначається. У такому випадку службове розслідування може бути призначене лише за письмовим запитом члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яким у ході дисциплінарного провадження здійснюється перевірка за дисциплінарною скаргою (заявою).
Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції службове розслідування не проводиться стосовно прокурорів, з якими припинено трудові правовідносини. У такому разі службове розслідування може бути призначене з метою встановлення причетності (непричетності) до події інших прокурорів, виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню неправомірних дій, усунення їх наслідків.
Перелік приводів і підстав, за яких може бути призначено службове розслідування (перевірку), визначено в розділі II Інструкції.
Пунктом 1 розділу II Інструкції передбачено, що приводами для призначення службового розслідування є:
звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;
доручення посадових осіб, уповноважених на призначення службових розслідувань;
подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства з питань запобігання корупції;
письмовий запит члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яким у ході дисциплінарного провадження здійснюється перевірка за дисциплінарною скаргою (заявою);
рапорт прокурора, в тому числі щодо ініціювання проведення службового розслідування для спростування безпідставних звинувачень або підозр стосовно нього;
повідомлення Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.
Згідно з пунктом 2 розділу II Інструкції за анонімними повідомленнями та зверненнями службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» та наведена в ньому інформація стосується конкретного прокурора, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Не проводиться службове розслідування за рапортом прокурора про спростування безпідставних звинувачень або підозр щодо нього у разі наявності дисциплінарного провадження стосовно вказаного прокурора за викладеними у рапорті фактами.
Відповідно до пункту 3 розділу II Інструкції 3. Підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про:
втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів;
допущення витоку мовної та видової інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, службової інформації або інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом (крім державної таємниці), втрату службових документів і матеріалів, порушення пропускного режиму до службових приміщень прокуратури, втрату, пошкодження печаток, штампів, іншого майна прокуратури;
втрату або викрадення службового посвідчення;
порушення, допущене посадовими особами органів прокуратури, що могло призвести до нецільового використання бюджетних коштів та втрат;
загибель чи травмування прокурора під час виконання службових обов'язків, посягання на життя, здоров'я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов'язані зі службовою діяльністю прокурора;
неправомірне втручання в діяльність прокурора;
подію, яка сталася за участі прокурора та викликала негативний суспільний резонанс;
використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб;
вчинення прокурором дій, що містять ознаки корупційних правопорушень, інших кримінальних правопорушень або правопорушень, пов'язаних з корупцією;
керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння;
подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень;
порушення прокурором вимог, заборон або обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру»;
вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Згідно з пунктом 1 розділу III Інструкції посадовими особами органів прокуратури, уповноваженими призначати службове розслідування, є Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівник регіональної прокуратури, військовий прокурор регіону або особи, які виконують їх обов'язки.
Пунктом 2 розділу III Інструкції передбачено, що Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов'язки) службове розслідування може призначатися стосовно всіх категорій прокурорів, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу.
Інші вказані в пункті 1 цього розділу посадові особи мають право призначати службові розслідування лише стосовно підпорядкованих прокурорів (пункт 2 розділу III Інструкції).
Службові розслідування стосовно прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (крім заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та його заступників) має право призначати виключно заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або особа, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції службове розслідування проводиться у строк не більше ніж один місяць з дня його призначення.
У разі потреби за мотивованим рапортом голови комісії визначений строк може бути продовжено посадовою собою, яка призначила службове розслідування, про що видається письмовий наказ. Загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 2 розділу V Інструкції передбачено, що посадова особа, яка призначила службове розслідування, має право у разі незгоди із висновком службового розслідування в межах установленого строку надавати доручення голові та членам комісії щодо додаткової перевірки доводів і обставин, які раніше не були відомі або не були враховані під час проведення службового розслідування, а також щодо доопрацювання висновку службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції результати службового розслідування оформлюються висновком, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
Згідно з пунктом 7 розділу VII Інструкції протягом трьох робочих днів з дня затвердження висновку службового розслідування особа, стосовно якої воно проведене, повідомляється про завершення розслідування.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Генерального прокурора України від 27.08.2019 № 168 проведено службове розслідування за фактами зміни особистих даних правопорушника, безпідставної перекваліфікації злочину та внесення неправдивих відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017000000000849.
Підставою для проведення службового розслідування слугував лист начальника управління спеціальних розслідувань Горбатюка С.В., відповідно до якого 28.02.2017 в ЄРДР у кримінальному провадженні особисті дані підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінено на невстановлену особу, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, 20.03.2017 змінено кваліфікацію злочину з ч.3 ст. 365 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України. При цьому, у матеріалах кримінального чи наглядового проваджень відсутні будь-які документальні (процесуальні) обґрунтування причин та підстав таких змін.
Згідно з пунктом 2 висновку службового розслідування від 27.09.2020, відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, частково знайшли підтвердження.
Зокрема, встановлено факти відсутності оригіналу повідомлення про підозру ОСОБА_2 за ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України та матеріалів службового розслідування стосовно нього (пункт 3 висновку).
Комісією також встановлено, що дії прокурора ОСОБА_1 , які полягали у безпідставній зміні 28.02.2017 в ЄРДР особистих даних правопорушника та не інформування керівництва щодо відсутності окремих матеріалів кримінального провадження № 42017000000000849, містять ознаки дисциплінарного проступку. Водночас строк притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув (п. 4 висновку).
Також комісія вказала, що питання про притягнення до відповідальності інших працівників Генеральної прокуратури України можливо вирішити за результатами досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42019000000002071 за ч. 1 ст. 357 КК України та № 42019000000002072 за ч. 1 ст. 365 КК України (п. 5 висновку).
Зазначений висновок комісією вирішено надіслати до Державного бюро розслідувань для долучення до кримінальних проваджень № 42019000000002071, № 42019000000002072 (п. 6 висновку).
Суд зазначає, що доводи позивача в обґрунтування необхідності призначення додаткового службового розслідування в цілому зводяться до того, що службове розслідування проведено односторонньо, не досліджено фактичні обставини, що могли вплинути на результати службового розслідування.
У контексті наведеного варто звернути увагу на положення розділу VI Інструкції, у якому наведений перелік питань, які підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування. Зокрема, такими питання є:
1. Обставини (час, місце, наслідки тощо) події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування.
2. Правомірність дій (бездіяльності) прокурора, що призвели(а) до події чи безпосередньо передували(а) їй.
3. Наявність чи відсутність порушень положень законів чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів, а також встановлення осіб, які їх допустили.
4. Наявність чи відсутність у діянні прокурора ознак кримінального, корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, інших дій, що порочать звання прокурора, порушень Присяги прокурора і правил прокурорської етики, дисциплінарного проступку, їх мотиви.
5. Обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності прокурора чи знімають безпідставні звинувачення або підозри стосовно нього.
6. Характеристика прокурора, стосовно якого проводиться службове розслідування (ставлення до виконання службових обов'язків, поведінка до події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування).
7. Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, інших посадових осіб у забезпеченні належної поведінки підлеглого, стосовно якого проводиться службове розслідування.
8. Характер і розмір завданих порушенням матеріальних збитків, а також можливість їх відшкодування.
9. Наявність прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.
Досліджуючи висновок службового розслідування суд зазначає, що комісією були досліджено та детально описано наведені вище питання відповідно до вимог Інструкції.
При цьому, позивачем не наведено будь-яких доказів щодо неповноти службового розслідування чи невідповідності висновку фактичним обставинам, встановленим під час службового розслідування, як і не наведено будь-яких інших порушень Інструкції, що суттєво вплинули чи могли вплинути на результати службового розслідування.
Зокрема, позивачем не заперечується факт внесення змін до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З висновку службового розслідування вбачається, що прокурор ОСОБА_1 підтвердив, що відповідні зміни в ЄРДР в частині особистих даних підозрюваного та кваліфікації злочину здійснив він, оскільки матеріали кримінального провадження не містили оригіналу підозри ОСОБА_2 за ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України, повідомленої 14.12.2013, а також з метою приведення кваліфікації злочину у відповідність до матеріалів кримінального провадження. ОСОБА_1 зазначив, про вказані обставини він в усній формі доповідав безпосередньому керівникові начальнику відділу ОСОБА_4 та начальнику Департаменту спеціальних розслідувань ОСОБА_5 , а також в усній формі запитував у працівників управління організаційного забезпечення єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи (управління 27) про технічні можливості щодо приведення у відповідність відомостей ЄРДР з матеріалами кримінальних проваджень, проте у кого саме не пам'ятає.
Зазначені обставини щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження оригіналу повідомлення про підозру ОСОБА_2 за ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України також підтвердили колишній слідчий, який проводив досудове розслідування (на теперішній час прокурор відділу Генеральної прокуратури України) ОСОБА_6 та колишній начальник слідчого відділу ОСОБА_7 .
Водночас ОСОБА_1 своє керівництво офіційно з цього привиду не проінформовано.
З метою з'ясування обставин зміни особистих даних правопорушника та перекваліфікації злочину в ЄРДР заступнику Генерального прокурора ОСОБА_8 направлено доручення щодо організації вивчення ефективності досудового розслідування та процесуального керівництва в кримінальних провадженнях у кримінальних провадженнях №№ 42017000000000849, 42017000000000850, 42013110000001053, 120131110100017809, 42015000000002443 та інших, в яких вивчається правомірність дій ОСОБА_2 , а також інформування, чи відповідають відомості ЄРДР стосовно ОСОБА_2 матеріалам кримінальних проваджень, та в чому саме полягають негативні наслідки від зміни 28.02.2017 особистих даних ОСОБА_2 і перекваліфікації його злочинних дій для подальшого слідства, зокрема ухиленню особи від покарання за вчинений злочин.
За інформацією Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативним підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях (Департамент 15) матеріали за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.ч. 4, 5 ст. 27, ст. 365 КК України в окреме кримінальне провадження № 42017000000000849 не виділялись. Жодних процесуальних рішень, пов'язаних з цією особою не приймалось, повідомлення про підозру в цьому кримінальному провадженні жодній особі не вручалось.
Водночас оцінку ефективності досудового розслідування та процесуального керівництва у зазначених кримінальних провадженнях Департаментом 15 надано не було.
Крім того, як вбачається із висновку у ході службового розслідування, окрім пояснень, підготовлено рапорт на ім'я Генерального прокурора щодо зобов'язання заступника Генерального прокурора Кізя С.М. однозначно повідомити, де перебуває оригінал підозри ОСОБА_9 за ч.ч. 4, 5 ст. 27, ст. 365 КК України, а у разі її відсутності прийняти рішення в порядку ст. 214 КПК України за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
За результатами розгляду цього рапорту Департаментом 15 проінформовано, що оригінал повідомлення про підозру ОСОБА_9 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України та матеріали досудового розслідування стосовно вказаної особи відсутні, їх місцезнаходження невідоме. У зв'язку з цим, 23.09.2019 Департаментом 15 зареєстровані кримінальні провадження № 42019000000002071 за ч. 1 ст. 357 КК України та 319000000002072 за ч. 1 ст. 365 КК України. Здійснення досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях доручено слідчим центрального апарату Державного бюро розслідувань.
З висновку службового розслідування вбачається, що у ході службового розслідування також опитано прокурора відділу ОСОБА_10 , заступника начальника відділу ОСОБА_11 , начальника відділу ОСОБА_4 , начальника управління ОСОБА_5 .
Як слідує з висновку службового розслідування з метою з'ясування усіх обставин комісією з проведення службового розслідування на підставі листа від 29.08.2019 № 25/2/1-938ВН-19 також отримано інформацію від управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи з питань внесення прокурорами або слідчими змін до особистих даних правопорушників, до даних про правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, чим спростовуються доводи позивача про неотримання відомостей від спеціалістів, працівників управління організаційного забезпечення єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи щодо порядку дій прокурора при внесенні змін до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В той же час, наведені позивачем доводи про невжиття комісією заходів для встановлення уповноваженої особи Генеральної прокуратури України, слідчого чи прокурора, що отримував матеріали досудового розслідування після їх повернення із Печерського районного суду міста Києва до Генеральної прокуратури, підстав не внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування та проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 365 КК України, а також залишення поза увагою відомостей із довідок про рух кримінальних проваджень управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України не є не суттєвими та на думку суду не впливають на кваліфікацію дисциплінарного проступку.
Інші наведені позивачем зауваження щодо оформлення висновку службового розслідування, а саме, не зазначення у висновку службового розслідування за які власне дії позивач підлягає дисциплінарній відповідальності та якими положення нормативно-правового акту обґрунтовується твердження про наявність ознак дисциплінарного проступку суд вважає безпідставними, позаяк зі змісту висновку вбачається, що за результатами розслідування, комісія дійшла висновку, що дії ОСОБА_3 по безпідставній зміні відомостей в ЄРДР особистих даних правопорушника та не інформування керівництва щодо відсутності окремих документів кримінального провадження № 42017000000000849 містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
Слід також зазначити, що згідно з пунктом 2 розділу VIII Інструкції висновок службового розслідування може бути скасовано Генеральним прокурором, посадовою особою, яка призначила службове розслідування, або особами, які виконують їх обов'язки, у разі неповноти службового розслідування, невідповідності висновку службового розслідування фактичним обставинам, встановленим під час його проведення, а також у разі допущення інших порушень цієї Інструкції, що суттєво вплинули чи могли вплинути на результати службового розслідування.
Висновок службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (крім заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та його заступників), може бути скасовано виключно заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи особою, яка виконує його обов'язки.
У разі скасування висновку посадовою особою, яка прийняла таке рішення, призначається додаткове службове розслідування, що проводиться у порядку та строки, визначені цією Інструкцією для проведення службового розслідування.
У разі скасування висновку службового розслідування з підстав його невідповідності фактичним обставинам, встановленим у ході проведення службового розслідування, та за відсутності потреби у проведенні додаткових перевірочних дій комісією протягом 10 робочих днів складається новий висновок на підставі зібраних раніше матеріалів, що подається на затвердження посадовій особі, яка його скасувала, чи особі, яка виконує її обов'язки.
Аналіз вимог Інструкції дає підстави для висновку, що нею передбачено лише два випадки, коли обставини, що були підставою для проведення службового розслідування, можуть бути досліджені повторно або більш повно: 1) у випадку незгоди керівника, який призначив службове розслідування, із висновком службового розслідування (пункт 2 розділу V Інструкції); 2) у випадку незгоди з висновком службового розслідування Генерального прокурора України, керівника, який призначив службове розслідування, або особами, які виконують їх обов'язки (пункт 12.2 Інструкції).
У першому випадку комісія у межах загальних строків, установлених Інструкцією для проведення службового розслідування, за дорученням керівника, який призначив службове розслідування, може повторно або додатково перевірити окремі доводи або обставин, які раніше не були відомі або не були враховані комісією під час проведення перевірки, а також доопрацювати висновок службового розслідування.
У другому випадку - результати службового розслідування скасовуються Генеральним прокурором України, керівником, який призначив службове розслідування, або особами, які виконують їх обов'язки і призначається додаткове службове розслідування, яке проводиться в загальному порядку.
Як було установлено судом вище, 09.10.2019 позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою (вх. № 215610-19 від 17.10.2019) про скасування висновку службового розслідування за фактами зміни особистих даних правопорушника, безпідставної перекваліфікації злочину та внесення неправдивих відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017000000000849 та призначення додаткового службового розслідування з метою встановлення осіб, з вини яких допущено порушення, що стали підставою для ініціювання службового розслідування.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 09.10.2019 про скасування висновку службового розслідування Генеральним прокурором повідомлено позивача про відсутність підстав для скасування службового розслідування від 27.09.2019 та призначення додаткового службового розслідування. У відповіді Генерального прокурора також вказано, що доводи заявника щодо неповноти та невідповідності висновку службового розслідування фактичним обставинам підтвердження не знайшли.
Наведене свідчить, що Генеральним прокурором розглянуто заяву ОСОБА_12 та не встановлено підстав для скасування висновку службового розслідування та призначення додаткового службового розслідування.
Поряд із цим варто зазначити, що положеннями Інструкції № 343 не передбачено можливість оскарження висновку службового розслідування, а лише вказано підстави за яких висновок може бути скасований.
Між тим, пунктом 6 розділу V Інструкції закріплено право особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.
Такими рішеннями у розумінні пункту 1 розділу VIII Інструкції є рішення, якими посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку за наявності підстав вживає адміністративних та організаційних заходів, у тому числі щодо звільнення прокурора з адміністративної посади, чи ініціює питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Тобто, оскарженню підлягають саме ті рішення, які створюють для особи негативні юридично значимі наслідки.
Однак у даному випадку відносно прокурора ОСОБА_1 не було прийнято рішень, визначених пунктом 1 розділу VIII Інструкції № 343.
За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та їх недоведеність достатніми та переконливими доказами, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач - Генеральна прокуратура України (ідентифікаційний код: 00034051; місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась