ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 лютого 2021 року м. Київ № 640/7234/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доОфісу Генерального прокурора
треті особи1) ОСОБА_2 2) ОСОБА_3 3) ОСОБА_4 4) ОСОБА_5 5) ОСОБА_6 6) ОСОБА_7 7) ОСОБА_8 8) ОСОБА_9 9) Національна академія прокуратури України 10) Тренінговий центр прокурорів України
провизнання протиправними та скасування наказів
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі по тексту - відповідач, Офіс) про визнання протиправними та скасування наказів від 05 березня 2020 року №123 «Про ліквідацію Національної академії прокуратури України»; №130 «Про деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України»; №131 «Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Законом України «Про прокуратуру» не передбачено жодних повноважень Генерального прокурора щодо ліквідації НАПУ та розпорядження її майном. Крім того, на думку позивача, Офіс, не будучи правонаступником Генеральної прокуратури України стосовно управління майном НАПУ, взагалі не уповноважений розпоряджатися будь - яким майном НАПУ. Всупереч наведеному, не маючи повноважень щодо ліквідації НАПУ, Генеральний прокурор Рябошапка Р.Г. підписав спірні накази від 05 березня 2020 року №129 «Про ліквідацію Національної академії прокуратури України», №130 «Про деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України» та №131 «Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року залучено ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 1, ОСОБА_2 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року залучено ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа 3, ОСОБА_4 )до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року залучено ОСОБА_5 (далі по тексту - третя особа 4, ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі по тексту - третя особа 5, ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі по тексту - третя особа 6, ОСОБА_7 ) та ОСОБА_8 (далі по тексту - третя особа 7, ОСОБА_8 )до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
04 травня 2020 року від Офісу надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що відповідно до частини першої статті 80 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 02 липня 2015 року №578-VІІІ) НАПУ втратила статус державного вищого навчально - наукового закладу, який здійснює науково - дослідну діяльність. При цьому, оскільки НАПУ належить до сфери управління Офісу, він має право приймати рішення про її припинення.
05 травня 2020 року від третьої особи - ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог у яких зазначено, що ТЦП створено формально з метою підміни НАПУ та повної підконтрольності Офісу, а статут ТЦП суперечить Закону України «Про прокуратуру» та європейським стандартам підготовки суддів і прокурорів.
10 червня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що доводи відповідача не спростовують вчинених ним порушень, а будь - які його заперечення щодо позовних вимог не обґрунтовані і не переконливі.
24 червня 2020 року від Офісу надійшли письмові заперечення, у яких зазначено, що Офіс, виходячи зі специфіки статусу НАПУ та її підпорядкування, на законних підставах на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №175 «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» має право приймати рішення та здійснювати заходи з ліквідації НАПУ, розпорядження майном, що перебувало на її балансі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року залучено ОСОБА_9 (далі по тексту - третя особа 8, ОСОБА_9 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року залучено Національну академію прокуратури України (далі по тексту - третя особа 9, НАПУ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року залучено Тренінговий центр прокурорів України (далі по тексту - третя особа 10, ТЦП) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , НАПУ та ТЦП, будучи належним чином повідомленими про необхідність надання письмових пояснень по суті спору, своїм правом не скористались, письмових пояснень або заяви про продовження строку для надання таких пояснень суду не надали.
Поряд із цим суд зазначає, що третьою особою 4 - ОСОБА_5 подано заяву про відмову від подальшої участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Однак, суд не знаходить підстав для її прийняття та задоволення, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено вирішення подібних процесуальних питань.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
05 березня 2020 року Генеральним прокурором Рябошапкою Р.Г. прийнято наказ №129 «Про ліквідацію Національної академії прокуратури України», яким, відповідно до статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», статті 9 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 25 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 175 від 3 березня 2020 року, припинено НАПУ (код згідно з ЄДРПОУ 26297233) шляхом ліквідації; утворено комісію з ліквідації НАПУ; установлено, що відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення комісії з ліквідації до неї переходять повноваження щодо управління справами, повноваження ОСОБА_1 - ректора НАПУ, припиняються.
Також, 05 березня 2020 року Генеральним прокурором Рябошапкою Р.Г. прийнято наказ №130 «Деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України», яким, відповідно до статей 9, 80 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 25 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 175 від 03 березня 2020 року, утворено ТЦП на базі НАПУ, що ліквідується.
Крім того, наказом Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 05 березня 2020 року №131 «Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів України», відповідно до статей 9, 80 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 25 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 175 від 03 березня 2020 року, закріплено за ТЦП на праві оперативного управління державне майно НАПУ, що ліквідується.
Позивач, вважаючи протиправними спірні накази, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинах, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог частин першої, другої статей 8, 9 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент прийняття спірних наказів) Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
Офіс Генерального прокурора очолює Генеральний прокурор, який має двох перших заступників та заступників, а також заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Генеральний прокурор:
1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;
2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур у частині виконання конституційних функцій;
3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
4) у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора;
5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
6) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади в Офісі Генерального прокурора;
6-1) здійснює розподіл обов'язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора;
7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури, у тому числі щодо електронного документообігу;
7-1) затверджує стратегію розвитку прокуратури;
7-2) затверджує положення про систему індивідуального оцінювання якості роботи прокурорів та систему оцінювання якості роботи прокурорів;
7-3) затверджує порядок вимірювання та регулювання навантаження на прокурорів;
8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Офісу Генерального прокурора;
9) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;
9-1) за поданням Генеральної інспекції направляє матеріали до Державного бюро розслідувань;
9-2) визначає порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади;
10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.
Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене, судом встановлено, що Генеральний прокурор уповноважений на видачу наказів з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Таким чином, спірним питанням у даному випадку є наявність повноважень у Генерального прокурора на видачу наказів від 05 березня 2020 року №129 «Про ліквідацію Національної академії прокуратури України»; №130 «Про деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України»; №131 «Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів».
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року №1582 «Про утворення Академії прокуратури України» утворено Академію прокуратури України при Генеральній прокуратурі України.
Міністерству освіти і науки доручено здійснити заходи, пов'язані з утворенням Академії. Міністерству фінансів доручено забезпечити виділення Генеральній прокуратурі асигнувань для забезпечення функціонування Академії починаючи з 01 вересня 2003 року.
Указом Президента України від 25 жовтня 2007 року №1013/2007 «Про надання Академії прокуратури України статусу національної», ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Академії прокуратури України та її вагомий внесок у розвиток національної освіти і юридичної науки, надано Академії прокуратури України статус національної і надалі іменувати її - Національна академія прокуратури України.
Рішенням Ради прокурорів України від 01 листопада 2017 року №19 затверджено Статут НАПУ у новій редакції (далі по тексту - Статут).
Згідно з пунктом 1.4 Статуту академія є державною установою зі спеціальним статусом, у системі правосуддя, щ здійснює спеціальну підготовку кандидатів на посаду прокурора, підвищення кваліфікації прокурорів, та функціонує при генеральній прокуратурі України.
Взаємодія з Генеральної прокуратурою України, прокурорами всіх рівнів, Радою прокурорів України, Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією прокурорів здійснюється на основі та в порядку Закону України «Про прокуратуру» та прийнятих на його виконання нормативно - правових актів.
Відповідно до пунктів 8.1 - 8.5 Статуту фінансування НАПУ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Генеральна прокуратура України.
До матеріально - технічної бази НАПУ належать будівлі, споруди, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інші цінності.
Нерухоме майно, що знаходиться на балансі НАПУ, належить державі в особі Генеральної прокуратури України та не може бути предметом застави. Інше майно НАПУ належить їй на правах, визначених законодавством України.
Академія має земельні ділянки, які надані їй у постійне користування відповідно до вимог чинного законодавства України.
За приписами розділу 9 Статуту припинення діяльності НАПУ відбувається шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації в порядку, встановленому законодавством України.
Загальні положення щодо здійснення ліквідації юридичної особи визначені статтями 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з частиною першою статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;
3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
При цьому, частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 4 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Наказом Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року №351 «Про день початку роботи Офісу Генерального прокурора» днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02 січня 2020 року.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28 грудня 2019 року відбулася державна реєстрація змін до установчих документі юридичної особи «Генеральна прокуратура України», зокрема, змінилось повне найменування, скорочене найменування на Офіс Генерального прокурора. Ідентифікаційний код юридичної особи Офіс Генерального прокурора 00034051, місцезнаходження Офісу Генерального прокурора: 01011, м. Київ, Печерський район, вулиця Різницька, будинок 13/15.
З аналізу вказаних положень суд дійшов висновку, що до Офісу Генерального прокурора перейшли функції та повноваження Генеральної прокуратури України.
Також, у відповідності до пункту 25 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ ТЦП створюється на базі Національної академії прокуратури України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №175 «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» вирішено ліквідувати Національну академію прокуратури України; погодитися з пропозицією Генерального прокурора, що заходи з ліквідації зазначеної Академії здійснюються Офісом Генерального прокурора; взяти до відома, що Тренінговий центр прокурорів України створюється на базі Національної академії прокуратури України, що ліквідується.
Таким чином, оскільки НАПУ утворено постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року №1582, суд вважає правомірним прийняття рішення про її ліквідацію цим же органом.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №175 на Офіс покладено здійснення заходів з ліквідації НАПУ.
З огляду на викладене, доводи позивача стосовно того, що у Генерального прокурора були відсутні повноваження щодо ліквідації НАПУ та розпорядження її майном є безпідставними та спростовуються наведеними нормативно - правовими актами.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що НАПУ має статус національної, а тому її може бути позбавлено такого статусу лише на підставі Указу Президента України, суд зазначає таке.
Указом Президента України від 16 червня 1995 року № 451/95 «Про Положення про національний заклад (установу) України» затверджено Положення про національний заклад (установу) України.
Пунктами 1, 2 Положення про національний заклад (установу) України це Положення визначає умови і порядок надання державному закладу (установі) України гуманітарної сфери статусу національного.
Статус національного надається закладу (установі) України, який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів (установ) гуманітарної сфери.
За приписами пунктів 6, 7 Положення про національний заклад (установу) України заклад (установу) може бути позбавлено статусу національного указом Президента України в разі, якщо заклад (установа) втрачає показники діяльності, передбачені у пункті 3 цього Положення.
Подання щодо позбавлення закладу (установи) статусу національного вноситься міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого заклад (установа) перебуває, і погоджується із заінтересованим державним органом.
Проект указу з цього питання подає Кабінет Міністрів України з необхідними обґрунтуваннями.
З огляду на наведені норми Положення про національний заклад (установу) України судом встановлено, що ним встановлені підстави набуття та позбавлення закладу статусу національного. При цьому, норми вказаного Положення жодним чином не стосуються порядку та підстав ліквідації такого закладу.
При цьому, спірними наказами не вирішувалось питання щодо позбавлення НАПУ статусу національної.
Також, позивач посилається на те, що під час ліквідації НАПУ застосуванню підлягали норми постанови Кабінету Міністрів України від 04 липня 2018 року №529 «Про утворення, реорганізацію та ліквідацію державних наукових установ», оскільки НАПУ є навчальним закладом, що здійснює наукову діяльність.
У свою чергу, відповідач посилається на те, що оскільки з 16 липня 2015 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» від 02 липня 2015 року № 578-VIII) НАПУ втратила статус державного вищого навчально - наукового закладу, який здійснює науково - дослідну діяльність, застосування процедури її ліквідації, встановленої Порядком №529, є недоцільним.
Разом з тим, суд зазначає, що питання визначення статусу НАПУ та її віднесення до наукових установ не є предметом розгляду даної справи, а також виходить за межі компетенції суду, тому не може бути досліджено судом в рамках даного спору.
Всі інші доводи позивача суд відхиляє як не обґрунтовані, та такі що не стосуються предмету спору.
Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Таким чином, за наслідком розгляду та дослідження всіх обставин та матеріалів справи, судом встановлено відсутність порушеного права позивача. У зв'язку з цим, суд вказує, що відсутність порушеного права позивача спірними актами Генерального прокурора є підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та безпідставні, а спірні накази не порушують його права та законні інтереси.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: м. Київ, вул. Різницька, 13/15)
Третя особа 1: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 )
Третя особа 2: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 )
Третя особа 3: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 )
Третя особа 4: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 )
Третя особа 5: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 )
Третя особа 6: ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_7 )
Третя особа 7: ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_8 )
Третя особа 8: ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_9 )
Третя особа 9: Національна академія прокуратури України (код ЄДРПОУ 26297233, адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-Б)
Третя особа 10: Тренінговий центр прокурорів України (код ЄДРПОУ 43556710, адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-Б)