19 лютого 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/530/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Попов В.Ф., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна,
встановив:
Позивачка звернулася до суду із цим позовом до відповідача, в якому просить:
- визнати протиправними дії Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення повідомлення від 05.12.2000 року № 301/5.12.00 та накладення арешту на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити арешт накладений на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . До 23.08.2007 будинок належав її батьку. У вересні 2020 року позивачці стало відомо, що 13.10.2005 року на підставі повідомлення виконавчої служби Голопристанського району Херсонської області, Голопристанською нотаріальною конторою накладено арешт на це домоволодіння. Вважає, що виконавчою службою Голопристанського району під час накладення арешту допущено помилку і накладено арешт на будинок № 84, замість будинку № 86 , в якому проживав її батько. Позивачка не була стороною виконавчого провадження в межах якого накладено арешт на домоволодіння.
Вирішуючи питання щодо предметної юрисдикції цього позову слід звернути увагу на приписи Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону № 1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З аналізу наведеної норми права слід дійти висновку, що для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний судовий порядок вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції на час звернення до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 зазначеної статті).
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких дій, бездіяльності, рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
З аналізу заявлених вимог та обґрунтувань щодо предмета спору, а також вищенаведених приписів нормативно-правових актів, слід дійти висновку, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновид негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень ст. 19 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. № 911/1247/18.
Варто зауважити, що оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону № 1404.
Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту ст. 59 Закону № 1404.
З огляду на наведені норми та сукупність обставин у цій справі суд вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не приведе до поновлення речового права на майно.
Оскільки зняття арешту з майна здійснюється постановою виконавця, прийнятою на підставі ухваленого судового рішення з цього питання, ефективним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права та зняття арешту зі спірного майна.
Таким чином, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного речового права позивачки.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі № 826/12775/15.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розгляд такої справи віднесено до суду загальної юрисдикції.
Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна.
Роз'яснити позивачці, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачці.
Розгляд такої справи віднесено до суду загальної юрисдикції.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 105000000