61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
Головуючий 1 інстанції:
суддя Савченко А.А.
Категорія: Доповідач 2 інстанції:
інший суддя Григоров А.М.
03 вересня 2007 року№ 22-а-1348/07
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Григоров А.М.
Суддів - Подобайло З.Г., Мельнікова Л.В.
при секретарі: Спесивцева О.В.
за участі:
представник позивача - не з'явився
представник відповідача - Вітренко Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Харківської області від 14 червня 2007 року по справі № АС-33/179-07
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Приватного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня»
про стягнення 22830,64 грн.,
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся доГосподарського суду Харківської областіз позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня»про стягнення 22830,64 грн..
Постановою Господарського суду Харківської області від 14 червня 2007 року відмовлено в задоволені позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 22830,64 грн.
Скаржник, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджується з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу в якій вказує, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема:
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року ( далі - Закон) (в редакції на 23.02.06р.) для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідач, відповідно до поданої державної звітності „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2006 рік, повинен був працевлаштувати у 2006 році 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 89 осіб). Фактично, на підприємстві, згідно поданого звіту по формі № 10-ПІ, середньо облікова чисельність інвалідів у 2006 році складала 0 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст.20 зазначеного Закону відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, які визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на цьому підприємстві (складала в 2006 році 5661,80 грн.) за кожне робоче місце не зайняте інвалідом , у сумі 22647 грн.20 коп. Пеня за несвоєчасну сплату санкцій - 183,44 грн. Загальна сума заборгованості складає 22830 грн. 64 коп.
Посилання суду на той факт, що відповідачем були виконані вимоги ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів" щодо прийняття заходів для працевлаштування, тобто інформування центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, тому немає підстав для стягнення з відповідача санкцій, вважаємо безпідставними, оскільки:
Відповідно до ст..18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальної комісією за участю представників МСЕК, органів Держохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно ч.3 ст.19 Закону підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів, ч.5 ст.19 Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів.
Тобто, якщо створене місце не введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, то підприємство, установа чи організація не звільняється від обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду на підставі статті 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства, установи, організації у залежність від будь-яких обставин (інваліди не направлялись, відсутні вакансії, не відповідні умови праці, інваліди на даній території не проживають), з яких інвалід не працює на даному підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, на підприємство покладається обов'язок по створенню, атестації належним чином робочих місць та самостійному працевлаштуванню інвалідів.
Відповідач доказів створення та атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів не надав.
Скаржник вважає, що підприємством не дотримувались норми чинного законодавства, не виконано норматив, встановлений ст.. 19 Закону, тому відповідач не може бути звільненим від обов'язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій, передбачених в ст..20 Закону.
Враховуючи вищевикладене, скаржник просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 14 червня 2007 року по справі № АС-33/179-07та позов задовольнити.
Перевіривши матеріали справи , обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено, та підтверджено у суді апеляційної інстанції наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, просить стягнути з відповідача, КВЖРЕП № 1 Московського району 165312,90 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2006р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2006 р. 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але фактично на підприємстві відповідача в 2006 році працювало 3 інваліда, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві штрафні санкції у розмірі 7227,27 грн. (середню річну заробітну плату за кожне не зайняте інвалідом робоче місце).
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України
Згідно наданих суду першої інстанції документів, звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2006 році на підприємстві відповідача становить 89 осіб, згідно ст. 19 Закону із застосуванням правил арифметичного округлення кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році визначена - 4 місць. Фактично, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 році, на підприємстві відповідача склала 0 осіб.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 2006 року систематично подавав статистичну звітність по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" до Сахновщинського районного центру зайнятості м. Харкова, в якій вказував про наявність вакансій на підприємстві для працевлаштування інвалідів.
Сахновщинський районний центр зайнятості м. Харкова в листі № 462 від 15.05.07 р. повідомив позивача, що відповідач в 2006 році подавав інформацію та звіти форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів.
Колегія суддів зазначає, що статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Колегія суддів зазначає, що доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
За таких обставин суд вважає, що немає підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2006р.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача, не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Харківської області від 14 червня 2007 року по справі № АС-33/179-07залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено та підписано 10 вересня 2007 року
Головуючий Григоров А.М.
Судді Подобайло З.Г.
Мельнікова Л.В.