Справа № 216/542/21
провадження 1-кп/216/658/21
іменем України
про закриття кримінального провадження
17 лютого 2021 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду, у м. Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020040230001673 від 17.10.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добровілля Васильківський район, Дніпропетровська області, громадянина України, який має середню освіту, пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
01 лютого 2021 року до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Під час підготовчого судового засідання, потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що шкоду завдану злочином йому відшкодовано у повному обсязі, тому просив закрити провадження у справі у зв'язку з примиренням з обвинуваченим, про що надав відповідне письмове клопотання.
Обвинувачений не заперечував щодо задоволення клопотання потерпілого та закриття кримінального провадження відносно нього на цих підставах.
Прокурор проти задоволення клопотання потерпілого не заперечував та надав суду докази винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, зібрані під час досудового розслідування.
Відповідно до обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування були встановлені наступні фактичні обставини справи.
17 жовтня 2020 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, у світлий час доби, ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 2410, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1989 року випуску, без пасажирів в салоні автомобіля, рухався по проїзній частині дороги вул. Свято-Миколаївській з боку пр. Поштового, в напрямку вул. Українській в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. По напрямку руху вищевказаного автомобіля був розташований пішохідний перехід, який був позначений дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 (пішохідний перехід), видимість яких для водія ОСОБА_4 була необмеженою, а також позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра». В цей час, попереду автомобіля ГАЗ 2410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на проїзну частину вул. Свято-Миколаївська, на нерегульований пішохідний перехід, що позначений дорожнім знаком 5.35.1 (пішохідний перехід) та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» вийшов пішохід - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який почав перетинати проїзну частину з права на ліво за напрямком руху автомобіля ГАЗ 2410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наближаючись до смуги руху вказаного автомобіля. В ході подальшого руху водій ОСОБА_4 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, бачачи що транспортні засоби, які рухаються по сусідніх смугах, зупинились перед нерегульованим пішохідним переходом, проявив неуважність до дорожньої обстановки, та не зменшив швидкість керованого ним автомобілю, щоб надати дорогу пішоходу, таким чином порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, згідно з якими:
- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку … для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ...»
- 18.4 «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.»
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_4 , виявивши на проїзній частині дороги вул. Свято-Миколаївська пішохода ОСОБА_5 , не застосовуючи гальмування допустив наїзд на вищевказаного пішохода, який був травмований та отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лонної кістки ліворуч, перелому кісток спинки носу, забійні рани обличчя, які згідно з висновком експерта №118 від 28.01.2021 за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби). П.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.
Таким чином, між порушенням водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, в частині виконання вимог п.п. 18.4. Правил дорожнього руху України та настанням наслідків - спричинення потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень є прямий причинний зв'язок.
Отже, своїми діями ОСОБА_4 , вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, не заперечував, що при вказаних раніше обставинах вчинив злочин, пояснив, що відшкодував потерпілому завдану шкоду.
За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена в повному обсязі, його дії органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно, оскільки обвинувачений будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Між тим, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України).
Частиною 3 статті 288 КПК встановлено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Разом з цим, відповідно ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
В свою чергу, санкцією частини першої статті 286 КК України, передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Отже, кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості підпадає під ознаки нетяжкого злочину.
Виходячи з викладеного, суд, вислухавши думку потерпілого, який підтримав заявлене клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням, прокурора та обвинуваченого, які, кожен окремо, не заперечували по суті заявленого потерпілим клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, оскільки обвинувачений вперше вчинив необережний нетяжкий злочин та примирився з потерпілим, відшкодувавши останньому матеріальну та моральну шкоду.
При цьому, судом також враховуються роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», а саме, що примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів, а звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди (п. 4 постанови ПВСУ).
Крім того, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Пунктом 5 вказаної вище норми КПК України передбачено, що гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законним володільцям.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 46, 286 ч. 1 КК України, ст.ст. 100, 174, 257, 284, 286, 288, 314, 326 393, 395, 532, 533 КПК України суд,-
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040230001673 від 17.10.2020, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України,- закрити.
Арешт тимчасово вилученого майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.10.2020, а саме, вилученого 17.10.2020 автомобілю «ГАЗ 24», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 1989 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.03.2008, видане Криворізьким ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, що належить ОСОБА_4 ,- скасувати.
Речовий доказ - автомобіль «ГАЗ 24», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було долучено в якості речового доказу у кримінальному провадженні №12020040230001673 на підставі постанови від 18.10.2020 та який передано на зберігання до спеціального майданчика для тимчасового зберігання транспортних засобів Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути законному володільцю.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_1