Справа №206/2500/20
2/206/42/21
10.02.2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Румянцева О.П.
при секретареві Биковій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг, треті особи Державне агентство автомобільних доріг України та Профспілковий комітет Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
за участю представника позивача ОСОБА_2
представники відповідачів Солодовникова А.В.,
Шульги О.О.,
представника третьої особи Коваленка М.М., -
04 червня 2020 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Служби автомобільних доріг, треті особи Державне агентство автомобільних доріг України та Профспілковий комітет Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування свої вимог позивач посилається на те, що він працював у Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області з 16.09.2015 на посаді заступника начальника фінансово-економічних питань, з 15.02.2013 на посаді першого заступника начальника. Так, в період з 15.12.2015 він виконував обов'язки начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області. Покладені на нього обов'язки він здійснював добросовісно та в повній відповідності до законодавства України. 22.05.2019 у зв'язку зі змінами у штатному розпачі, посаду першого заступника начальника, яку він займав, було скорочено, а йому вручене відповідне попередження, після чого, 22.07.2019 його було призначено на посаду заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області. Він пропрацював у Служби автомобільних доріг 15 років і всі ці роки займав керуючі посади, виконував покладені функції добросовісно та без зауважень, стягнення, доган. Наказом №491-К від 06.12.2019 Державним агентством автомобільних доріг України було покладено виконання обов'язків начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на ОСОБА_3 , який приступив до виконання з 09.12.2019. За поданням в.о. начальника ОСОБА_3 до Державного агентства автомобільних доріг України було затверджено новий штатний розпис від 02.01.2020, та обґрунтування щодо збільшення чисельності працівників, де було введено посаду першого заступника начальника і крім того було п'ять вакантних посад. 15.01.2020 було прийнято на посаду першого заступника начальника ОСОБА_4 , який не мав жодного досвіду у дорожній галузі та не працював у системі Укравтодору. 21.04.2020 знову за поданням ОСОБА_3 було затверджено Державним агентством автомобільних доріг України новий штатний розпис, де на посаду, яку він обіймав та усі інші вакантні посади було виведено. Вважає, що таку протиправну дію було здійснено з метою його незаконного звільнення з посади заступника начальника з експлуатаційного утримання та в подальшому унеможливлювало його майбутню працю так, як на його думку навмисно виведено усі вакантні посади, що могли бути запропоновані йому, як того вимагає ст.49-2 КЗпП України. 20.02.2020 йому було вручене попередження про майбутнє звільнення у зв'язку зі змінами штатного розпису Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області. 04.05.2020 трудовий договір з ним було припинено та його було незаконно звільнено на підставі наказу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області №16-К від 04.05.2020. Відповідачем не дотримано вимог ст.49-2 КЗпП України, зокрема щодо позбавлення його права залишитися працювати на підприємстві на інших посадах, в тому числі і робочих професій. Відповідачем не було запропоновано йому жодної із вакантних посад наявних у Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області. Відповідачем не було обґрунтовано, що він за освітою та стажем роботи не відповідав кваліфікаційним вимогам для працівника вакантних посад. Роботодавцем не був виконаний обов'язок по його працевлаштуванню, оскільки йому не були запропоновані всі інші вакантні посади, які з'явилися у відповідача протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Крім того, відповідачем при вирішенні питання про його звільнення, адміністрацією відповідача та профспілковою організацією не проводилася порівняння кваліфікації та продуктивності його праці з іншими співробітниками цієї ж установи, а відтак його звільнення без надання оцінки наявності чи відсутності переважного права на залишення на роботі, вважає невмотивованим. Відповідач звільняючи його, окрім порушення чинного законодавства, допустив звільнення зв'язку із надуманими змінами у виробництві і праці саме під час дії карантину, чим фактично допустив ситуацію за якої, він під час дії карантину позбавлений можливості працювати та утримувати свою сім'ю. Моральна шкода полягає у тому, що він пережив нервові страждання у зв'язку з незаконним звільненням, втратою роботи та джерела доходу для нормального існування, як мого так і моєї сім'ї. Це також відобразилося на його здоров'ї. Просить визнати незаконним та скасувати наказ Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпАП №16-К від 04.05.2020. Поновити його на посаді заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області з 04.05.2020. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на його користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
17 червня 2020 року ухвалою суду було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.26, 27).
28 липня 2020 року від представника відповідача Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Чумаченка Д.С. надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що відповідачем при звільненні позивача було дотримано вказаний у ч.1 ст.49-2 КЗпП порядок, а саме: позивача було персонально попереджено про наступне звільнення не менш, ніж за два місяці. Позивач при попередження його під розпис про майбутнє звільнення не виявив незгоди з ним. Відповідач при звільненні позивача не мав змоги запропонувати йому іншу роботу в Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області, оскільки у відповідача, як на момент повідомлення позивача про звільнення, так і на день звільнення, були відсутні посади, що відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності позивача. Окрім того, Первинний профспілковий комітет організації САД не повідомив відповідача у строк передбачений законодавством, тим самим відповідач вважає, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Відповідач звільнив позивача суворо дотримуючись діючого законодавства України, у зв'язку з чим вважає твердження позивача про неправомірність його звільнення, а також про визнання наказу незаконним та скасування наказу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України №16-К від 04.05.2020, безпідставними та такими, що не підлягають задоволення. Відповідач повністю заперечує і проти вимог позивача про виплату компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
31 серпня 2020 року від представника третьої особи - Державного агентства автомобільних доріг України Коваленка М.М. надійшли письмові пояснення в яких він зазначає, що при погодженні Укравтодором штатного розпису на якому наголошує позивач, Укравтодор діяв в межах наданих повноважень. Позивач жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів свого твердження стосовно того, що посаду, яку позивач обіймав та усі інші вакантні посади було виведено з метою його незаконного звільнення та подальшого унеможливлення майбутньої праці позивача. З дотриманням вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України, позивача було попереджено 20.02.2020 про скорочення посаду, яку він займає. Вказане попередження не містить жодних відміток чи зауважень, які б свідчили про незгоду позивача з подальшим вивільненням. При звільненні позивача повністю було дотримано вимог ст.49-1 КЗпП України. Відповідач при звільненні позивача не мав змоги запропонувати йому іншу роботу в Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області, оскільки у відповідача, як на момент повідомлення позивача про звільнення, так і на день звільнення, були відсутні посади, що відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності позивача. Окрім того, Первинний профспілковий комітет організації САД не повідомив відповідача у строк передбачений законодавством, а тому відповідно до ст.39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», необхідно вважати, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору з позивачем. Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди не містять документального підтвердження та є не обґрунтованими. Просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Служби автомобільних доріг в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Представник третьої особи - Державного агентства автомобільних доріг України в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Представник третьої особи -Профспілкового комітету Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що наказом начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області №26-К-а від 16.09.2005, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (а.с.13).
Наказом першого заступника голови Державного агентства автомобільних доріг України №26-ВК від 14.02.2013, заступника начальника з фінансово-економічних питань Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , переведено із займаної посади на посаду першого заступника начальника зазначеної Служби 15.02.2013 (а.с.14).
Наказом Державного агентства автомобільних доріг України №425-К від 15.12.2015, на першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області ОСОБА_1 з 15.12.2015 покладено виконання обов'язків начальника Служби автомобільних доріг (а.с.15).
Наказом Державного агентства автомобільних доріг України №296-К від 22.07.2019, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області в порядку переведення з посади першого заступника начальника зазначеної Служби (а.с.54).
Згідно з п.1.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 №240, Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, заснована на державній власності і належить до сфери управління Укравтодору.
Пунктом 8.1 Положення про Службу визначено, що Укравтодор, зокрема, погоджує структуру та штатну чисельність Служби (а.с.61-77).
06.02.2020 в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до Голови Державного агентства автомобільних доріг України з листом в якому просить погодити скорочення посад «заступника начальника Служби з експлуатаційного утримання», «юрисконсульта І категорії юридичного відділу», «водія транспортних засобів» (а.с.55).
17.02.2020 Державне агентство автомобільних доріг України направило Службі автомобільних доріг України погоджені структуру та штатний розпис Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, згідно яких посади «заступника начальника Служби з експлуатаційного утримання», «юрисконсульта І категорії юридичного відділу», «водія транспортних засобів» скорочено (а.с.56, 57).
Наказом в.о. начальника Служби автомобільних доріг ОСОБА_3 №33 від 19.02.2020 «Про зміни в організації виробництва і праці» скорочено посади «заступника начальника Служби з експлуатаційного утримання», «юрисконсульта І категорії юридичного відділу», «водія транспортних засобів» (а.с.58).
20.02.2020 заступнику начальника з експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Дніпропетровській області ОСОБА_1 під підпис було вручено попередження про скорочення займаної останнім посади заступника начальника з експлуатаційного утримання у зв'язку із змінами штатного розписку Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, погоджених з Державним агентством автомобільних доріг України від 17.02.2020 та майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України з 20.04.2020, також повідомлено про неможливість запропонувати іншу вакантну посаду відповідно до фаху (а.с.11).
21.02.2020 в.о. начальника Служби автомобільних доріг України в Дніпропетровській області Чумаченко Д.С. на виконання вимог ст.43 КЗпП і попередження про скорочення штату, звернувся до Первинної профспілкової організації Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області із поданням №1-16/408 надати погодження на розірвання трудового договору на заступника начальника з експлуатаційного утримання ОСОБА_1 (а.с.60).
28.02.2020 заступник начальника з експлуатаційного утримання ОСОБА_1 звернувся до Голови профспілки Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Жибровського Р.Ю. із заявою з проханням розглядати подання до профспілки без його участі (а.с.192).
12.03.2020 в.о. начальника Служби автомобільних доріг Чумаченком Д.С. було направлено голові Державного агентства автомобільних України Кубракову О. листа з проханням погодити звільнення ОСОБА_1 - заступника начальника з експлуатаційного утримання, посада якого скорочується з 20.04.2020 у зв'язку із змінами штатного розписку Служби автомобільних доріг (а.с.9).
Як вбачається з листа №2028/1/12-8-1334/09-20 від 03.04.2020, Державне агентство автомобільних доріг України надало згоду звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (а.с.10).
Наказом Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області №16-к від 04.05.2020, заступника начальника з експлуатаційного утримання ОСОБА_1 звільнено з 04.05.2020 у зв'язку із скороченням штату (п.1 ст.40 КЗпП України) (а.с.12).
Задовольняючи позовні вимоги про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, суд виходив з наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (пункт третій статті 64 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як роз'яснено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти, як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Оскільки така посада, як заступник начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області була виведена зі штатного розпису, а тому в даному випадку є зміни в організації виробництва і праці Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області.
Із наданої Службою автомобільних доріг у Дніпропетровської області довідки №1-16/3467 від 13.11.2020 вбачається, що станом на 20.02.2020 в Службі були вакантні наступні посади: фахівець з режиму секретності 1 категорії, провідний інженер відділу будівництва, юрисконсульт 1 категорії, водій; станом на 04.05.2020 була вакантною посада фахівця з режиму секретності 1 категорії (а.с.189 зв.).
Позивача в установленому законом порядку за два місяці було попереджено про майбутнє вивільнення.
Представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень також посилається на те, що наявна вакансія провідного інженера відділу будівництва потребує кваліфікації інженера першої категорії у системі дорожнього будівництва та відповідного стажу за професією інженера першої категорії не менше 3 років.
На підтвердження своїх заперечень представником відповідача надано копію посадової інструкції провідного інженера відділу будівництва, а також біографічну довідку з відомостями про освіту позивача (а.с.189, 190).
З урахуванням кваліфікаційних вимог до вакансії провідного інженера відділу будівництва, а також відповідного стажу за професією інженера першої категорії не менше 3 років, суд погоджується з тим, що позивачу не могла бути запропонована вказана вакансія.
Також позивачу не можливо було запропонувати наявну вакансію юрисконсульта 1 категорії, оскільки позивач відповідно до наданої біографічної довідки немає відповідної юридичної освіти, а відтак не може виконувати вказану роботу з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.
Проте, суд критично ставиться до посилань представника відповідача з приводу того, що власник або уповноважений ним орган не пропонували працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві у зв'язку з відсутністю роботи за відповідною професією чи спеціальністю на підприємстві відповідача, вважає, що відповідач не належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, оскільки, як на момент попередження ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення так і в день його звільнення у Службі автомобільних доріг у Дніпропетровської області були вакантні інші посади, які могли бути запропоновані позивачу з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду, зокрема посади фахівця з режиму секретності 1 категорії та водія.
Представником відповідача не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду не могло бути запропоновано інших наявних вакантних посад.
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).
Згідно зі статтею 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема, звільнення заступників керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).
Відповіді від Первинної профспілкової організації Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на подання в.о. начальника Служби автомобільних доріг України в Дніпропетровській області Чумаченка Д.С. від 21.02.2020 щодо погодження на розірвання трудового договору на заступника начальника з експлуатаційного утримання ОСОБА_1 не надано.
Суд вважає за необхідне зазначити, оскільки ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника, згода профспілкового комітету на його звільнення в даному випадку не була обов'язковою.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної ним посади відбулося з порушенням установленого законом порядку, а відтак його звільнення на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України є незаконним та позивач підлягає поновленню на посаді.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з наступного.
Положення ч.2 ст.235 КЗпП України, передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Як зазначено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року та у пункті 32 постанови №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив, при цьому сума, яка підлягає стягненню, визначається без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Середній заробіток працівника згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» №108/95-вр, визначається за правилами, закріпленими у порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.
Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Керуючись пунктом 3 Розділу ІІІ, пунктом 8 Розділу IV Порядку №100, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, при цьому до розрахунку включаються всі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахувань на податки, стягнення аліментів тощо, тобто (заробітна плата за січень 2020 року 6430,43 грн. + заробітна плата за лютий 2020 року 20461,45 грн.)/(4 робочих дні у січні 2020 року + 11 робочих днів у лютому 2020 року) = середньоденна заробітна плата позивачки склала 1792,79 грн.
Відповідно до підпункту «л» пункту 1, частини 3 пункту 2 пункту ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, тобто середньоденний заробіток у розмірі 1792,79 грн. * 198 робочих днів (за період з 04 травня 2020 року по 10 лютого 2021 року) = 354972,42 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
В силу ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення у нього необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя; існування причинного зв'язку між двома попередніми умовами.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вина відповідача щодо порушення прав позивача в сфері трудових відносин є доведеною, однак заявлена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. на думку суду є завищеною.
За таких обставин, суд вважає, що зі Служби автомобільних доріг на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1000,00 грн.
Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2270 грн., відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач від сплати судового збору за цією категорією справ не звільняється.
В порядку п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.
На підставі викладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.23 Цивільного кодексу України, ст.64 Господарського кодексу України, ст.ст.40, 43, 43-1, 49-2, 235 Кодексу законів про працю України, ст.27 Закону України «Про оплату праці», ст.ст., ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Служби автомобільних доріг (м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.24, код ЄДРПОУ 25843931), треті особи Державне агентство автомобільних доріг України (м. Київ, вул. Фізкультури, буд.9, код ЄДРПОУ 37641918) та Профспілковий комітет Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.24) про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України №16-К від 04.05.2020.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області з 04 травня 2020 року.
Допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 354972,42 грн.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь держави судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2270 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 22 лютого 2021 року.
Суддя О.П.Румянцев