Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
Іменем України
30.08.2007
Справа №2-8/5122.1-2007А
Суддя Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. за участю секретаря судового засідання Ярилової О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
За позовом - ТОВ «Делішес», м. Сімферополь
До відповідача - Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, м. Сімферополь
Третя особа - ТОВ «Сенат», м. Сімферополь
Про спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно.
Головуючий суддя Чумаченко С.А.
Секретар Ярилова О.С.
Від позивача - Попович І.Я., пред-к за дов. від 07.07.2006 року.
Від відповідача - не з'явився
Третя особа - не з'явився
Сутність спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес» звернувся до Господарського Суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, просить спонукати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації на підставі Рішення Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2006 року по справі №2-29/11444-2006 виконати державну реєстрацію права власності ТОВ «Делішес» на наступні об'єкти нерухомості: нежилі приміщення - універмаг літ. «А», загальною площею 1904,7кв.м., торговий кіоск літ. «Б», загальною площею 10,8кв.м., а також споруди №№14, які входять у склад цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а.
08.09.2006 року Рішенням Господарського Суду Автономної Республіки Крим по справі №2-25/14176-2006 за позовом ТОВ «Делішес» до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації про спонукання здійснити державну реєстрацію, вирішено зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації на підставі рішення Господарського Суду АР Крим від 17.07.2006 року у справі №11444-2006 провести державну реєстрацію права власності ТОВ «Делішес» на об'єкти нерухомості: нежилі приміщення - універсам літ. «А», загальною площею 1904,7кв.м., торговий кіоск літ. «Б», загальною площею 10,8кв.м., а також споруди №№14, які входять у склад цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а.
31.10.2006 року Постановою Севастопольського Апеляційного Господарського Суду по справі №2-25/14176 за позовом ТОВ «Делішес» до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації про спонукання здійснити державну реєстрацію, вирішено Рішення Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2006 року у справі №2-25/14176-2006 скасувати та прийняти нове рішення в якому в позові відмовити.
14.03.2007 року Постановою Вищого Господарського Суду Автономної Республіки Крим по справі №2-25/14176-2006 за позовом ТОВ «Делішес» до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації за участю третьої особи ТОВ «Сенат» про спонукання здійснити державну реєстрацію, вирішено Скасувати Постанову Севастопольського Апеляційного Господарського Суду від 31.10.2006 року і Рішення Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2006 року у справі №2-25/14176-2006, справу передати на новий розгляд за правилами Кодексу Адміністративного судочинства України до Господарського Суду Автономної Республіки Крим.
20.04.2007 року Ухвалою Господарського Суду Автономної Республіки Крим справа №2-28/5122-2007А (№2-25/14176-2006) прийнята до свого провадження суддею Господарського Суду Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А..
15.05.2007 року Ухвалою Господарського Суду Автономної Республіки Крим провадження по даній справі зупинено до розгляду пов'язаної з нею іншої справи №2-8/4185.1-2007 за позовом ТОВ «Делішес» до відповідача ТОВ «Сенат» про визнання права власності ТОВ «Делішес» на об'єкт нерухомості цілісний майновий комплекс Універсам №34, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Г. Сталінграда, 3а.
07.08.2007 року Ухвалою Господарського Суду Автономної Республіки Крим провадження по справі поновлено.
Представник позивача представив уточнення позовних вимог відповідно до яких просить зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації (95000 м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) скасувати в реєстрі прав власності запис №4915 в книзі №282 від 12.11.2004р про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95015 м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, ЗКПО 32624767) права власності на об'єкт нерухомості (реєстраційний номер 7398334): нежилі приміщення - універсам літ. «А», загальною площею 1904,7м2; торговий кіоск літ. «Б», загальною площею 10,8м2, а також споруди №№1-4, які входять до складу цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а. Зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації (95000 м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 21.06.2007р по справі №2-8/4185.1-2007 провести державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95015 м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, ЗКПО 32624767) на наступні об'єкти нерухомості: нежилі приміщення - універсам літ. «А», загальною площею 1904,7м2; торговий кіоск літ. «Б», загальною площею 10,8м2, а також споруди №№1-4, які входять до складу цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а.
Справа слуханням відкладалась в порядку ст.150 Кодексу Адміністративного Судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
Рішенням Господарського суду АР Крим від 21.06.2007р по справі №2-8/4185.1-2007 ( 2-29/11444-2006) був в повному обсязі задоволений позов ТОВ «Делішес» до ТОВ «Сенат»: визнаний дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а, укладений 10 листопада 2004 року між ТОВ «Сенат» і ТОВ «Делішес», а також визнано право власності ТОВ «Делішес» на об'єкт нерухомості - цілісний майновий комплекс Універсаму №34, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а, у складі: універсам літ. «А», загальною площею 1904,7м2; торговий кіоск літ. «Б», загальною площею 10,8м2, споруди і устаткування в кількості 45 одиниць.
Вказане рішення Господарського суду АР Крим від 21.06.2007р по справі №2-8/4185.1-2007 набрало законної сили.
Проте, при зверненні позивача до Сімферопольського МБРТІ з питання державної реєстрації права власності на нежилі приміщення і споруди, що входять до складу цілісного майнового комплексу Універсаму № 34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а, у проведенні такої реєстрації було відмовлено з посиланням на ту обставину, що ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 06.06.05р у справі № 2-3761 (суддя Н. А. Шильнов) і, на виконання вказаної ухвали, постановою відділу державної виконавчої служби Залізничного району м. Сімферополя від 08.06.2005р, а також, ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.09.2006р (суддя Довженко Ю.П.), були накладені арешт на об'єкти нерухомого майна, що підлягають реєстрації.
Вислухавши пояснення представників сторін, та вивчивши наявні у справі матеріали, суд вважає, що позов ТОВ «Делішес» заснований на законі та підлягає задоволенню з огляду на наступне:
На підставі п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухомість, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002р. N 7/5, передбачено, що рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна і про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна віднесені до числа правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
На підставі п.1.5. вказаного Положення право власності на нерухоме майно фізичних і юридичних осіб підлягає обов'язковій реєстрації, а згідно з п.1.1 цього Положення така реєстрація спрямована на забезпечення визнання і захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.
На підставі ст. 124 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій України», ст. 45, 115 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень.
Також, відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації прав, які засвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження цих прав, є рішення судів стосовно речових прав на нерухоме майно, обтяження цих прав.
Таким чином, з огляду на те, що рішенням Господарського суду АР Крим від 21.06.2007р по справі №2-8/4185.1-2007 встановлено преюдиційний факт права власності позивача на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а, суд вважає, що дане право на це майно підлягає державній реєстрації без будь-яких обмежень.
При цьому, суд вважає, що посилання відповідача на наявність арештів стосовно належного позивачу на праві власності нерухомого майна, не можуть бути підставою для відмови в проведенні державної реєстрації та не приймаються до уваги з огляду на таке:
Пунктом 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухомість встановлено вичерпний перелік підстав відмови в реєстрації прав на нерухоме майно, до числа яких, зокрема, за умови наявності арешту, відноситься лише випадок, коли право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В даному випадку, жодна з передбачених п. 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухомість підстав відмови в реєстрації прав власності на нерухоме майно не має місця, а єдиний випадок, пов'язаний з наявністю арешту на майно, що підлягає реєстрації, передбачає відмову в реєстрації тільки за умови, якщо право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження та за наявності інформації про накладення арешту на час укладення цих договорів.
Однак. в конкретному випадку, суд вбачає, що право власності позивача виникло не на підставі договору відчуження, а випливає з рішення суду про визнання за позивачем речового права, яке (рішення) набрало законної сили.
Крім того, суд зазначає, що договір від 10 листопада 2004 року між ТОВ «Сенат» і ТОВ «Делішес», в ході виконання якого відбулося відчуження об'єктів нерухомості, мав місце значно раніше моменту виникнення арешту, а факт визнання господарським судом права власності за позивачем не є слідством відчуження майна, а є лише передбаченим ст. ст. 15, 16 ЦК України способом визнання такого права і свідчить тільки про зміну підстави для реєстрації права власності позивача.
До того ж, суд вважає, що самі арешти, накладені ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 06.06.05р у справі № 2-3761 (суддя Н. А. Шильнов) і, на його виконання, постановою відділу Державної виконавчої служби Залізничного району м. Сімферополя від 08.06.2005р, а також, ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.09.2006р (суддя Довженко Ю.П.), не містять в собі заборони проводити реєстрацію права власності на арештоване майно, оскільки знову ж таки, така реєстрація не пов'язана з відчуженням арештованого майна або зі зміною власника - власником майна продовжує залишатися ТОВ «Делішес», що не суперечить значенню та змісту арешту.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.09.2006р, а саме: арешт на будівлі цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташовані за адресою: м.Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а, були скасовані ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 28.03.2007р в звязку з закриттям провадження по цивільній справі №2-209/07.
Визначення поняття «арешт» майна приводиться в ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої арешт застосовується, у тому числі, при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника і оголошується заборона на його відчуження.
Аналогічно, на підставі ч. 3 ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої Залізничним районним судом м. Сімферополя було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, передбачено, що забезпечення позову припускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо неприйняття судом заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду - тобто, коли є достатньо обґрунтоване припущення про те, що внаслідок дій відповідача чи інших осіб, майно може зникнути, зменшитися в кількості або погіршитися в якості на момент виконання рішення суду.
Таким чином, як вже зазначалось судом, проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Делішес» на арештоване майно на підставі рішення господарського суду, жодним чином не порушує заборони на відчуження арештованого майна та не тягне настання жодного з вищезгаданих наслідків, які є підставою для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту та які б суперечили цим заходам забезпечення позову.
Крім того, як вже було вказано судом, рішення Господарського суду АР Крим від 21.06.2007р по справі 2-8/4185.1-2007 є не підставою виникнення права власності позивача на спірне майно, а являє собою самостійний правовстановлюючий документ, який змінює тільки підставу для реєстрації права власності позивача, а тому, суд доходить висновку про те, що будь-які перешкоди для здійснення відповідачем державної реєстрації права власності ТОВ «Делішес» на належне товариству згідно з рішенням суду майно відсутні та відповідач протиправно відмовляє в проведенні такої державної реєстрації.
Також, суд вважає обгрунтованими уточнені вимоги позивача в частині зобовязання відповідача до скасування попереднього запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно, з огляду на таке:
Відповідно до вимог п.3.9. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухомість, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. N 7/5, у разі реєстрації права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис стосовно права власності на це майно.
В даному випадку, первинне право власності ТОВ «Делишес» було зареєстровано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 листопада 2004 року № 4703, про що в реєстрі прав власності був зроблена запис № 4915 в книзі №282 від 12.11.2004р.
Таким чином, в зв'язку зі зміною підстави реєстрації права власності на один і той же об'єкт нерухомості за однією і тією ж особою - тобто, в звязку з наявністю нової підстави для державної реєстрації права власності позивача - рішення Господарського суду АР Крим від 21.06.2007р по справі №2-8/4185.1-2007, яким визнаний дійсним договір купівлі-продажу від 10 листопада 2004 року б/н, укладений між ТОВ «Сенат» і ТОВ «Делішес» та за ТОВ «Делішес» визнано право власності на нерухме майно, необхідне проведення скасування в реєстрі прав власності попереднього запису № 4915 в книзі №282 від 12.11.2004р.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, у відповідності до ст. 104 КАСУ в адміністративний суд має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що суб'єктом владних повноважень порушено її права, свободи або інтереси в сфері публічно-правових відносин.
На підставі ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова або службова особа, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, у т.ч. у виконання делегованих повноважень.
Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їхні обтяження» органом реєстрації речових прав є спеціально уповноважений орган при органах земельних ресурсів - тобто, державний орган.
Відповідно до пункту 5 розділу V "Заключні положення" Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, яким фактично делеговано державою ці владні управлінські функції на підставі законодавства, а отже, такі підприємства на відповідний період підпадають під визначення «суб'єкт владних повноважень» та можуть бути відповідачами за адміністративними позовами.
Таким чином, за відсутності заперечень і сумнівів у праві власності позивача з боку інших осіб, у тому числі органів місцевого самоврядування й державних органів, суд доходить висновку про те, що позивач цілком обґрунтовано визначив відповідачем по даній справі суб'єкта, який здійснює від імені держави офіційне визнання й підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно і їхні обмеження шляхом внесення даних про права власності до спеціального реєстру на відповідній території, а саме - Сімферопольське МБРТІ.
. Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ч.1. ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 105, 162 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, в тому числі, зобов'язання відповідача прийняти рішення або вчинити певні дії.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.
На підставі ст. 158 КАС України, судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
В судовому засіданні 30.08.2007р оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Повний текст постанови підписано 03.09.2007 р.
Враховуючи вищевикладене, керуючись 158, 159, 161, 162, 163, ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації (95000 м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) скасувати в реєстрі прав власності запис №4915 в книзі №282 від 12.11.2004р про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95015 м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, ЗКПО 32624767) права власності на об'єкт нерухомості (реєстраційний номер 7398334): нежилі приміщення - універсам літ. «А», загальною площею 1904,7м2; торговий кіоск літ. «Б», загальною площею 10,8м2, а також споруди №№1-4, які входять до складу цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а.
3. Зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації (95000 м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 21.06.2007р по справі №2-8/4185.1-2007 провести державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95015
м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, ЗКПО 32624767) на наступні об'єкти нерухомості: нежилі приміщення - універсам літ. «А», загальною площею 1904,7м2; торговий кіоск літ. «Б», загальною площею 10,8м2, а також споруди №№1-4, які входять до складу цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.