Справа №127/3324/21
Провадження №1-кс/127/1360/21
16 лютого 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах Томашпільського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №757/3589/19, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернуся адвокат ОСОБА_5 з клопотанням про часткове скасування арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №757/3589/19.
Клопотання мотивовано тим, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42018000000002690 від 31.10.2018 було накладено арешт, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №757/3589/19, на корпоративні права Навчальний заклад «Томашпільський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння оборони України» та заборонено посадовим особам вчиняти будь-які дії направлені на внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про зміну керівника та інше. Проте, арешт корпоративних прав не дає змоги виключити з Реєстру відомості про старого керівника та внести до Реєстру відомості про нового директора Закладу, чим порушує права юридичної особи в інтересах якої подається дане клопотання про часткове зняття арешту.
Адвокат звертає увагу на те, що керівник автомобільної школи призначається на посаду і звільняється з посади наказом голови Вінницької обласної організації Товариства сприяння оборони України (п.п. Є, п. 4.16 Статуту Вінницької ОО ТСО України). В даному випадку необхідність зміни керівника викликана його смертю. Призначений на посаду тимчасом виконуючий обов'язки директора в свою чергу не може виконувати свої обов'язки в повному обсязі через неможливість внесення змін в Реєстр інформації щодо зміни керівника, в зв'язку з чим виникла проблема підпису банківських документів та податкової звітності, а отже фактично унеможливлює роботу Закладу. Крім того, оскільки заклад займається підготовкою водії - вид діяльності відповідно до Витягу - 85.53 Діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів, відсутність директора, відомості про якого внесено до Реєстру, не дає змоги посвідчувати свідоцтва про закінчення автошколи. Таким чином, попереднього керівника виключено зі списків особового складу в зв'язку зі смертю, він не виконує обов'язків директора та не є працівником Закладу, проте наявний арешт не дає змоги Закладу виконати обов'язок передбачений ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та внести відомості до Реєстру про особу, яка наразі є тимчасово виконуючим обов'язки керівника. Адвокат вважає, що подальше існування заборони проведення реєстраційних дій щодо керівника юридичної особи, не дозволяє привести відомості в Державному реєстрі в актуальний стан і є порушенням принципу законності. Оскільки за наявними даними, які будуть відображатися у Витягу з ЄДРЮОФОП підписантом усіх документів, в тому числі тих, що підтверджують завершення навчання автосправі може бути лише попередній керівник, який такі функції вже не виконує. В свою чергу призначений новий директор не є особою, уповноваженою діяти від імені Закладу та не має права підпису. Така ситуація може призвести до неможливості здійснення автошколою основної мети свої діяльності - навчанню водіїв (вид діяльності відповідно до Витягу - 85.53 Діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів). Адвокат вважає, що скасування заборони за зазначеним клопотанням не може зашкодити досудовому розслідуванню, а тому просить клопотання задовольнити.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити.
Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступне.
Слідчим управлінням ГУ НП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42018000000002690 від 31.10.2018, за фактом зловживання службовими особами Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, шляхом вчинення дій спрямованих на заволодіння майном підприємства, яке передане ГО «Товариство сприяння обороні України» в оперативне управління за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №757/3589/19, крім іншого накладено арешт на корпоративні права Навчальний заклад «Томашпільський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння оборони України» та заборонено посадовим особам вчиняти будь-які дії направлені на внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про зміну керівника та інше.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Слідчий суддя вважає, що фактично слідством було проведено усі необхідні дії для встановлення істини у кримінальному провадженні, враховуючи що слідчий конкретно не вказав, які слідчі та процесуальні дії на даний час проводяться у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні встановлено, що необхідність у подальшому обмежені права на внесення змін до реєстраційних даних юридичної особи, зокрема про внесення змін про керівника Навчальний заклад «Томашпільський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння оборони України» відпала, враховуючи строки проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (більше двох років),
Виходячи з викладеного, з метою забезпечення розумності та співрозмірності обмеження права керівника юридичної особи вносити зміни до реєстраційних даних юридичної особи, а також враховуючи наслідків такого арешту для третіх осіб, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про часткове скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_5 задовольнити.
Скасувати заборону посадовим особам Навчального закладу «Томашпільський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння оборони України» (ЄДРПОУ 02719385), здійснювати реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей про зміну керівника, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: Навчального закладу «Томашпільський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння оборони України» (ЄДРПОУ 02719385), накладену на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у справі №757/3589/19.
Ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню.
Слідчий суддя