Cправа № 127/2849/21
Провадження № 3/127/1050/21
про накладення адміністративного стягнення
18 лютого 2021 року м. Вінниця
Cуддя Вінницького міського суду Вінницької області Гуменюк К.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого начальником (керівником) у Вінницькому міському комунальному підприємстві «Вінницяміськліфт», реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 62 від 29 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт», будучи згідно пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення та правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дію та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим скоїв адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Вказане правопорушення вчинено при наступних обставинах.
Згідно рішення 10 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 617 від 22 грудня 2006 року створено Вінницьке міське комунальне підприємство «Вінницяміськліфт».
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 62 цього ж Кодексу, підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
У ст. 80 Цивільного кодексу України зазначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Крім цього у ст. 81 Цього ж Кодексу вказано, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
На підставі вищевикладеного, Вінницьке міське комунальне підприємство «Вінницяміськліфт» є юридичною особою публічного права, підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Вінницькій міській раді.
Рішенням Вінницької міської ради № 1352 від 28 вересня 2018 року затверджено та внесено зміни до Статуту Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт».
Відповідно до розділу 1 підпункту 1.1 Статуту Вінницьке міське комунальне підприємство «Вінницяміськліфт» є спільною власністю територіальної громади міста Вінниця, управління якою здійснює Вінницька міська рада.
Пунктом 1.7 Статуту передбачено, що підприємство є юридичною особою має самостійний баланс, рахунки в установах банків, органах Державного казначейства, печатку із своїм найменуванням.
Відповідно до п. 1.8 та 1.10 зазначено Підприємство є юридичною особою, користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, має право від свого імені укладати договори, набувати майнових і немайнових прав та обов'язків, нести відповідальність, бути позивачем та відповідачем у судах, займатись діяльністю, яка відповідає напрямку, передбаченим цим Статутом.
Згідно розділу № 5 підпунктів 5.3, 5.4 та 5.5 Управління Підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав органу управління майном щодо господарського використання майна і принципів самоврядування трудового колективу.
Начальник підприємства призначається звільняється з посади органом управління майном чи уповноважений ним органом шляхом укладання з ним контракту.
Начальник самостійно вирішує всі питання Підприємства, за винятком віднесених Статутом до компетенції органу управління майном.
Начальник діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його в усіх установах, підприємствах та організаціях, в т.ч. судових органах, розпоряджається коштами відповідно до чинного законодавства, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки, видає накази дає вказівки, обов'язкові для виконання усіма працівниками Підприємства.
Згідно розпорядження Вінницького міського голови Гройсмана В.Б. № 295-0 від 05 вересня 2008 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт» за контрактом.
За цим контрактом Керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію здійснювати оперативне управління підприємством, забезпечувати його діяльність, ефективне використання і зберігання майна, закріпленого за Підприємством на підставі господарського віддання.
Керівник у своїй роботі у межах питань, встановлених чинним законодавством України, Статутом комунального підприємства та цим контрактом, підзвітний Засновнику (Вінницька міська рада).
Згідно контракту Керівник є повноважним представником комунального підприємства під час реалізації завдань, функцій та обов'язків підприємства, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами і статутом підприємства.
Керівник Підприємства забезпечує раціональний добір кадрів, раціональне та ефективне цільове використання бюджетних коштів, укладати трудові договори з працівниками підприємства.
Згідно Статуту та контракту Керівник має право застосовувати заходи заохочення та накладати на працівників дисциплінарні стягнення.
Отже, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення пов'язаного з корупцією, а саме є посадовою особою юридичних осіб публічного права.
Так, згідно пп. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідно до абзацу 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях, що зазначено у абзаці 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».
ОСОБА_1 перебуваючи на посаді та виконуючи безпосередні обов'язки начальника Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт» вчинив та продовжив вчиняти дії щодо неповідомлення про виникнення реального конфлікту інтересів під час видання наказу про преміювання себе особисто як зазначено із наступного.
Так, 03 березня 2020 року начальник Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт» видав наказ № 01-5/27 від 03 березня 2020 року згідно якого він преміює всіх працівників Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт». За № 107 вказаного наказу знаходиться ОСОБА_1 якому надано премію в розмірі 600 грн. до Дня працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення.
Проте, начальник Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт» ОСОБА_1 при винесенні та підписанні наказу № 01-5/27 від 03 березня 2020 року, усвідомлюючи, що в нього виник реальний конфлікт інтересів, прийняв рішення видати вказаний наказ, за № 107 якого знаходиться ОСОБА_1 якому надано премію в розмірі 600 грн. та вчинив відповідну дію шляхом оформлення та підписання вище вказаного наказу, чим порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».
З огляду на вищевикладені факти встановлено, що перше - приватний інтерес наявний у ОСОБА_1 ; друге - він суперечить службовим чи представницьким повноваженням; третє - така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій, оскільки він зацікавлений надати премію у розмірі 600 грн. самому собі та в подальшому отримати кошти.
Таким чином, начальник Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт» ОСОБА_1 , являючись відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, та в силу примітки до статті 172-7 КУпАП, також суб'єктом адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», 03 березня 2020 року при винесенні та підписанні наказу № 01-5/27 від 03 березня 2020 року згідно якого преміює працівників Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт» за № 107 якого знаходиться ОСОБА_1 якому надано премію в розмірі 600 грн., вчинив дію та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, тобто виникла суперечність між його приватним інтересом та представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, який обумовлений приватним інтересом, оскільки він надає премію самому собі, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП, тобто - вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та зазначив, що вказане правопорушення виникло з необережності, так як головний бухгалтер включила його в наказ про преміювання. Дізнавшись про вказані обставини, ОСОБА_1 повернув відразу кошти на рахунок підприємства.
Прокурор Поберецька А.А. у судовому засіданні вважала вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною та просила накласти на останнього адміністративне стягнення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено поняття реального конфлікту інтересів, як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Згідно ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту наведеної правової норми слідує, що вказані дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши адміністративні матеріали, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП доведена у повному обсязі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 62 від 29 січня 2021 року та матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на вищевикладене, враховуючи характер вчиненого порушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час вчинення правопорушення складає 3 400 грн. 00 коп.
Разом з тим, судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 , в дохід держави, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, ч. 2 ст. 172-7, ст. 221, 283, 284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області К.П. Гуменюк