"17" лютого 2021 р. Справа153/1672/20
Провадження2/153/361/20-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Швеця Р.В.
за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.
представника відповідача - адвоката Вовк Е.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 05.03.2013 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н. Відповідно до умов кредитного договору банком позичальнику було оформлено кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
У редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12, сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок ОСОБА_1 . Відповідач, в свою чергу, порушила зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 24.09.2020 в сумі 101222 гривні 23 копійки, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 61054 гривні 21 копійка; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 21331 гривня 67 копійок; нарахованої пені - 18836 гривень 35 копійок. Добровільно сплатити заборгованість відповідач не бажає. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору №бн від 05.03.2013 у розмірі 101222 (сто одна тисяча двісті двадцять дві) гривні 23 копійки та судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Суд здійснює розгляд справи у порядку спрощеного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України з власної ініціативи суду розгляд справи проведено в судовому засіданні з повідомленням сторін.
26.01.2021 за вх.№519 представником позивача надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримують. Не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с.146).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася у порядку, встановленому ст.ст.128, 130 ЦПК України.
15.12.2020 за вх.№7606 відповідач ОСОБА_1 надала суду відзив, в якому вказала, що факти, викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказана анкета-заява не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, процентна ставка. Вона не підписувала «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» і не була з ними ознайомлена. З сумами, зазначеними в розрахунку, не погоджується. Виписка за період з 05.03.2013 по 31.05.2015 та з 01.06.2018 по 31.07.2020 не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки в ній не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому рахунку ця виписка. В матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували те, що вона отримувала картку і на її ім'я був відкритий рахунок, а саме: відсутній оригінал кредитного договору та графік погашення кредитних грошових коштів. Також відповідач вказала, що до позовної заяви додано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на її ім'я: старт карткового рахунку 05.03.2013 за карткою НОМЕР_1 ; 05.03.2013 встановлено кредитний ліміт у розмірі 1200 гривень 05.03.2013 кредитний ліміт зменшено 300 гривень; 19.08.2013 збільшено кредитний ліміт до 3500 гривень; 19.01.2016 кредитний ліміт зменшено до 2850 гривень; 23.01.2016 кредитний ліміт - 2850 гривень, тобто, саме тоді у позивача і виникло право на звернення до суду. Загальна позовна давність відповідно до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України. Відповідач просила відмовити в задоволенні позову, застосувати відносно вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» позовну давність, судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вовк Е.П., позовні вимоги не визнала, вказала, що факти, викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач надав анкету-заяву від 05.03.2013, яка не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, процентна ставка. У вказаній анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку отримала відповідач. Згоди про змінені кредитні відносини немає. Просила в позові відмовити.
13.01.2021 за вх.№168 позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, однак відповідно до ст.49 ЦПК України суд залишає вказану заяву без розгляду, оскільки вона надіслана до суду з порушенням строків.
18.01.2021 за вх.№318 позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши вказану заяву, відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому, а також підтвердив те, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, засвідчивши це власним підписом. З моменту оформлення кредитного договору пройшло сім років, позичальник не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Із розрахунку та виписки про рух коштів видно, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором і вони є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр рахунок не наданий, експертизи не призначалися. Строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду, оскільки строк дії картки до останнього дня 07.2022, а позивач звернувся з позовом до відповідача 29.10.2020. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває. Заявлена відповідачем вимога про стягнення з позивача витрат на правову допомогу є безпідставною, оскільки не підтверджена документально.
Заяви, клопотання: клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; клопотання позивача про розгляд справи за відсутності позивача; клопотання про огляд веб-сайту; клопотання відповідача про витребування доказів; заява позивача про зменшення позовних вимог; заява представника відповідача про перенесення судового засідання.
Інші процесуальні дії у справі: ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 01.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження, відмовлено у задоволенні клопотання про огляд веб-сайту та призначено перше судове засідання з повідомленням сторін; ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.12.2020 витребувано письмові докази у позивача. Відмовлено представнику відповідача у задоволенні усного клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні; відмовлено позивачеві у прийнятті заяви про зменшення позовних вимог та в долученні до матеріалів справи письмових доказів, про що постановлено ухвали без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:
Із копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку №б/н від 05.03.2013 встановлено, що ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно інформації, викладеній в цій анкеті-заяві, відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодилася з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.com.ua, зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Банку www.privatbank.com.ua (а.с.16).
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.15).
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» відповідачеві ОСОБА_1 видано кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 05.03.2013 з терміном дії до грудня 2016 року; № НОМЕР_2 , дата відкриття 19.05.2016 з терміном дії до травня 2020 року; № НОМЕР_2 , дата відкриття 03.12.2016 з терміном дії до травня 2020 року; № НОМЕР_3 , дата відкриття 04.09.2018 з терміном дії до липня 2022 року (а.с.14).
Отримання відповідачем ОСОБА_1 від позивача грошових коштів підтверджується випискою за договором №б/н станом на 28.09.2020 за період з 05.03.2013 по 01.03.2020 (а.с.52-62).
Із розрахунку заборгованості по кредитному договору встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань та допустила заборгованість станом на 24.09.2020, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 61054 гривні 21 копійка; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України) - 21331 гривню 67 копійок, заборгованість по пені - 18836,35 (а.с.6-13).
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.2.1.1 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ці Умови використання кредитних карт ПАТ «КБ «Приватбанк», Пам'ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт, а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом з випуску та обслуговування карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої та підписаної клієнтом. Випуск карти та відкриття рахунку карти здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування та використання карт банку та при наявності додаткових карт забезпечити виконання правил власниками додаткових карт.
Пунктом 2.1.2.1 вищевказаних Правил встановлено, що для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що у підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, містяться лише анкетні дані відповідача, відсутні умови договору щодо розміру відсотків, які має сплачувати відповідач за користування кредитними коштами, погоджений сторонами розмір відсотків згідно ч.2 ст.625 ЦК України та строки повернення кредитних коштів.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.03.2013 шляхом підписання Анкети-заяви.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
У вказаному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк», тобто позивач міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц встановила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.549 ЦК України (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відсотки згідно зі ст.625 ЦК України заявлено позивачем по договору та розраховано за ставкою 86,4 проценти річних (за домовленістю сторін), а не в розмірі встановленому законом (3 проценти річних).
Однак, позивачем не підтверджено, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Тарифи, а не інші, що саме ці Умови та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків згідно ст.625 ЦК України за ставкою 86,4 % річних.
На підставі вищевикладеного, суд не має підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір відсотків (86,4%), що нараховуються в порядку ст.625 ЦК України та строк повернення кредитних коштів, в зв'язку з чим, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені, у тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.03.2013, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо штрафних санкцій (пені), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
Згідно із положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін щодо сплати відсотків згідно ст.625 ЦК України за ставкою 86,4 % річних та розміру, порядку нарахування та сплати штрафних санкцій (пені), надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо застосування строків позовної давності заявленої відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов'язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.
Анкета-заява позичальника від 05.03.2013 не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з копії виписки за договором №б/н станом на 28.09.2020, відповідачем 11.08.2018 здійснено погашення заборгованості за наданим кредитом, шляхом поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування (м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд.4, відділення банку).
За таких обставин, перебіг позовної давності визначається з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а саме з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту, тобто з 11.08.2018, що узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного суду від 15 січня 2021 року у справі № 494/366/19.
Отже, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 10.11.2020, а останнім днем погашення кредитної заборгованості є 11.08.2018, суд приходить до беззаперечного висновку про те, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, а тому вимоги відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 61054 (шістдесят одної тисячі п'ятдесят чотири) гривні 21 копійки.
В частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 21331 (двадцять одна тисяча триста тридцять одна) гривня 67 копійок та пені в розмірі 18836 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 35 копійок, суд вважає відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав для стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі, 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 86 копійок.
У поданому відповідачем відзиві заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає відмовити в задоволенні заявленої відповідачем вимоги про стягнення з позивача на її користь витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень, оскільки відповідачем не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України і на підставі ст.ст. 15, 16, 256, 257, 258, 261, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д), код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 05.03.2013 станом на 24.09.2020 в розмірі 61054 (шістдесят одна тисяча п'ятдесят чотири) гривні 21 копійка.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д), код ЄДРПОУ 14360570, понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 86 копійок.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д), код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 22.02.2021.
Суддя Р.В. Швець