Справа № 129/963/18
Провадження по справі № 2/129/42/2021
"09" лютого 2021 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді Дєдова С.М.,
розглянувши у відсутність сторін та їх представників в приміщенні суду в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, -
Встановив:
22.05.2018 року ухвалою Гайсинського районного суду ухвалено відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
26.07.2018 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій збільшила вимоги позову, а саме заявила такі позовні вимоги:
1. Визнати договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , укладений між дарителем ОСОБА_3 та обдарованим ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підвашецьким І.В. 18.09.2001 р., зареєстрований в реєстрі за №3227, удаваним правочином та визнати, що в дійсності, фактично був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 .
2. Визнати житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
3. Поділити між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , спільне сумісне майно подружжя:
- виділивши позивачці ОСОБА_1 на праві власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, належної у відповідності до Державного Акту на право приватної власності на землю (серії ВН № 001179) та визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, належної у відповідності до Державного Акту на право приватної власності на землю (серії ВН № 001179), припинивши право спільної сумісної власності на це майно;
- виділити відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, належної у відповідності до Державного Акту на право приватної власності на землю (серії ВН № 001179) та визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, належної у відповідності до Державного Акту на право приватної власності на землю (серії ВН № 001179), припинивши право спільної сумісної власності на це майно;
- стягнути грошову компенсацію за вартість 1/2 частки транспортного засобу - легкового автомобіля ВАЗ-21093, 1997року випуску, з об'ємом двигуна (см.куб), дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р., автомобіля, що складає 39000 грн., припинивши право спільної сумісної власності на це майно;
- виділити відповідачу ОСОБА_2 на праві власності транспортний засіб - легковий автомобіль ВАЗ 21093, 1997року випуску, з об'ємом двигуна (см.куб), дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р.
Свої уточнені позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 26.07.2018 року позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що у період зареєстрованого шлюбу, який тривав із 05.09.1999 р. по 07.09.2017 року, подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживали однією сім'єю, за належні подружжю спільні грошові кошти у сумі 1500 доларів США (еквівалентно на той час 4500 грн.) придбано у ОСОБА_3 18.09.2001 року житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані по АДРЕСА_1 ; придбання вказаного нерухомого майна у ОСОБА_3 оформлено нотаріально 18.09.2001 року у м. Гайсин Вінницької області шляхом укладення між дарителем (відповідачем) ОСОБА_3 та обдарованим (відповідачем) ОСОБА_2 Договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , при цьому сторони правочину (договору дарування) досягнули між собою згоди по всіх істотних умовах правочину, які встановлені цивільним законодавством для договору купівлі-продажу будинку та виконали ці умови, зокрема, ОСОБА_3 передала подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок та земельні ділянки, а останні прийняли це нерухоме майно і сплатити за нього продавцю ОСОБА_3 гроші в сумі 1500 доларів США (еквівалентно на той час 4500 грн.); вважає, що укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір дарування вказаного нерухомого майна є удаваною угодою (правочином), який відповідачі вчинили з метою приховання в дійсності, насправді вчиненого договору купівлі-продажу будинку та оформлення в наступному ОСОБА_2 свого права власності на все вказане нерухоме майно, чим порушено її, позивачки, законні права та інтереси як співвласника майна подружжя на належну їй частину майна подружжя, придбаного у шлюбі, а тому вона змушена звернутись до суду для захисту своїх прав із зазначеними позовними вимогами.
19.10.2018 р. ухвалою Гайсинського районного суду ухвалено, - закрити підготовче провадження у справі № 129/963/18 за цивільним позовом ОСОБА_1 , призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні; викликати та допитати як свідка у цій цивільній справі ОСОБА_4 ; встановити порядок дослідження доказів у цивільній справі № 129/963/18 під час розгляду справи по суті.
28.01.2019 р. ухвалою Гайсинського районного суду ухвалено, - відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову; відмовити в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
23.10.2019 р. ухвалою Гайсинського районного суду ухвалено, - заяву представника відповідача адвоката Катрича Павла Степановича про відвід головуючому у справі № 129/963/18 судді Гайсинського районного суду Вінницької області Дєдову Сергію Миколайовичу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, - передати на підставі ч.3 ст.40 ЦПК України для розгляду іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає цивільну справу № 129/963/18, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України; провадження у цивільній справі № 129/963/18 зупинити на час вирішення питання про відвід.
11.11.2019 р. ухвалою Гайсинського районного суду ухвалено, - відновити провадження у цивільній справі № 129/963/18 за цивільним позовом ОСОБА_1 та призначити у цій справі відкрите судове засідання в приміщенні Гайсинського районного суду.
23.07.2020 р. ухвалою Гайсинського районного суду ухвалено, - заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі 129/963/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, задовольнити повністю.
Ухвалено накласти арешт на майно та заборонити відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його відчужувати, а саме:
- на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору дарування, який посвідчений 18.09.2001 р. приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підвашецьким І.В., зареєстровано в реєстрі за №3227;
- на земельні ділянки, які призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальним розміром 0,3190 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , які належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ВН №001179, який виданий 27.12.2001 р. Михайлівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №30;
- на транспортний засіб - легковий автомобіль «ВАЗ 21093», 1997 року випуску, дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р.
02.12.2020 р. ухвалою Гайсинського районного суду ухвалено, -
1. Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від заявлених нею позовних вимог, викладених у поданій до суду позовній заяві від 26.07.2018 р., в частині поділу між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 транспортного засобу, - легкового автомобіля ВАЗ 21093, 1997року випуску, з об'ємом двигуна (см.куб), дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р. шляхом стягнення на користь позивача грошової компенсації із відповідача ОСОБА_2 за вартість 1/2 частки транспортного засобу - легкового автомобіля ВАЗ-21093, 1997року випуску, з об'ємом двигуна (см.куб), дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р., та виділення відповідачу ОСОБА_2 на праві власності транспортного засобу - легкового автомобіля ВАЗ 21093, 1997року випуску, з об'ємом двигуна (см.куб), дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р.
2. Закрити провадження у цивільній справі № 129/963/18 в частині заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про поділ між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 транспортного засобу, - легкового автомобіля ВАЗ 21093, 1997року випуску, з об'ємом двигуна (см.куб), дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р. шляхом стягнення на користь позивача грошової компенсації із відповідача ОСОБА_2 за вартість 1/2 частки транспортного засобу - легкового автомобіля ВАЗ-21093, 1997року випуску, з об'ємом двигуна (см.куб), дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р., та виділення відповідачу ОСОБА_2 на праві власності транспортного засобу - легкового автомобіля ВАЗ 21093, 1997року випуску, з об'ємом двигуна (см.куб), дата реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 - 17.02.2016 р.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Човганюк А.М. позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 26.07.2018 року, окрім позовних вимог про поділ автомобіля, від яких суд прийняв їх відмову, підтримали повністю, просили їх задовільнити з підстав зазначених у позові та доданих до позовної заяви доказів, а по суті позову позивачка пояснила, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із 05.09.1999 р. по 18.09.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який припинено рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 07.09.2017 року, яке набуло чинності 18.09.2017 року; у період їх шлюбу у них народилися спільні діти, - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після розірвання шлюбу діти залишились проживати із своєю матір'ю ОСОБА_1 .
З часу створення їх сім'ї подружжя ОСОБА_7 проживали у батьків відповідача в с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області, та власного житла у своїй власності не мали, при цьому мали намір придбати собі у власність житло для проживання своєї сім'ї в с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області, для чого підшукували таке житло. Влітку 2001 року від односельців подружжя взнало про оголошення про продаж житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , за ціною (загальною вартістю) 1500 доларів США, та в наступному домовилися з власником вказаного будинковолодіння ОСОБА_3 про придбання житлового будинку за 1500 доларів США. Для придбання житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , частину грошових коштів для придбання вказаного будинку та земельної ділянки, де розташоване вказане будинковолодіння, надали батьки відповідача ОСОБА_2 , а саме його батько ОСОБА_4 надав гроші у сумі 500 доларів США, а частину коштів, а саме 200 доларів США, надали батьки позивачки, - батько відповідачки ОСОБА_8 , та частина коштів у сумі 800 доларів США на придбання будинку належало подружжю, яке вони накопичили за час подружнього життя.
18.09.2001 року у м. Гайсин Вінницької області між дарителем (відповідачем) ОСОБА_3 та обдарованим (відповідачем) ОСОБА_2 укладено Договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , посвідчений 18.09.2001 р. приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підвашецьким І.В.
При цьому, 18.09.2001 р. під час укладення вказаного договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок (а.с. 14) обдарованим (відповідачем) ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_4 було передано ОСОБА_3 гроші в сумі 1500 доларів США (еквівалентно на той час сумі 4500 грн.), як оплату вартості за придбаний у неї вказані будинок та земельні ділянки, які вона відчужила на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказану суму грошей отримала та від них не відмовлялась. Під час укладення та нотаріального оформлення вказаного договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок 18.09.2001 р. вона, позивачка ОСОБА_1 , у нотаріуса присутня не була, а тому не була обізнана із юридичним змістом вказаного договору на той час.
Також у дарувальника ОСОБА_3 18.09.2001 р. були відсутні будь-яких підстави дарувати будинок та земельну ділянку обдаровуваному ОСОБА_2 .
У жовтні 2001 року після придбання вказаного будинку подружжя ОСОБА_7 із своєю дочкою ОСОБА_5 переїхали для постійного проживання до АДРЕСА_1 ; постійно проживали там однією сім'єю із своїми дітьми, утримували будинок, проводили за спільні кошти та з допомогою батьків там ремонтні роботи та здійснювали благоустрій садиби, а вона, позивачка ОСОБА_4 , разом із своїми дітьми проживала у вказаному будинку до 06.11.2017 року, - часу сварки та бійки із колишнім чоловіком ОСОБА_2 , який під час сварки повідомив їй, про те що власником будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування є виключно він, та вигнав її з будинку.
В наступному 20.04.2018 року вона, ОСОБА_4 , змушена була звернутись до суду із цивільним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, оскільки порушені її законні права та інтереси як співвласника майна подружжя на належну їй частину майна подружжя, придбаного у шлюбі. 09.02.2021 р. позивачка подала заяву про подальший розгляд справи у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Катрич П.С. проти вимог позову заперечили, просили суд відмовити у задоволенні позову через пропуск позивачем ОСОБА_1 трьохрічного строку позовної давності із зверненням до суду із позовними вимогами про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки спільною сумісною власністю, а інші позовні вимоги про поділ майна подружжя не підлягають до задоволення, оскільки є похідними від первісних позовних вимог про визнання договору дарування удаваним; відзив на позов не подавали, а по суті позову відповідач ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із 05.09.1999 р. по вересень 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який припинено рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 07.09.2017 року; у період їх шлюбу у них народилися спільні діти, - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після розірвання шлюбу діти залишились проживати із своєю матір'ю ОСОБА_1 .
З часу створення їх сім'ї подружжя ОСОБА_7 проживали у батьків відповідача в с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області, та власного житла у своїй власності не мали, при цьому мали намір придбати собі у власність житло для проживання своєї сім'ї в с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області, для чого підшукували таке житло.
18.09.2001 року у м. Гайсин Вінницької області між дарителем (відповідачем) ОСОБА_3 та обдарованим (відповідачем) ОСОБА_2 укладено Договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , посвідчений 18.09.2001 р. приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підвашецьким І.В.
У жовтні 2001 року після придбання вказаного будинку подружжя Пархоменків із своєю дочкою ОСОБА_5 переїхали для постійного проживання до АДРЕСА_1 ; постійно проживали там однією сім'єю із своїми дітьми, утримували будинок, проводили за спільні кошти та з допомогою батьків там ремонтні роботи та здійснювали благоустрій садиби.
ОСОБА_2 підтвердив, пояснення позивачки та викладені у Вироку суду від 31.10.2018 року - обставини про те, що позивачка 06.11.2017 року вимушено покинула житловий будинок під час сварки та бійки із ним, який під час сварки повідомив їй, про те що власником будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування є виключно він, та вигнав її з будинку.
ОСОБА_2 давав суду суперечливі пояснення щодо обставин укладення договору дарування, вказуючи спершу, що дійсно у їх подружжя були спільні кошти для придбання будинку, і він з батьком та ОСОБА_3 у нотаріуса під час придбання будинку і землі укладали договір дарування, оскільки вартість нотаріального оформлення договору дарування була меншою ніж вартість нотаріального оформлення договору купівлі-продажу вказаного майна та позивачка, його колишня дружина ОСОБА_1 , достеменно знала про це ще до укладення цього правочину, так як вони це спільно обговорювали. В наступному відповідач пояснював, що особисто він, ОСОБА_2 , не давав за придбаний 18.09.2001 року за договором дарування будинок та земельну ділянку ОСОБА_3 жодних грошей, чому вона так вчинила він не знає та пояснити не може; йому невідомо, що спонукало її подарити йому будинок. Вказував, що його батько ОСОБА_9 все оформляв сам, а потім лише надав йому вказаний договір дарування та повідомив, що за договором він, ОСОБА_2 , є власником будинку та землі. 09.02.2021 р. відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Катрич П.С. подали заяви про подальший розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач ОСОБА_3 вимоги позову визнала повністю, відзив на позов не подавала, а по суті позову пояснила, що вона, ОСОБА_3 , продала подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_10 житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 , які їй належали на праві власності; вона, ОСОБА_3 , передала подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок та земельні ділянки, а останні прийняли це нерухоме майно і сплатили за нього їй продавцю ОСОБА_3 гроші в доларах США; розрахунок із нею проводили ОСОБА_10 та його батько ОСОБА_9 ; вона саме продала, а не подарувала той будинок і земельну ділянку, де розташована вказана садиба по АДРЕСА_1 . У неї, ОСОБА_3 , 18.09.2001 р. були відсутні будь-які підстави дарувати будинок та земельну ділянку обдарованому ОСОБА_2 . Нотаріально договір оформлявся, однак вона, отримавши гроші за продане майно, не звертала уваги та не цікавилась яким чином оформлено цю купівлю-продаж.
З урахуванням позицій учасників розгляду справи, досліджених доказів та вимог закону, суд визнає за необхідне уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити з таких міркувань.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив, що ОСОБА_1 до ОСОБА_10 із 05.09.1999 р. по 18.09.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який припинено рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 07.09.2017 року, яке набуло чинності 18.09.2017 року (ч.2 ст.114 СК України), що визнається та не заперечується сторонами, підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.7 т.1); рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 07.09.2017 року, яке набуло чинності 18.09.2017 року (а.с. 16); . витягом із паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 17-18 т.1).
У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у них народилися спільні діти, - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після розірвання шлюбу діти залишились проживати із своєю матір'ю ОСОБА_1 , що визнається та не заперечується сторонами, підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (а.с. 8 т.1); свідоцтвом про народження ОСОБА_6 (а.с. 9 т.1).
З часу створення сім'ї подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у батьків відповідача в с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області, та власного житла у своїй власності не мали, при цьому мали намір придбати собі у власність житло для проживання своєї сім'ї в с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області, для чого підшукували таке житло. Влітку 2001 року від односельців подружжя взнало про оголошення про продаж житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , за ціною (загальною вартістю) 1500 доларів США, та в наступному домовилися з власником вказаного будинковолодіння ОСОБА_3 про придбання житлового будинку за 1500 доларів США. Для придбання житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , частину грошових коштів для придбання вказаного будинку та земельної ділянки, де розташоване вказане будинковолодіння, надали батьки відповідача ОСОБА_2 , а саме його батько ОСОБА_9 надав гроші у сумі 500 доларів США, а частину коштів, а саме 200 доларів США, надали батьки позивачки, - батько відповідачки ОСОБА_8 , та частина коштів у сумі 800 доларів США на придбання будинку належало подружжю, яке вони накопичили за час подружнього життя. Вказані обставини підтверджуються наданими у судовому засіданні поясненнями позивачки ОСОБА_1 ; поясненнями відповідачки ОСОБА_3 ; показаннями допитаного у судовому засіданні ОСОБА_4 , який підтвердив повністю вказані обставини; власноручно виконаними та завіреними секретарем Михайлівської сільської ради розписками про надання грошей за підписом ОСОБА_4 (а.с. 11 т.1) та ОСОБА_8 (а.с. 12 т.1).
18.09.2001 року у м. Гайсин Вінницької області між дарителем (відповідачем) ОСОБА_3 та обдарованим (відповідачем) ОСОБА_2 укладено Договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , посвідчений 18.09.2001 р. приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підвашецьким І.В., зареєстрований в реєстрі за №3227, згідно із яким відповідач ОСОБА_10 отримав безоплатно у власність зазначене нерухоме майно (будинок та земельну ділянку), що визнається та не заперечується сторонами у справі; підтверджується копією договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок (а.с. 14 т.1), копією державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №001179, який виданий 27.12.2001 р. Михайлівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області на ім'я ОСОБА_2 , акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №30 (а.с. 15 т.1).
При цьому, 18.09.2001 р. під час укладення вказаного договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок (а.с. 14 т.1) обдарованим (відповідачем) ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_4 було передано ОСОБА_3 гроші в сумі 1500 доларів США (еквівалентно на той час сумі 4500 грн.), як оплату вартості за придбаний у неї вказані будинок та земельні ділянки, які вона відчужила на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказану суму грошей отримала та від них не відмовлялась. Під час укладення та нотаріального оформлення вказаного договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок 18.09.2001 р. позивачка ОСОБА_1 у нотаріуса присутня не була, а тому не була обізнана із юридичним змістом вказаного договору на той час. Дійсна спрямованість волі сторін, - дарителя ОСОБА_3 та обдарованого ОСОБА_2 при укладенні вказаного договору дарування мала на меті приховати укладений у дійсності (фактично) договір купівлі-продажу нерухомого майна (будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок), оскільки насправді сторонами дуло укладено договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок, однак оформлено його нотаріально як договір дарування, оскільки покупець ОСОБА_2 , який придбавав (купив) будинок та земельні ділянки, в такий спосіб мав намір зменшити (зекономити) свої витрати на нотаріальне оформлення правочину, за яким він набував право власності на це майно, а вартість нотаріального оформлення договору дарування була меншою ніж вартість нотаріального оформлення договору купівлі-продажу вказаного майна. Вказані обставини підтверджуються наданими у судовому засіданні поясненнями позивачки ОСОБА_1 ; поясненнями відповідачки ОСОБА_3 ; показаннями допитаного у судовому засіданні ОСОБА_4 , який підтвердив повністю вказані обставини; власноручно виконаним та завіреним секретарем Михайлівської сільської ради письмовим поясненням ОСОБА_3 про продаж нею будинку за 1500 доларів США подружжю ОСОБА_7 (а.с. 13 т.1).
Також у дарувальника ОСОБА_3 18.09.2001 р. були відсутні будь-яких підстави дарувати будинок та земельну ділянку обдаровуваному ОСОБА_2 , що визнається та не заперечується сторонами у справі.
У жовтні 2001 року після придбання вказаного будинку подружжя ОСОБА_7 із своєю дочкою ОСОБА_5 переїхали для постійного проживання до АДРЕСА_1 ; постійно проживали там однією сім'єю із своїми дітьми, утримували будинок, проводили за спільні кошти та з допомогою батьків там ремонтні роботи та здійснювали благоустрій садиби, а позивачка ОСОБА_9 разом із своїми дітьми проживала у вказаному будинку до 06.11.2017 року, - часу сварки та бійки із колишнім чоловіком ОСОБА_2 , який під час сварки повідомив їй, про те що власником будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування є виключно він, що визнається та не заперечується сторонами у справі; копіє вироку Гайсинського районного суду від 31.10.2018 року у справі №129/3216/17 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (а.с.а.с. 107-108 т.1).
В наступному 20.04.2018 року позивачка ОСОБА_9 звернулась до суду із цивільним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, вважаючи, що порушені її законні права та інтереси як співвласника майна подружжя на належну їй частину майна подружжя, придбаного у шлюбі.
Зазначені правовідносини регламентуються такими нормами права.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 235 ЦК України:
1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.2 та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину; за удаваним правочином (стаття 235 ЦК (435-15) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини; на відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину; встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК (435-15) має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин; якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Тобто, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність; договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.
Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести:
1) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним,
2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин,
3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Такої ж правової позиції (висновків) щодо розгляду цивільно-правових спорів з приводу позовних вимог про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання нерухомості спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя притримується й Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16), висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суди першої та апеляційних інстанцій враховують щодо застосування відповідних норм права, ухвалюючи своїв судові рішення.
Згідно із ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно із ч.1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; а відповідно до ч.3 цієї статті якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 65 СК України:
1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно із ч.1 та ч.2 ст. 69 КК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом; при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки у період зареєстрованого шлюбу, який тривав із 05.09.1999 р. по 18.09.2017 року, подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживали однією сім'єю, за належні подружжю спільні грошові кошти у сумі 1500 доларів США (еквівалентно на той час 4500 грн.) придбано у ОСОБА_3 18.09.2001 року житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані по АДРЕСА_1 ; придбання вказаного нерухомого майна у ОСОБА_3 оформлено нотаріально 18.09.2001 року у м. Гайсин Вінницької області шляхом укладення між дарителем (відповідачем) ОСОБА_3 та обдарованим (відповідачем) ОСОБА_2 Договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , при цьому сторони правочину (договору дарування) досягнули між собою згоди по всіх істотних умовах правочину, які встановлені цивільним законодавством для договору купівлі-продажу будинку та виконали ці умови, зокрема, ОСОБА_3 передала подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок та земельні ділянки, а останні прийняли це нерухоме майно і сплатити за нього продавцю ОСОБА_3 гроші в сумі 1500 доларів США (еквівалентно на той час 4500 грн.); при цьому дійсна спрямованість волі сторін, - дарителя ОСОБА_3 та обдарованого ОСОБА_2 при укладенні вказаного договору дарування мала на меті приховати укладений у дійсності (фактично) договір купівлі-продажу нерухомого майна (будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок), оскільки насправді сторонами було укладено договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок, однак оформлено його нотаріально як договір дарування, так як покупець ОСОБА_2 , який придбав (купив) будинок та земельні ділянки, в такий спосіб мав намір зменшити (зекономити) свої витрати на нотаріальне оформлення правочину, за яким подружжя набувало право власності на це майно, а вартість нотаріального оформлення договору дарування була меншою ніж вартість нотаріального оформлення договору купівлі-продажу вказаного майна; то укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір дарування вказаного нерухомого майна є удаваною угодою (правочином), який вони вчинили з метою приховання в дійсності, насправді вчиненого договору купівлі-продажу будинку та оформлення в наступному ОСОБА_2 свого права власності на все вказане нерухоме майно, чим порушено законні права та інтереси позивачки як співвласника майна подружжя на належну їй частину майна подружжя, придбаного у шлюбі, а тому з урахуванням встановлених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що для захисту законних прав та інтересів позивачки ОСОБА_1 як власника 1/2 частини вказаного нерухомого майна необхідно рішенням суду: визнати договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , укладений між дарителем ОСОБА_3 та обдарованим ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підвашецьким І.В. 18.09.2001 р., зареєстрований в реєстрі за №3227, удаваним правочином; застосувати правила, які регулюють відносини відповідно до угоди купівлі-продажу та визнати, що в дійсності, фактично був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 ; визнати вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які придбані ними під час їх шлюбу; поділити між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 вказане спільне сумісне майно подружжя, шляхом виділення позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 та визнання за кожним із них права власності по 1/2 частині зазначеного нерухомого майна із одночасним припиненням права спільної сумісної власності на це майно.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судом законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
Під час вирішення справи та ухвалення судового рішення суд не приймає та відхиляє твердження відповідача ОСОБА_2 про пропуск позивачем ОСОБА_1 трьохрічного строку позовної давності щодо позовних вимог за цим позовом є безпідставними, оскільки строк давності для спірних правовідносин розпочався із 06.11.2017 року, - дня, коли позивачка ОСОБА_1 , яка є співвласником майна подружжя, дізналася про порушення свого права власності (ст. 72 СК України), та в наступному ОСОБА_1 протягом трирічного строку із вказаної дати своєчасно, 20.04.2018 року звернувся із цим позовом до суду, а само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу; окрім того, ці твердження відповідача ОСОБА_2 не підтверджені належними та допустимими доказами, об'єктивних доказів про таке немає, а позивачка ОСОБА_1 категорично заперечує ці твердження відповідача. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України ОСОБА_2 не подавав до суду обґрунтовану письмову заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення.
Інші пояснення та доводи відповідача ОСОБА_2 про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , судом під час ухвалення рішення у справі відхиляються, оскільки дані твердження відповідачів повністю спростовуються викладеними в рішенні суду доводами та наявними у справі і дослідженими судом доказами.
Питання про судові витрати вирішується на підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Змінені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , укладений між дарителем ОСОБА_3 та обдарованим ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підвашецьким І.В. 18.09.2001 р., зареєстрований в реєстрі за №3227, удаваним правочином та визнати, що в дійсності, фактично був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 .
Визнати житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 18.01.2000 р. Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області), жительки АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 03.04.1997 р. Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області), жителя АДРЕСА_1 , які придбані ними під час їх шлюбу.
Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне майно подружжя наступним чином:
- виділити ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 18.01.2000 р. Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області), жительці АДРЕСА_2 та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , право власності на які посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії ВН № 001179, виданим 27.12.2001 року, та припинити право спільної сумісної власності на це майно;
- виділити ОСОБА_2 , (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 03.04.1997 р. Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області), жителю АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельних ділянок, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3190 га, які розташовані АДРЕСА_1 , право власності на які посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії ВН № 001179, виданим 27.12.2001 року, та припинити право спільної сумісної власності на це майно.
Стягнути з ОСОБА_2 , (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 03.04.1997 р. Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області), жителю АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 18.01.2000 р. Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області), жительки АДРЕСА_2 , - 780 (сімсот вісімдесят) гривень судового збору, сплаченого позивачем, та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10500 (десять тисяч п'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Гайсинський районний суд Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: