Справа №:755/3180/21
Провадження №: 1-кс/755/901/21
"22" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021105040000329 від 02.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,
за участі учасників процесу:
прокурора ОСОБА_3 ,
власника майна ОСОБА_4 ,
встановив:
В провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про накладення арешту на нежилі приміщення №142 та 145 (група приміщень №250) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1750914080000) шляхом позбавлення права на відчуження майна.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Київською місцевою прокуратурою №4 міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12021105040000329 від 02.02.2021 за ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом комунальним майном столиці - нежилими приміщеннями №142 та 145 (група приміщень АДРЕСА_2 .
На цей час стороною обвинувачення встановлено, що зазначені приміщення первинно були зареєстровані 25.01.2019 на праві приватної власності за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 28.01.2012, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради згідно наказу цього управління №57-В від 28.01.2012.
У подальшому, право власності на ці приміщення 18.11.2020 перейшло до ТОВ «ТРАНСОЙЛГРУПП» (код ЄДРПОУ 41922692) згідно акту приймання-передачі майна №2/2020 згідно протоколу №1/2020 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛГРУПП» (код ЄДРПОУ 41922692) від 01 жовтня 2020 року, складеного у м. Чернігові. Згідно цього акту ОСОБА_4 передала майно - нежитлові приміщення №142 та №145 (група приміщень №250), загальною площею 283,20 кв.м. по АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ТРАНСОЙЛГРУПП».
Разом з тим, допитана як свідок 16.02.2021 ОСОБА_4 пояснила, що не має жодного відношення до вказаних нежитлових приміщень та зазначеного ТОВ, не була їх власником, жодного свідоцтва не отримувала, права власності не реєструвала, учасником/власником ТОВ не була та жодні документи не підписувала. Крім того, їй тричі дзвонив невідомий чоловік, який пропонував їй продати це приміщення, погрожував їй у разі відмови.
При цьому, частина цього приміщення (група приміщень №142 (літ. А) площею 144,3 за вказаною адресою належить територіальній громаді міста Києва та була предметом аукціону з продажу комунального майна.
За оперативною інформацією Департаменту комунального майна КМДА свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 28.01.2012 не видавалось.
Отже, зазначені нежитлові приміщення №142 та 145 (група приміщень №250) загальною площею 283,3 кв.м. по АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, що підтверджується рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва»; розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами у місті Києві».
Належність спірного майна територіальній громаді міста Києва в особі Київради підтверджується, окрім вказаного вище, також положеннями статті 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 7 грудня 1990 року №533-XII (який діяв на момент проголошення Незалежності України), статті 60 діючого Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 35 Закону України «Про власність» (який діяв з 1991 року по 2007 рік), а також Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 №311.
Таким чином, невстановлені на цей час особи заволоділи комунальним майном на підставі фактично підроблених документів.
Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 підтримала подане прокурором клопотання.
Проте, в судове засідання не з'явився представник ТОВ «ТРАНСОЙЛГРУПП». Про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Разом із тим, прокурор у клопотанні просив розглянути дане клопотання без виклику власника майна з метою забезпечення спроби його протиправного відчуження.
В свою чергу, ураховуючи норми ст.ст. 22, 26, 172 КПК України, слідчим суддею визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі власника майна.
Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України.
При цьому, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
При цьому, в судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Слідчий суддя погоджується з доводами викладеними у клопотанні про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частині другій статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021105040000329 від 02.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме: нежилі приміщення №142 та 145 (група приміщень №250) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1750914080000) шляхом заборони відчуження даного майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: