Справа №752/16319/19
Провадження № 2/752/2476/20
Іменем України
09.12.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Оджубейської Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
в серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . У вказаній квартирі, окрім позивача та її онука, зареєстрована також відповідач ОСОБА_2 з 15.09.2015 року у зв?язку із наміром останньої здійснити переїзд з АР Крим до м. Києва з метою працевлаштування. Однак, відповідач більше року не проживає у належній позивачу квартирі, не несе витрат по утриманню квартири, майном не цікавиться. Оскільки відповідач не підтримує жодного зв?язку з позивачем, у позасудовому порядку вирішити питання про зняття з реєстрації відповідача за зазначеною адресою неможливо.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позивачем подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет.
На момент розгляду справи відповідач не скористалась своїм правом на подання письмового відзиву.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.08.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судове засідання.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.03.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. за реєстровим номером 640.
З даних реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , її онуки - ОСОБА_3 , 1991 року народження, та ОСОБА_4 , 2002 року народження, а також відповідач ОСОБА_2 .
Обставини непроживання відповідача ОСОБА_2 більше року у квартирі АДРЕСА_1 стверджуються актом, складеним 16.07.2019 року головою ОСББ «Темп-11».
За правилами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а ст. 317 цього ж Кодексу передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що відповідач не проживає у зазначеній вище квартирі більше року, залишила квартиру самостійно, не користується та не цікавиться житлом, не несе жодних витрат на утримання житла.
Зазначена обставина знайшла своє ствердження в ході розгляду справи судом належними та достатніми доказами.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
На підставі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач не є членом сім'ї власника житла.
Будь-яких доказів про те, що у відповідача існують перешкоди у користуванні спірною квартирою, суду не надано.
Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, беручи до уваги всі зібрані і досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим, обставини, зазначені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, в зв'язку з чим він підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний н омер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: