Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 лютого 2021 р. справа № 520/2536/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для відкриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ, Генерального прокурора України, Начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, Голови Другого апеляційного адміністративного суду, Міністерства внутрішніх справ України, Прокурора Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльності прокурора Харківської області, Генерального прокурора України, начальника ГУ НП в Харківській області, голови Другого апеляційного адміністративного суду, Міністра внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України за дотриманням законодавства про запобігання корупції, внаслідок чого позивачу спричинена шкода;
- стягнути з МВС України компенсації моральної шкоди в сумі 13.658.758,00 грн.
Згідно з п.п.4 та 6 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".
Частиною ч.3 ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Суддя відзначає, що за визначенням п.2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється як на випадки, у яких взагалі відсутній юридичний спір як такий, так і на випадки, прямо окреслені законодавцем у ч.2 ст.19 КАС України.
Як самостійно вказав заявник в абзаці першому позову, предметом позов у є неналежний нагляд та контроль в частині дотримання законодавства про запобігання корупції прокурорами Харківської області, Генеральним прокурором України, начальником ГУ Національної поліції в Харківській області, головами Другого апеляційного адміністративного суду, Міністрами внутрішніх справ України.
Проте, суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей; правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Крім того, частиною 1 ст.1 Закону України "Про запобігання корупції" також визначено, що спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції є - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Статтею 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення запроваджено адміністративну відповідальність за невжиття заходів щодо протидії корупції посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення.
Згідно примітки ст.43 Кримінального кодексу України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.
Зміст положень наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що контроль Держави у сфері боротьби із корупцією є за своєю правовою суттю не управлінською, а правоохоронною діяльністю спеціально повноважених суб'єктів права.
Основна вимога позову - визнання протиправною бездіяльності прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України, ГУ НП в Харківській області, Другого апеляційного адміністративного суду, МВС України, сформована заявником лише з підстав недотримання законодавства про запобігання корупції.
Тому на позовні вимоги позивача не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
До того ж, суддя зважає, що підставами основної вимоги згідно з текстом позову є наступні аргументи:
- прокурорами Харківської області не перевірені та не виявлені факти отримання незаконної винагороди посадовими особами (та їх близькими родичами) міліції, прокуратури та суду, які приймали такі рішення, або проводили такі заходи, а також отримання винагороди особами, які використовували спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації стосовно позивача та знайомих позивача, близьких; не виявлені дійсні мотиви використання таких засобів стосовно позивача, знайомих, близьких, спричинення ними шкоди;
- дії щодо позивача вчинюються з метою незаконного спостереження, створення фіктивних даних щодо наявності психічного розладу та виключення зі складу осіб, які могли бути допитані у відповідних справах, у справах про незаконне отримання ОСОБА_2 і іншими прав на житло, а також спрощення можливого отримання права на квартиру, в якій проживає позивач з родиною;
- керівництво Другого апеляційного адміністративного суду всупереч вимогам ст.5 та 11 Закону України "Про запобігання корупції" не прийняло належних заходів для виявлення корупційних діянь та спеціальної перевірки суддів ОСОБА_3 , його помічника ОСОБА_4 , суддів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (призначений на посаду судді Харківського апеляційного суду в 2018р.) , при призначенні на посади в 2010-2011рр., а прокуратура Харківської області не прийняла стосовно них належних заходів прокурорського нагляду за дотриманням антикорупційного законодавства; діями та бездіяльністю відповідачів порушено охороняємий законом інтерес позивача в зв'язку з наявністю підстав вважати, що придбанням та відчуженням відповідних квартир створювались умови для корупційного впливу на суддів та правоохоронців з метою незаконного спостереження за позивачем, встановлення психіатричного діагнозу та перешкоджання захисту прав та інтересів позивача;
- внаслідок дій та бездіяльності прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України, ГУ НП в Харківській області, Другого апеляційного адміністративного суду, не дотримання антикорупційного законодавства щодо попередження протиправних рішень про негласне зняття інформації з телефонів позивача та комп'ютерів, телефонів знайомих та родичів із зазначенням про приналежність їх іншим особам, незаконного втручання таким чином у особисте життя позивача, а також особисте життя знайомих та рідних, чинення інших протиправних дій стосовно позивача, завдало йому моральної шкоди.
Усі перелічені вище доводи стосуються виключно правоохоронної діяльності органів досудового розслідування та прокуратури, а також процесуальної діяльності суду, тому не можуть бути розглянуті та вирішені у порядку адміністративного судочинства, адже не стосуються виконання публічно-владних функцій.
Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Завданнями кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по даній справі, а саме у зв'язку з тим, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач не має публічних прав та публічних інтересів, захист яких повинен відбуватись у порядку адміністративного судочинства, цей спір не є публічно-правовим та даний спір має вирішуватися місцевим загальним судом в порядку КПК України.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 170, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ, Генерального прокурора України, Начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, Голови Другого апеляційного адміністративного суду, Міністерства внутрішніх справ України, Прокурора Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації.
Роз'яснити позивачу що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку КПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.