Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 лютого 2021 р. № 520/462/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мар'єнко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного позовну Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода-Агро" до Московського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови, -
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода-Агро", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою в якій просить суд: скасувати постанову Московського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 28.12.2020 року про відкриття виконавчого провадження №64009999 зі стягнення з ТОВ "Слобода-Агро" виконавчого збору у розмірі 235168,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесена оскаржувана постанова, оскільки виконавчий збір обчислений з порушенням вимог чинного законодавства України.
Від відповідача, через канцелярію суду, надійшла заява з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі представника відповідача.
В судовому засіданні представник позивача - Монагарова О.Я. підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Після надання представником позивача пояснень, письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні, враховуючи, що по даній категорії спорів підлягає застосуванню ч.1 ст.271 КАС України.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
21.05.2020 року Московським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62037324 по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О від 13.04.2020 N 1423 про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Агро» ідентифікаційний код юридичної особи 38160529 та повернення на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" комбайну марки New Holland CSX 7080, б/в, No 371676024, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був переданий в користування на підставі договору фінансового лізингу №DNН2FLO6685 від 22.06.2016 року, загальна сума заборгованості, що утворилась в строк з 29.06.2016 року по 17.10.2019 року, внаслідок невиконання умов Договору фінансового лізингу, становить всього 2351683.54 грн., з урахуванням: заборгованість залишок вартості предмету лізингу у розмірі -1367808.10 грн.; заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі - 442489.41 грн.; заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу у розмірі - 0.00 грн.; заборгованість з пені у розмірі - 541386.03 грн.; витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 3500.00 грн.
Постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) від 24.12.2020 року виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шпень В.О від 13.04.2020 N 1423 повернено стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
06 січня 2021 року позивачем отримано оскаржувану постанову Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) №6400999 від 28.12.2020 року про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови № 62037324 від 21.05.2020 року про стягнення з ТОВ «СЛОБОДА-АГРО» виконавчого збору у розмірі 235168.35 грн.
Позивач, не погоджуючись із постановою №6400999 від 28.12.2020 року про відкриття виконавчого провадження, звернувся до суду.
Суд зазначає, що законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч. 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018, який набув чинності 28.08.2018 року).
Згідно з ч.9 статті 27 Закону № 1403-VIII - виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з п.9 ч.1 статті 39 Закону № 1403-VIII - виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд зазначає, що з огляду на вимоги наведених норм, початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення виконавчого збору із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню.
Крім цього, законодавець пов'язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов'язано з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.
Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною в постанові ВС від 04.08.2020 року у справі №200/13920/19-а, постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 року 520/10430/2020.
Крім того, як вбачається з постанови №62037324 від 24.12.2020 року виконавчий напис №1423 від 13.04.2020 року був повернутий стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас, предметом спору у зазначеній справі є скасування постанови Московського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 28.12.2020 року про відкриття виконавчого провадження №64009999 на підставі постанови №62037324 від 21.05.2020 року простягнення з ТОВ "Слобода-Агро" виконавчого збору у розмірі 235168,35 грн.
Суду не надано доказів, що постанова №62037324 від 21.05.2020 року про стягнення з ТОВ "Слобода-Агро" виконавчого збору у розмірі 235168,35 грн. була оскаржена та скасована.
Таким чином, доводи позивача щодо неправомірності застосування 10% при розрахунку виконавчого збору державним виконавцем суд не розглядає в межах спірних правовідносин.
Також, доводи позивача щодо неправомірності стягнення виконавчого збору - не підлягають оцінки у межах спірних правовідносин.
Щодо посилання позивача на позицію, викладену у постанові Великої палати ВС від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, суд зазначає, що вказані в даному рішенні висновки не можуть бути застосовані під час розгляду даної справи, оскільки відносини, що виникли між сторонами, регулюються різними редакціями Закону України “Про виконавче провадження”, а саме положення статей 27 цього Закону № 1404, що суттєво впливає на застосування таких позицій, а також, у даній постанові йде мова про оскарження саме постанови про стягнення виконавчих витрат, проте в даній справі позивач оскаржує лише постанову про відкриття виконавчого провадження.
Так, відповідно до п.5 ч.1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
28.12.2020 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) винесена постанова №6400999 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови № 62037324 від 21.05.2020 року про стягнення з ТОВ «СЛОБОДА-АГРО» виконавчого збору у розмірі 235168.35 грн.
Як зазначалось вище - постанова № 62037324 від 21.05.2020 року про стягнення з ТОВ «СЛОБОДА-АГРО» виконавчого збору у розмірі 235168.35 грн. - не скасована.
Таким чином, оскаржувана постанова, що прийнята з метою примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору - є правомірною та скасуванню не підлягає.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України, пропорційно до частин позовних вимог, адресованих кожному відповідачу.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода-Агро" до Московського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мар'єнко Л.М.