Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 лютого 2021 р. № 520/17766/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №63012300005352 від 09.11.2020 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 18.11.2013 року прийняте за результатом розгляду заяви від 05.11.2020 року;
- зобов'язати відповідача здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 05.11.2020 року;
- вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування позову позивача зазначив, що спірне рішення ГУ ДМС України в Харківській області № 63012300005352 від 09.11.2020 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправним та таким, що грубо порушує законодавство України, права, свободи та законні інтереси позивача, та підлягає скасуванню.
По справі ухвалою суду від 14.12.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та належним чином завірені копії матеріалів особливої справи ОСОБА_1 .
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ними.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити з огляду того, що міграційним органом правомірно прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 09.11.2020 року, оскільки позивачем при зверненні з заявою до Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області не надано копію рішення про надання дозволу на імміграцію, що узгоджується з пп. 6 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321.
Також, відповідач надав до суду копію протоколу виїмки від 17.03.2011 року про вилучення матеріалів особової справи ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, враховуючи відповідь від 30.11.2020 року на адвокатський запит про не повернення до відповідача вилученої особової справи, суд не вбачає підстав для витребування у відповідача доказів, що заявлені представником позивача.
Позивач у відповіді на відзив, заперечував проти викладених доводів відповідача у відзиві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Заперечень зі сторони відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка В'єтнаму, паспорт НОМЕР_3 від 21.09.2020 року.
На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року по справі № 820/9394/13-а, згідно з рішенням ГУ ДМС України в Харківській області 18.11.2013 року була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 в зв'язку з обміном, терміном дії - безстроково.
05.11.2020 року позивач звернувся із заявою до Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, якою просив здійснити йому оформлення та видачу посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 18.11.2013 року.
09.11.2020 року відповідачем було прийняте рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні відповідно до пп. 6 п. 62 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321.
Прийняте відповідачем оспорюване рішення № 63012300005352 від 09.11.2020 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, про яке позивачу стало відомо з відповіді на адвокатський запит представника позивача від 30.11.2020 року, і стало підставою для звернення до Харківського окружного адміністративного суду із даним позовом.
По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI), посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 5 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Згідно зі статтею 16 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.
Суд, зазначає, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України від 07.06.2001 № 2491-III «Про імміграцію» (далі - Закон № 2491-III).
Відповідно до частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону № 2491-ІІІ, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію (в редакції, чинній на момент видачі посвідки в 2005 році).
Статтею 6 Закону №2491-ІІІ, визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.
Так, за приписами частини 1 пунктів 2, 3 цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.
Згідно абз. 6 ст. 1 Закону № 2491-ІІІ (в редакції, чинній на момент видачі посвідки в 2005 році), посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Відповідно до абз. 6 п. 4 Розділу V Закону №2491-ІІІ, особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.
Суд відмічає, що відповідач письмовою відповіддю № 6301.8.1-21304/63.2-20 від 30.11.2020 року на адвокатський запит представника позивача № А3-61/20 від 05.10.2020 року, зазначив наступне.
Згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться громадянка СРВ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку 24.02.2005 рішенням ВГІРФО УМВС України в Харківській області було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 , відповідно до розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію», терміном дії - безстроково. 18.11.2013 рішенням ГУ ДМС України в Харківській області громадянка СРВ Дінь ОСОБА_2 на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року по справі № 820/9394/13-а, за позовом гр. СРВ ОСОБА_1 до ГУ ДМС України в Харківській області, була документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 , терміном дії - безстроково, у зв'язку з обміном. Посвідка на постійне проживання НОМЕР_4 видана на ім'я громадянки СРВ ОСОБА_1 визнана недійсною, у зв'язку з отриманням громадянкою ОСОБА_1 нової посвідки серії НОМЕР_2 , у порядку обміну. Повідомити підстави надання дозволу на імміграції громадянці СРВ наразі не є можливим, у зв'язку із тим, що матеріали справи про надання дозволу на імміграцію були вилучені СУ ГУ МВС України в Харківській області та на даний час не повернуті до ГУ ДМС України в Харківській області. На даний час ГУ ДМС України в Харківській області рішення щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 не приймалось.
Відтак, позивач отримав посвідку на постійне проживання в межах законодавства, а рішення щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 не приймалось.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 321 визначено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.
Згідно п. 7 Порядку, обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
Документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства (п. 16 Порядку).
Пунктом 40 Порядку, передбачено, що для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Відповідно до п. 41 Порядку, у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв'язку із закінченням строку її дії або оформленням нової посвідки в разі втрати або викрадення, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пунктах 33 і 34 цього Порядку.
Пунктом 32 Порядку, встановлено, що лля оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, крім випадків, установлених абзацом сьомим цього пункту; 2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) копію рішення про надання дозволу на імміграцію; 5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Із довідки від 03.11.2020 року вбачається, що 30.10.2020 р. до Слобідського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області з заявою звернулась гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає АДРЕСА_2 , в якій прохає вжити заходи до встановлення місця знаходження посвідки на постійне проживання в Україні, яка була видана на її ім'я, відсутність якої остання виявила 29.09.2020 року за адресою АДРЕСА_3 .
За результатами перевірки вказаної заяви було встановлено, що громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає АДРЕСА_4 29.09.2020 р. виявила відсутність посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 18.11.2013 р. видане 6301.
Прийнятими заходами встановити місцезнаходження втрачених документів та обставини їх втрати, не здалось можливим. З заявами та повідомленнями про знахідку зазначених документів до Слобідського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області ніхто не звертався. Перевірку по заяві припинено.
Відповідно до п. 46 Порядку, після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Згідно п. 62 Порядку, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 18 Порядку, у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).
Суд зазначає, що 05.11.2020 року позивач звернулась із заявою до Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, якою просила здійснити їй оформлення та видачу посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 18.11.2013 року, а тому відповідач повинен був вчинити дії щодо оформлення та видачі нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача щодо обов'язку іноземця або особи без громадянства надати копію рішення про надання дозволу на імміграцію, пп.4 п. 32 зазначеного Порядку, оскільки вказана норма передбачає подання копії рішення про надання дозволу на імміграцію для оформлення і видачі посвідки, а не при обміні посвідки.
Крім того, при розгляді зазначеної справи судом враховано, що позивач вжив заходів щодо розшуку втраченої посвідки.
Таким чином, доводи відповідача про те, що документи, необхідні для оформлення і видачі посвідки були подані не в повному обсязі, що стало підставою прийняття оскаржуваного рішення з підстав передбачених пп.6 п. 62 Порядку, є необґрунтованими.
За вказаного, не може бути залишена поза увагою суду та обставина, що рішення відповідача позбавляє позивача права на постійне проживання в Україні, оскільки фактично змушує його виїхати з України і тим самим порушує права та законні інтереси позивача, як іноземця.
У відповідності п. 63 Порядку, копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
Як встановлено матеріалами справи та підтверджується письмовими доказами, розписка про отримання позивачем оскаржуваного рішення або доказів щодо надіслання вказаного рішення рекомендованим листом, сторонами не надано.
Про прийняте відповідачем спірне рішення, позивачу стало відомо з відповіді від 30.11.2020 року № 6301.8.1-21281/63.2-20 на адвокатський запит від 20.11.2020 № А3-70/20 року представника позивача.
Крім того, при розгляді зазначеної справи судом враховано, що на підставі посвідок на постійне проживання позивач тривалий час проживає на території України.
При розгляді питання щодо підстав прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, суд також вважає за необхідне зазначити, що перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для встановлення його правового статусу.
Так, відповідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Суд зазначає, що надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.
Будь-які рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас, положеннями ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Таким чином, державні органи, в тому числі і Державна міграційна служба України та Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, оспорюване рішення відповідача № 63012300005352 від 09.11.2020 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання позивачу замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 18.11.2013 року прийняте за результатом розгляду заяви від 05.11.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з абзацом 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд, вирішуючи спір, застосовуючи ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, врахував висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 року по справі №820/1684/18.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог зобов'язального характеру шляхом зобов'язання відповідача здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 05.11.2020 року, оскільки вказаний спосіб захисту є ефективним засобом та забезпечить поновлення порушеного права позивача.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення №63012300005352 від 09.11.2020 року.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Стосовно витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що представником позивача на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, надано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги № Д-44/20 від 01.10.2020 року, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 08.12.2020 року серія АІ № 1063889, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5876/10.
Однак, позивачем та представником позивача не надано акт виконаних послуг, підтвердження щодо оплати послуг надання правничої (правової) допомоги відповідно до договору від № Д-44/20 від 01.10.2020 року.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки позивачем та представником позивача не надано доказів понесення таких витрат.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 63012300005352 від 09.11.2020 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 18.11.2013 року прийняте за результатом розгляду заяви від 05.11.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 05.11.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 19 лютого 2021 року.
Суддя Заічко О.В.