Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
16 лютого 2021 р. справа №520/11915/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Рєзнік Е.О.,
за участю: представника позивача - Якименко О.А.,
представника відповідача - Моїсеєнко В.В.
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за правилами загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" (вул. Ахсарова, буд. 20а, кв. 49, м. Харків, 61202) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд.16-Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA807000/2020/001721/2 від 01.09.2020 року та картку відмови Слобожанської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807170/2020/00962 від 01.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при здійсненні митного оформлення позивачем для підтвердження митної вартості конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України. Митну вартість було заявлено за ціною договору (контракту). Однак, незважаючи на надані документи, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації. Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807170/2020/001721/2 від 01.09.2020 року відповідачем визначено більшу митну вартість товарів, на підставі резервного методу визначення митної вартості. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості позивачу було відмовлено в прийнятті митної декларації і видано картку відмови в прийнятті митної декларації. Позивач вважає, що вказане рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Від представника відповідача - Міщенка Ю., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Представник позивача - Якименко О.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача - Моїсеєнко В.В., у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, згідно наданого до суду відзиву зазначила, що оскаржувані в даній справі рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації є законними і обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
01.07.2020 року між компанією - нерезидентом FIRAT PLASTIC KAUCUK SANAYII VE TICARET ANONYM SIRKETI (постачальник) та TOB "Хот-Велл" (покупець) укладено контракт №FP036, згідно п. 2.1 якого покупець зобов'язується купити у постачальника продукцію та оплатити встановлену вартість даної продукції, а постачальник зобов'язується поставити покупцю замовлену ним продукцію. Валюта контракту-долари США.
Згідно з умовами контракту товар може бути поставлений на умовах «FCA» чи «EXW» у відповідності до правил «Інкотермс-2010».
У відповідності до замовлення ТОВ «Хот-Велл» постачальником FIRAT PLASTIC KAUCUK SANAYII VE TICARET ANONYM SIRKETI. було складено інвойс № FRT2020000018772 від 11.08.2020 року на суму 53234,290 дол.США .
27.08.2020 року FIRAT PLASTIC KAUCUK SANAYII VE TICARET ANONYM SIRKETI було відвантажено труби безшовні поліетіленові та поліпропіленові згідно замовлення у відповідності до умов контракту № FP036 від 01.07.2020 року.
01.09.2020 року декларантом/представником ТОВ «Хот-Велл» - Чаус Ю.І. сформовано та направлено засобами електронного зв'язку до Слобожанської митниці Держмитслужби митну декларацію щодо оформлення вищезазначеного товару, яка того ж дня була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № UA807170/2020/044252.
На підтвердження заявленої у митній декларації № UA807170/2020/044252 від 01.09.2020 митної вартості товару, яка становить 1374953,250 грн. (з яких 1354953,250 грн. - за товар, та 20000,00 грн. - за транспортні послуги), позивачем 01.09.2020 до митного органу засобами електронного зв'язку надані наступні документи: інвойс № FRT2020000020774 від 26.08.2020 року на суму 49160,55 дол. США; CMR № 177047 від 27.08.2020; документ про вартість перевезення товарів- рахунок фактура від ПП Данкір №300-1 від 31.08.2020 року; контракт № FR036 від 01.07.2020 року; договір про надання послуг митного брокера №385 від 27.05.2019 року; пакувальний лист б/№ від 26.08.2020; копія митної декларації країни відправлення №20341300EX529525 від 27.08.2020 р., договір про перевезення №12 від 04.01.2019 року.
01.09.2020 року митним брокером отримано повідомлення митного органу, у якому останній зазначив, що :- «в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості: (відсутній зовнішньоекономічний контракт (не надано декларантом); документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Зазначено, що джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень товарів ЄАІС, а саме: МД № UA500070/2020/500561 від 21.08.2020, № UA500020/2020/221485 від 30.07.2020, № UA100020/2020/36365 від 07.08.2020. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 № 689. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним) у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар № 1: 2.71 USD/кг, товар № 2: 2.72 USD/кг, товар №5: 8,01 USD/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту.
Позивачем зазначено, що незважаючи на той факт, що 17.07.2020 року розмитнення товарів що поставляються на адресу ТОВ «Хот-Велл» FIRAT PLASTIC KAUCUK SANAYII VE TICARET ANONYM SIRКEТI було проведено за митною декларацією №UA807170/2020/035717 без коригування митної вартості, а отже у митного органу є у розпорядженні інформація щодо ціни на аналогічний (той самий) товар, 01.09.2020 Слобожанською митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA807170/2020/001721/2 від 01.09.2020 року та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації № UA 807170/2020/00962.
Також позивач зазначив, що з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам пов'язаним з простоєм, вищезазначений товар було випущено у вільний обіг за електронною 01.09.2020 ДМВ № UA807170/2020/044448 зі сплатою митних платежів та податків у розмірі відповідно до рішення про коригування керуючись ч.1 ст.29 Митного кодексу України.
Позивач не погодився з визначеною відповідачем митною вартістю, вказавши, що сума надмірно сплачених митних платежів через коригування становить 87844,17 грн., тому він не погоджуючись з винесеним рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації та звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При цьому, п.23 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.
Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, положеннями ч.4 ст.53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Суд вважає необхідним зазначити, що якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.
Відповідно до ч.1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Суд зазначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд зазначає, що приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).
Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Керуючись статтями 54, 55, 60, 64 Митного кодексу України (далі - МК України), Слобожанською митницею Держмитслужби 01.09.2020 було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару UA807000/2020/001721/2 за резервним методом.
При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено за рівнем митної вартості на товари № 1 - 2,71 дол. США за 1 кг товару, №2 - 2,72 дол. США за 1 кг товару, №5 -8,01 дол. США за 1 кг товару.
Судом встановлено, що відповідно до частини першої статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами пункту 2 частин другої статті 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
В результаті спрацювання вищевказаних ризиків АСАУР 01.09.2020 посадовою особою митного поста було направлено запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості вищевказаних товарів до спецпідрозділу (Управління адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів).
В результаті вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, відповідачем встановлено наступні наступні обставини:
- задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари оформлені митницями ДМС України у максимально наближений термін;
- наявні рішення про коригування митної вартості подібних товарів по даному підприємству;
- подані до митного оформлення документи (зовнішньоекономічний контракт відсутній (не надано декларантом), інвойс, довідка про транспортні витрати) не підтверджують в повній мірі задекларований найменший рівень митної вартості;
- не надано рахунок за послуги перевезення товарів, а також навантажувальні роботи, відповідно до умов поставки EXW.
Судом встановлено, що листом від 01.09.2020 року №2 позивач повідомив, що надати інших документів у 10 денний термін немає можливості та просив вирішити рішення про коригування митної вартості.
В судове засідання представником позивача були надані пояснення та інші документи, які не були надані митному органу, а тому не враховувались при винесенні оскаржуваного рішення, а саме: акт надання послуг від 02.09.2020 року №300-1 на виконання договору №144 від 20.05.2019 року, заявка до цього договору від 25.08.2020 року (а.с.67-68), заявка брокера на виправлення описки у декларації щодо номера контракту FR036 на FP036, висновок експерта від ДП "Держзовнішінформ", на який посилається представник позивача у своїх письмових поясненнях.
Судом встановлено, що умови постачання «ЕХW» згідно «Інкотермс 2010» передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження Покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місті (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місць призначення.
Позивачем було надано довідку про транспортні витрати (додається), але жодних документів щодо оплати щодо цієї довідки надано не було.
Тобто позивачем не доведено вартість транспортних витрат та не вбачається, чи включені витрати на навантаження та вивантаження товарів до вартості транспортних витрат.
Відповідно до положень частини десятої статті 58 МК України складовими митної вартості товару, які, враховуючи умови поставки "ЕХW", повинні при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, також, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МК України), а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.6 ч.10 ст.58 МК України).
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Однак, відомостями, зазначеними у МД, підтверджується, що при розрахунку митної вартості товару позивача ним до вартості товару не додано вказаних витрат, які є складовою митної вартості, враховуючи умови поставки "ЕХW".
Крім того, комерційна пропозиція, що подана до митного органу - без зазначення умов поставки.
Так, відповідно до частини третьої пункту 2 частини 11 статті 58 МК України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Таким чином, надані декларантом документи не підтверджують таку складову заявленої митної вартості товарів як витрати на транспортування, передбачену п.6 ч. 2 ст. 53 МК України.
Як вбачається з договору №144 від 20.05.2019 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, наданого до матеріалів справи (а.с.31), п.4.3-4.5 - порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням. Термін оплати не може перевищувати 10 банківських днів з дня виставлення рахунку акту виконаних робіт (наданих послуг). Оплата послуг експедитора провадиться замовником на розрахунковий рахунок експедитора на підставі наступних документів: рахунок-фактури, акт виконаних робі, CMR, ТТН, у разі перевезення у міжміському сполученні, податкової накладної.
Проте, до митного органу був наданий інший договір про перевезення №12 від 04.01.2019 року, який до матеріалів справи долучено не було, в судовому засіданні представник позивач підтвердила вказаний факт та зазначила, що товар дійсно не був застрахований. Також, представник позивача зазначила, що договір №12 від 04.01.2019 року був наданий брокером до митниці помилково, він не має відношення до поставки, яка була задекларована.
Також, суд зазначає, що наданий до митного органу рахунок на оплату транспортних послуг №300-1 від 31.08.2020 року стосується договору перевезення №12 від 04.01.2019 року, а наданий акт від 02.09.2020 року №300-1 стосується договору №144 від 20.05.2019 року.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Проте, що наданий документ (довідка про транспортні витрати) адресована у митні органи ПП «Данкір», не містить жодної інформації про договір транспортного експедирування, оскільки довідка є похідною від основного документу - договору, на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення.
Факт того, що до митниці не надавався договір (контракт) про перевезення підтверджується відсутністю у графі 44 зазначених ЕМД реквізитів документа за кодом « 4301», яким має бути позначено такий документ відповідно до Класифікатора документів.
Необхідність подання відповідного договору обумовлена тим, що послуги з перевезення - це цивільні правовідносини, підставою виникнення яких є відповідний договір. Саме договором сторони визначають, зокрема, предмет правовідносин, порядок надання послуг, порядок здійснення розрахунків за надані послуги тощо.
Таким чином, надана позивачем довідка не є належним підтвердженням суми витрат транспортування, позивачем також, не надано докази страхування товару, доказів сплати транспортних витрат у розмірі 20000,00 грн. позивачем надано не було.
Вищевикладені обставини справи доводять той факт, що документи, подані декларантом до Слобожанської митниці Держмитслужби разом з вищевказаною МД містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Документів, які б спростували обґрунтовані сумніви митниці в об'єктивності заявленої митної вартості товарів, декларант до Слобожанської митниці Держмитслужби не надав.
Слід зазначити, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові №21-498а15 від 02.06.2015р., ВАСУ в постанові від 25.03.2015 у справі № К/800/34520/14, в постанові від 26.11.2014 по справі № К/800/20512/14, в постанові від 20.01.2015 по справі № К/800/51598/13.
Суд також зазначає, що положеннями ст. 264 Митного кодексу України визначено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Підстави обрання другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, джерела зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовувався в зв'язку з вимогами статті 59 МК України - «При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна виробництва;
4) виробник.»
Згідно вимог п.2.4 Методичних рекомендацій, під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари, виявлено, що в ціновій базі ЄАІС відсутні факти митних оформлень товарів того ж виробника, тобто не виконуються всі умови щодо ідентичності в розумінні МК України.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовувався в зв'язку з вимогами статті 60 МКУ, згідно з якою під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку».
Згідно з вимогами пункту 2.4 Методичних рекомендацій під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари, виявлено, що в ціновій базі ЄАІС відсутні факти митних оформлень товарів з такими ж торговими марками, тобто не виконуються всі умови щодо аналогічних товарів в розумінні МК України.
Митним кодексом України для застосування до імпортованих товарів основного методу визначення митної вартості товарів ставить ряд вимог, недотримання яких має наслідком неможливість його використання декларантом. Зокрема, частинами другою, дев'ятою та двадцять першою статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Розрахунки при визначенні митної вартості товарів за основним методом робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Враховуючи наведене, зважаючи на наявність підстав вважати подані декларантом документи необ'єктивними і такими, що не підтверджують в повному обсязі складові митної вартості заявленого товару, маємо висновок про неможливість використання основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору, а тому й про вимушеність коригування Відповідачем заявленої митної вартості за другорядним методом згідно з положеннями статті 64 МК України.
Підставою для визначення митної вартості стала цінова інформація за фактом митних оформлень товарів ЄАІС, зокрема по товару МІ - МД №UA 500070/2020/500561 від 21.08.2020, по товару М2 МД №UA500020/2020/221485 від 30.07.2020, по товару М5 МД №UA 100020/2020/36365 від 07.08.2020.
Суд зазначає, що у справі № П/805/38/14 Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.11.2015 зазначив наступне: «Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. При визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів визначення митної вартості відповідає цілям та положенням статті 7 Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ) 1994 року.
Тобто, при застосуванні резервного методу допускається порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть з різних країн походження товару.
Застосування резервного методу та визначення подібності товару з наявною інформацією митниці здійснюється виходячи з основного критерію - коду за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому, дата митного оформлення, за яким здійснювалося порівняння, є наближеною до дати спірного митного оформлення. При визначенні митної вартості згідно з ціновою інформацією, яка наявна у митниці (станом на день здійснення митного оформлення), береться митна вартість подібного товару, митне оформлення якого збігається або є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення».
Таким чином, суд приходить до висновку, що Слобожанською митницею Держмитслужби правомірно обрано резервний метод визначення митної вартості та прийнято Рішення, чим не допущено можливі втрати Державного бюджету України у разі здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, визначеною позивачем, у розмірі 87844,17 грн.
Крім того, зазначаємо, що ТОВ «Хот-Велл» при випуску товарів у вільний обіг за МД №UA807170/2020/044448 від 01.09.2020 (скоригована декларація) скористалось правом, передбаченим частиною 7 статті 55 МК України, а саме, товари було випущено з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, обчислених митним органом.
В подальшому ТОВ «Хот-Велл» з питання перегляду в порядку частини дев'ятої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів до митниці не зверталося.
Щодо позовної вимоги про скасування картки відмови Слобожанської митниці Держмитслужби вважає за необхідне звернути увагу суду на наступне.
Оскільки судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним, вимога щодо скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807170/2020/00962 від 01.09.2020 року, - є похідної, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001721/2 від 01.09.2020 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807170/2020/00962 від 01.09.2020 року - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.02.2021 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.