м. Вінниця
22 лютого 2021 р. Справа № 120/4290/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025150002135 від 31.01.2020 року про відмову у призначені пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загальнотрудового стажу період роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року, зазначений у записах трудової книжки починаючи з моменту звернення до відповідача 25.11.2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатом розгляду її заяви, відповідач прийняв рішення № 025150002135 від 31.01.2020 року про відмову у призначені пенсії за віком, де підставою для відмови вказав відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року у зв'язку з відсутністю відповідного розпорядчого документу, який виступив підставою для внесення запису про прийом на роботу та нечитабельністю відтуску печатки на записі у трудовій книжці.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправними, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 26.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.09.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначає про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року у зв'язку з відсутністю відповідного розпорядчого документу, який виступив підставою для внесення запису про прийом на роботу та нечитабельністю відтуску печатки на записі у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 25.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
31.01.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 025150002135 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Підставою для відмови визначено неможливість зарахування до страхового стажу періоду роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року, з огляду на відсутність відповідного розпорядчого документу, який виступив підставою для внесення запису про прийом на роботу та нечитабельністю відтиску печатки, яким завіряються внесені записи, та відсутність підпису посадової особи, яким підтверджується достовірність внесених записів.
Також у оскаржуваному рішенні зазначено, що до заяви позивача від 25.11.2019 року було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 , видану на ім'я ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження дітей - 06.10.1985 року, де у графі мати зазначено ОСОБА_1 , та 07.04.1982 року, де у графі мати зазначено ОСОБА_1 ; довідку про заробітну плату за 1993 рік, видану на ім'я ОСОБА_1 ; архівні довідки за період роботи в КСП «Івча» про фактичну кількість здійснених вихододнів № 01-19/607 від 20.08.2019 року, видану на імя ОСОБА_1 ; довідку про заробітну плату № 01-19/609 від 20.08.2019 року видану на імя ОСОБА_1 (так в документі); архівну довідку № 03.20.3-01-28/199 від 15.10.2019 року, видану на ім'я ОСОБА_1, згідно якої ОСОБА_1 прийнято в радгосп дояркою з 07.12.1983 року, ОСОБА_1 (так в документі) звільнена з роботи з 07.04.1986 року; архівну довідку № 01-09/М-459 від 09.10.2019 року, яка містить відомості про заробітну плату за 1990 р. - значиться ОСОБА_1 , за 1991 р. - ОСОБА_1 , за 1992 р. - ОСОБА_1
Проте дані періоди не було враховано до стажу роботи, через невідповідність особистих даних особи, зазначених в вищевикладених довідках, з паспортними даними позивача, та через відсутність документів, що підтверджували, поступову зміну прізвища позивача.
Позивач, не погоджуючись із діями пенсійного органу, щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року, звернулася з цим позовом до суду.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Положеннями статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша); заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга); органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Як уже зазначалося судом, Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року.
Згідно записів у трудовій книжці колхозника серії НОМЕР_2 виданій на ім'я " ОСОБА_1 " перекреслено та виправлено на ОСОБА_1 (виправлено згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 , скіплено печаткою та підписом відповідальної особи) вбачається, що позивач з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року була ченом колективного с/г "Івчанське".
В той же час, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року, відповідач вказує на відсутність відповідного розпорядчого документу, який виступив підставою для внесення запису про прийом на роботу та нечитабельністю відтиску печатки, яким завіряються внесені записи, та відсутність підпису посадової особи, яким підтверджується достовірність внесених записів.
На переконання відповідача даний факт позбавляє їх можливості підтвердити даний період роботи ОСОБА_1 .
Однак, на переконання суду, записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача на вищевказаному колективному с/г у спірний період, а надання уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу необхідно лише у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Відтак, суд критично ставиться до позиції відповідача щодо незарахування до стажу роботи позивача періоду з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця, а матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови відповідача у перерахунку пенсії.
Також суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ними вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду.
На переконання суду, відповідачем не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Водночас, необхідно зазначити, що позитивним обов'язком держави в цілому та її державних органів, у тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізації майнових прав громадянин при призначені пенсії. Не забезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та, як наслідок, обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.
Так, ще однією із підстав для відмови позивачеві у призначенні пенсії, стала невідповідність особистих даних позивача, зазначених в довідках наданих пенсійному органу, з її паспортними даними, та відсутність документів, що підтверджували, поступову зміну прізвища позивача.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 був затверджений «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Згідно з частиною 4 статті 45 Закону № 1058-ІV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Перелік документів, необхідний для призначення пенсії за віком, встановлений пунктом 2.1 Порядку № 22-1, за змістом якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж; документи про місце проживання (реєстрації) особи; довідка про заробітну плату.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1, заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. В свою чергу рішення про призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх необхідних документів.
Однак, Головним управлінням не було повідомлено позивача про необхідність подачі додаткових документів. Таким чином, відповідач, не повідомивши позивача належним чином про те, які документи необхідно подати додатково та про право в тримісячний строк надати додаткові документи на підтвердження стажу, виніс рішення про призначення пенсії.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо винесення рішення № 025150002135 від 31.01.2020 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправними та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025150002135 від 31.01.2020 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загальнотрудового стажу період роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив із положень частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025150002135 від 31.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 22.12.1993 року по 20.11.1996 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Мультян Марина Бондівна