м. Вінниця
22 лютого 2021 р. Справа № 120/5163/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач). Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд:
- визнати дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 та щомісячної основної та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в повному розмірі за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року неправомірними.
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014", а також підвищення за проживання в Чорнобильській зоні непрацюючому пенсіонеру за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, а тому має право та чорнобильську пенсію та інші доплати, що передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Окрім того, позивач вказує, що лише з 03.08.2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України були надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, на переконання сторони позивача, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати державну і додаткову пенсії, підвищення за проживання чорнобильській зоні в розмірах, визначених статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не "Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011 року.
Такі дії відповідача, на переконання позивача, є протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
Ухвалою від 30.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, вирішено витребувати з ГУ ПФУ у Вінницькій області та зобов'язати надати суду у 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
29.10.2020 року представницею відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиці зазначила, що Верховною Радою України прийнято Закон України від 14.06.2011 року № 3494- VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", в прикінцевих положеннях якого доповнено п. 4, який передбачає , що норми статей 39, 50, 51, 52, 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 (надалі - постанова КМУ № 1293) передбачено збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Як зазначається у відзиві, саме з цієї дати дії всіх суб'єктів владних повноважень перевіряються на відповідність вимогам Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745. Крім того, з 01.01.2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою затверджено порядок визначення розміру основної та додаткової пенсії особам, постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, з врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та наявних даних про заробітну плату, нараховану за роботу у зоні відчуження. Представниця відповідача вказує, що саме відповідно до цього порядку і проводиться обчислення пенсії позивачу з 01.01.2012 року, адже іншого порядку діючим законодавством не передбачено.
Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду, що ч. 2 ст. 99 КАС України, якою встановлено шестимісячний строк звернення до суду.
З огляду на вищезазначене, на переконання сторони відповідача, дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень Постанови №1210 є правомірними.
Ухвалою від 04.01.2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а.
Ухвалою від 29.01.2021 року вирішено провадження у справі поновити.
01.02.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у даній справі. Оскільки, ухвалою від 29.01.2021 року провадження у даній справі було поновлено, то відпала необхідність у повторному розгляді питання щодо поновлення провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої відділом реєстрації територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області від 25.08.2020 року вих. №23-15-1945 ОСОБА_1 з 06.03.1990 року по теперішній час проживає в м. Ладижин Вінницької області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106, віднесено до посиленого радіологічного контролю.
Пенсію позивачу призначено та обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
01.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою, зареєстрованою за №3768/М-0200-20, з метою отримання роз'яснення щодо розрахунку ти виплати призначеної йому пенсії.
У листі від 10.09.2020 року №3744-3768/М-02/8-0200/20 пенсійний орган зазначив, що Верховною Радою України було прийнято Закон України від 14.06.2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" в прикінцевих положеннях якого доповнено п. 4, який передбачає, що норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання п. 7 зазначеного Закону, Кабінетом Міністрів України було видано постанову від 06.07.2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (оприлюднена 23.07.2011), якою було встановлено нові розміри зазначених виплат.
Саме з цієї дати дії всіх суб'єктів владних повноважень перевіряються на відповідність вимогам Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745.
Також відповідач повідомив, що 23.11.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" яка набрала чинності з 01.01.2012 року. Зазначеною постановою, затверджено порядок визначення розміру основної та додаткової пенсії особам, постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, з рахуванням прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та наявних даних про заробітну плату, нараховану за роботу у зоні відчуження. Відповідно до цього порядку і проводиться обчислення пенсії позивача з 01.01.2012 року. Іншого діючим законодавством не передбачено.
Позивач вважає таку бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправною, а тому за захистом своїх права та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом із тим, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії (далі - Закон №796-ХІІ).
Так, статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ визначає доплату непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають на радіоактивно забрудненій території у наступних розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Згідно із статтею 50 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам 1 групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
- по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
- по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
- по ПІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року розділ VІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011).
Відтак, Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011 року затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Відтак, аналіз наведених норм свідчить про те, що визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 року №719-VII не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів державної та додаткової пенсій, встановлених статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210.
Таким чином, враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом, яким є Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року, з 01.01.2014 року нарахування та виплата державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також підвищення за проживання в Чорнобильській зоні непрацюючому пенсіонеру має здійснюватися у розмірах, встановлених статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року№1622-VII (який набрав чинності 03.08.2014 року) розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.
Відтак, з 03.08.2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, наведені приписи свідчать про те, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року орган Пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №619/2262/17, від 19.06.2018 року у справі №344/14522/17, від 11.09.2018 року у справі №522/6810/17 та ряду інших, а також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 року у справі №560/3172/20, від 20.08.2020 року у справі №10553/19 та ряду інших.
Однак, надаючи оцінку діям під час перерахунку та виплати пенсії у 2014 році відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач не врахував наведених вище приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не передбачалося обмежень щодо застосування статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому позивач у цей період має право на отримання пенсії у розмірі, який встановлено вказаними статтями.
Наведене свідчить про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, а також невиплати щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року включно у відповідності до ст. 39 Закону №796-ХІІ у розмірі одної мінімальних заробітних плат встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік".
З приводу вимоги зобов'язального характеру, то суд зазначає, що така вимога є похідною від основної, а відтак підлягає задоволенню відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014", а також підвищення за проживання в Чорнобильській зоні непрацюючому пенсіонеру за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо аргументів відповідача про пропуск позивачем строків звернення з даним позовом до суду, суд зазначає таке.
Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 року №510/1286/16-а вказується, що, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.09.2020 року, відтак шестимісячний строк звернення до суду необхідно обраховувати сама з цієї дати.
Отже, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду 25.09.2020 року, то останнім не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щомісячної основної та додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в повному розмірі за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014", а також підвищення за проживання в Чорнобильській зоні непрацюючому пенсіонеру за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення в повному обсязі сформовано: 22.02.2021 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна