м. Вінниця
19 лютого 2021 р. Справа № 120/5260/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась в суд з адміністративним позовом до Стрижавської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що позивач звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,1 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту смт. Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області, що межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520655900:02:005:0232.
За результатом розгляду клопотання позивача, відповідач відмовив у наданні такого дозволу та вказав, що бажане місце розташування земельної ділянки яке вказане на графічному матеріалі знаходиться по АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту смт. Стрижавка та перебуває у власності.
Представник позивача зазначив, що з метою встановлення факту наявності зареєстрованого права власності на бажану позивачем земельну ділянку, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Разом з тим, документів, що посвідчують право власності на бажану позивачем земельну ділянку в архіві відділу не виявлено. Також, не виявлено рішення Стрижавської селищної ради щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність.
Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення 61 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №68 від 12.08.2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту смт. Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту смт.Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області та прийняти за результатами його розгляду рішення у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України, яким надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту смт.Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області.
Ухвалою суду від 05.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.10.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
На переконання відповідача, бажана позивачем земельна ділянка, згідно земельно-облікових документів Стрижавської селищної ради знаходиться у власності ОСОБА_2 .
Разом з тим, в поданих ОСОБА_1 матеріалах відсутнє нотаріально посвідчене погодження на вилучення земельної ділянки. Відповідачем не приймалось рішення щодо віднесення такої земельної ділянки до земель запасу. Крім того, припинення права власності на земельну ділянку здійснюється за згодою землевласника або за рішенням суду.
Також вказали, що для внесення в базу даних Державного земельного кадастру України інформації про таку земельну ділянку розробляється технічна документація по встановленню, відновленню меж земельної ділянки на місцевості.
Враховуючи вищевикладене, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
18.11.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Також, представник позивача просив витребувати у відповідача додаткові документи.
Ухвалою суду від 08.12.2020 року витребувано у відповідача інформацію стосовно реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1250 га, що розташована по АДРЕСА_1 , доказів про передачу земельної ділянки площею 0,1250 га, що розташована по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 .
29.12.2020 року на адресу суду надійшов лист відповідача, у якому зазначено про неможливість надання витребуваних документів, оскільки вся документація, в тому числі рішення Стрижавської селищної ради по 2012 рік включно, передані на постійне зберігання до архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації. Також вказано, що у відповідача берігається земельно-облікова книга, з якої видно, що земельна ділянка, яку хоче отримати у власність позивач перебуває у власності ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 15.01.2021 витребувано у відповідача інформацію для ідентифікації (номер, дата прийняття) рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 та відомості щодо місця проживання (реєстрації) ОСОБА_2 .
Ухвала суду отримана відповідачем 19.01.2021, однак станом на день розгляду справи витребувана інформація до суду не надходила.
Так, суд керуючись ч. 9 ст. 80 КАС України розглядає справу за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.
05.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,1 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту смт.Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області, що межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520655900:02:005:0232.
Рішенням 61 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №68 від 12.08.2020 року позивачу відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у власності.
Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що не відповідає положенням частини 7 статті 118 ЗК України, а тому за захистом своїх прав звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Приписами п.п. "а", "б" ч.1 ст.12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. "б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідних розмірах в залежності від місця розташування земельної ділянки.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст.118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.
В той же час, згідно приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Отже, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка знаходиться по АДРЕСА_1 та перебуває у власності.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Водночас, в силу приписів ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державній реєстрації, зокрема, підлягають: право власності чи право користування земельною ділянкою.
Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990).
На підтвердження того, що бажана позивачем земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 , відповідачем надано "Книга по обліку платежів земельного податку на 2016-2020 роки", Викопіювання з плану зонування території смт.Стрижавка.
Суд не приймає такі докази як належні та допустимі, в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, оскільки надана відповідачем копія одного аркуша "Книги по обліку платежів земельного податку на 2016-2020 роки" свідчить лише про те, що ОСОБА_2 здійснювала платежі по земельному податку, в той же час вид користування цією землею встановити не можливо.
Крім того, встановити тотожність земельної ділянки на яку має намір розробити проект землеустрою позивач та, за яку здійснювались платежі ОСОБА_2 не можливо також.
Додатково слід вказати, що надане викопіювання з плану зонування смт. Стрижавка свідчить, що земельна ділянка яку позначили на графічних матеріалах, не містить інформації про її відведення в натурі будь-кому, оскільки вона є невід'ємною частиною зони з позначкою Р-3 Рекреаційна зона озеленених територій загального користування.
Враховуючи вищезазначене, спірна земельна ділянка несформована та інформація про зареєстроване право власності (користування) щодо цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастру відсутня.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що для внесення в базу даних Державного земельного кадастру України інформації про земельну ділянку розробляється технічна документація по встановленню, відновленню меж земельної ділянки на місцевості.
На виконання вимог ухвали суду від 08.12.2020 про витребування доказів, відповідач повідомив, що інформація стосовно реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1250 га, що розташована по АДРЕСА_1 та докази про передачу даної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 передано на постійне зберігання до архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації.
З метою витребування у Вінницької районної державної адміністрації вищезазначених доказів та залучення в якості третьої ОСОБА_3 , 15.01.2021 року судом витребувано у відповідача інформацію для ідентифікації (номер, дата прийняття) рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 та відомості щодо місця проживання (реєстрації) ОСОБА_2 .
Разом з тим, станом на день розгляду справи відповідач не наддав витребувану судом інформацію.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд не може погодитись з правомірністю відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, що зазначені в оскаржуваному рішенні, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження перебування бажаної для позивача земельної ділянки у власності чи користуванні іншої особи, відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та як наслідок задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, то така вимога є похідною від основної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення, а тому підлягає задоволенню.
Водночас, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не може бути задоволеною, оскільки задоволення вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання виключає можливість одночасного задоволення й вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Такі висновки ґрунтуються на тому, що в ході повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою відповідач в силу положень частини 7 статті 118 ЗК України вправі надати такий дозвіл або відмовити у його наданні, що свідчить про наявність дискреції у діях суб'єкта владних повноважень, що обмежує суд одночасно зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання та надати відповідний дозвіл.
Відтак, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою задоволенню не підлягає.
Разом із тим, згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути подане позивачем клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га від 05.06.2020 та прийняти по суті рішення у формі розпорядчого документу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Аналогічного правового висновку дійшов 7ААС у постанові від 05.08.2020 року справа № 120/975/20-а.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 61 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №68 від 12.08.2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Зобов'язати Стрижавську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту смт.Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на корить ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 560,53 грн. (п'ятсот шістдесят гривень п'ятдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330007)
Рішення в повному обсязі складено:19.02.2021 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна