м. Вінниця
19 лютого 2021 р. Справа № 120/7195/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович (далі - третя особа, приватний нотаріус) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 є донькою померлого пенсіонера ОСОБА_2 . Також, вказав, що з вересня 2014 ОСОБА_2 було припинено виплату пенсії в зв'язку з початком антитерористичної операції на Сході України. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер на непідконтрольній уряду України території. 03.01.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі довідки про суми заборгованості по пенсі, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , було видано свідоцтво про право на спадщину, яка складалася із пенсійних виплат, що належали спадкодавцю, але не були ним отримані за життя, нарахованих відповідачем у розмірі 222 318 грн. Однак представнику позивача виплачена недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 у сумі лише 219 296,82 грн.
Не погоджуючись із визначеною пенсійним фондом у надісланій приватному нотаріус довідці сумою пенсійних виплат, що належали спадкодавцю, але не були ним отримані за життя, а також із безпідставним зменшенням суми виплати пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, позивачка через свого представника звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання в порядку статті 262 КАС України. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
23.12.2020 на адресу суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Вінницькій області, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше німе за три роки до дня звернення за отриманням пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до Головного управління із заявою про виплату недоотриманої пенсії та надала свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свою чергу, сума недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 була виплачена за період з 14.01.2017 по 30.06.2019 в розмірі 219296,83 грн.
З огляду на все вищезазначене, на переконання сторони відповідача, в Головного управління відсутній альтернативний спосіб дій у спірних правовідносинах. Головне управління не мало та не має правових підстав для виплати недоотриманої пенсії з вересня 2014 року по 14.01.2017 рік.
23.12.2020 провадження у справі відкладено на 21.01.2021 в зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, про що секретарем складено довідку.
Ухвалою від 21.01.2021 провадження у справі відкладено на 03.02.2021.
03.02.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату з підстав перебування, представника, який безпосередньо відповідав за ведення справи, на лікарняному.
03.02.2021 провадження у справі відкладено на 08.02.2021 в зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, про що секретарем складено довідку.
08.02.2021 представником відповідача через канцелярію суду подано додаткові пояснення по справі (клопотання), однак останні судом до уваги не беруться, адже подані вже під час розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 262 КАС України).
В судове засідання 08.02.2021 позивачка та її представник не з'явились, натомість в прохальній частині позовної заяви клопотали здійснювати розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 29.08.2019 та свідоцтвом про право на спадщину від 03.01.2020.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 проживав на непідконтрольній Уряду України території. Місцем смерті у свідоцтві про смерть Серії НОМЕР_2 від 29.08.2019 вказано м. Донецьк.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Задорожним О.С. відкрито спадкову справу та, в зв'язу з необхідністю видання свідоцтва на спадщину за законом, надіслано до ГУ ПФУ у Вінницькій області запит від 19.12.2019 за вих. №35/02-14, в якому просив повідомити загальну суму нарахованих пенсійних виплат, які підлягають виплаті ОСОБА_2 (а.с. 23).
У відповідь на запит третьої особи, пенсійним фондом сформовано лист від 27.12.2019 за вих. №2654/02-04-26/04, в якому державному нотаріусу повідомлено, що станом на 21.12.2019 сума недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_2 складає 222318,00 грн. (а.с. 24).
03.01.2020 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Задорожним О.С., посвідчено, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1937 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька ОСОБА_3 , 1964 р.н., про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №4 ( спадкова справа №07/2019) (а.с. 19-21).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, оцінка спадкового майна складається з пенсійних виплат, які належали спадкодавцю, але не були ним одержані за життя, нарахованих ГУ ПФУ у Вінницькій області у розмірі 222318,00 грн.
04.09.2020 представник позивачки звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою в якій просив надати довідку щодо нарахованої та не виплаченої пенсії ОСОБА_4 з вересня 2014 року по 14.01.2017 з наданням пояснень щодо причин не виплати суми недоотриманої пенсії в повному обсязі.
Листом від 13.10.2020 за №4318-4431/Г-02/8-0200/20 пенсійний фонд повідомив представника позивача, що сума недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 була виплачена за період з 14.01.2017 по 30.06.2019 в розмірі 219296,83 грн. внаслідок застосування до даних правовідносин положень ст. Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме проведено обрахунок недоотриманої суми пенсії за три роки до дня звернення позивачки за отримання пенсії.
07.10.2020 представник позивачки звернувся до відповідача з листом, в якому, покликаючись на помилкове застосування до даних правовідносин положень ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" просив у найкоротший термін подати до приватного нотаріуса нову довідку про нараховані однак не виплачені суми пенсії починаючи з вересня 2014 року по 14.01.2017 які також за життя належали померлому ОСОБА_2 (а.с. 27).
Листом від 17.09.2020 за №3869-3842/Г-02/8-0200/20 пенсійний фонд надав представнику позивачки відповідь, яка за своїм змістом є аналогічною відповіді наданої листом від 13.10.2020 за №4318-4431/Г-02/8-0200/20. При цьому, додатково повідомив, що позивачка та її представник в разі незгоди з отриманою відповіддю мають право звернутись до вищого органу у порядку підлеглості або безпосередньо до суду.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії за дні життя померлого пенсіонера ОСОБА_2 за період з вересня 2014 року по 14.01.2017, позивачка, через свого представника, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі смерті пенсіонера.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України визначені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Приписами статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Суд зазначає, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів.
Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, а лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Як вбачається зі змісту листа пенсійного фонду від 27.12.2019 за №2654/02-04-26/04, станом на 21.12.2019 сума недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_2 складає 222318,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки пенсія батьку позивачки нарахована в розмірі та у відповідності до приписів пенсійного законодавства, проте не виплачена з незалежних ні від органу пенсійного фонду, ні від пенсіонера причин, то необхідно застосовувати приписи ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що у рішенні Верховного суду від 20.02.2020 по справі №428/5418/18 суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що положення частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Оскільки, позивачка, як спадкоємець за заповітом, в установленому порядку прийняла спадщину після смерті батька - ОСОБА_5 , 1937 р.н. та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.01.2020 на кошти в сумі 222318,00 грн. нарахованої, але не отриманої пенсії, враховуючи те, що ОСОБА_1 виплачено 219296,83 грн., решту недоотриманої пенсії, що увійшла до складу спадщини згідно вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.01.2020 у розмірі 3021,17 грн. відповідач відмовляється виплатити, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, які ґрунтуються на ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки, дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та не стосується правовідносин щодо спадщини.
В свою чергу визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо не надання приватному нотаріусу довідки про суму недоотриманої пенсії померлим ОСОБА_5 , 1937 р.н., за період з вересня 2014 року по 14.04.2017 суд зазначає наступне.
Так, як вже зазначалось вище, статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України при застосуванні до встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію, яке нерозривно пов'язане із особою, яке відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.
Зважаючи на викладене, з метою з'ясування розміру суми пенсії, яка була нарахована померлому ОСОБА_5 , 1937 р.н., за період з вересня 2014 року по 20.06.2019, судом витребувано в пенсійного фонду та зобов'язано надити в судове засідання інформацію про те чи нараховувалась останньому в окреслений вище період пенсія із зазначенням помісячних розмірів нарахованої але не виплаченої пенсії.
На виконання вимог зазначеної ухвали, стороною позивача через канцелярію суду надано довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії від 15.02.2021 за №О/Р 905090811112, зі змісту якої вбачається, що за період з 01.09.2014 по 01.06.2019 сума нарахованої померлому ОСОБА_5 , 1937 р.н. пенсії становить 227519,67 грн.. При цьому, з довідки вбачається, що нараховані в період з 01.09.2014 по 01.10.2014 суми пенсійних виплат в сумі 4111,42 грн. за кожний місяць, виплачені пенсіонеру, в той же час в період з 01.11.2014 по 30.11.2016 пенсія померлому пенсіонеру не нараховувалась і не виплачувалась.
В контексті наведеного суд враховує, що в межах даної адміністративної справи позивачем не оскаржуються дії та рішення відповідача щодо припинення нарахування та виплати померлому пенсіонеру пенсії, водночас єдиною підставою звернення до суду з даним позовом стало неналежне, на переконання позивача, обчислення та виплата сум пенсії, які увійшли (повинні були увійти) до складу спадщини.
За наведених обставин, зважаючи на інформацію відображену у наданій пенсійним фондом довідці від 15.02.2021 суд встановив, що нарахованою але невиплаченою залишилась сума пенсії нарахована за 01.12.2016 в розмірі 1235,93 грн. При цьому, після здійснення математичних підрахунків, проведених на основі зазначеної довідки, з урахуванням інформації повідомленої пенсійним фондом приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Задорожному О.С. в листі від 27.12.2019 за №2654/62-04-26/04-2, судом встановлено, що сума нарахованої померлому пенсіонеру пенсії за 01.12.2016 в розмірі 1235,93 грн. увійшла до складу повідомленої приватному нотаріусу суми пенсії, яка в свою чергу була включена до складу спадщини та відображена в свідоцтві про право на спадщину за законом від 03.01.2020.
За наведених обставин, суд дійшов до переконання, що розмір пенсії, яка повинна увійти до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1937 р.н., та була повідомлена відповідачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Задорожному О.С. в листі від 27.12.2019 за №2654/62-04-26/04-2, узгоджується з інформацією надано пенсійним фондом на запит суду в довідці від 15.02.2021. При цьому, будь-яких інших відомостей, про нараховані але не виплачені суми пенсії померлому ОСОБА_5 , 1937 р.н. матеріали справи не містять, пенсійним фондом не надано, а позивачем не повідомлено про їх існування.
Отже, з огляд у на встановлені вище обставини твердження позивача в частині допущення з боку ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправної бездіяльності щодо ненадання довідки приватному нотаріусу щодо суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка увійшла до складу спадщини за період з 09.2014 по 14.01.2017 не знайшло свого підтвердження матеріалами справи та спростовано відповідачем наданими до матеріалів справи доказами, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача надавати приватному нотаріусу нову письмову довідку про суми заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_2 з вересня 2014 року по 14.01.2017, адже первинно надана відповідачем довідка охоплює всю суму нарахованої але невиплаченої за життя пенсії померлому пенсіонеру.
Разом з тим, оскільки, під час розгляду справи встановлено протиправність дій пенсійного фонду в частині невиплати в повному розмірі сум пенсії померлого ОСОБА_5 , 1937 р.н., які увійшли до складу спадщини та відображені в свідоцтві про право на спадщину за законом від 03.01.2020, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити різницю сум недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , що увійшла до складу спадщини згідно зазначеного свідоцтва про право на спадщину, та була фактично виплачена пенсійним фондом спадкоємцю.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840, 80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 420,40 грн. (1/2 задоволених вимог) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом, в повному розмірі сум пенсії померлого ОСОБА_5 , 1937 р.н., які увійшли до складу спадщини та відображені в свідоцтві про право на спадщину за законом від 03.01.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом, різницю між сумою недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , 1937 р.н., що увійшла до складу спадщини згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.01.2020 та сумою пенсії, яка була фактично виплачена спадкоємцю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 420, 40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Паспорт гр. НОМЕР_3 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович (вул. Шота Руставелі, буд. 17, м. Київ, 01001)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна