м. Вінниця
16 лютого 2021 р. Справа № 120/8438/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді - 6 років 5 місяців роботи на посадах слідчого, старшого слідчого та начальника слідчого відділу Немирівського РВ УМВС у Вінницькій області та 1 рік 11 місяців 14 днів строкової військової служби, а всього 8 років 4 місяці 14 днів.
Крім того, у тексті позовної заяви позивач просить встановити судовий контроль шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області у місячний термін подати суду звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 22.09.2016 постановою Верховної Ради України № 1600 звільнений з посади судді Немирівського районного суду Вінницької області у відставку. На посаді судді працював з 27.07.1996 по 30.09.2016, що складає 20 років 02 місяці. Відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010, постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.04.2017, яка залишено без змін ухвалою Вінницького адміністративного апеляційного суду від 29.06.2017 та постановою Верховного Суду України від 17.10.2018, позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, що перебуває у відставці, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 90% від заробітної плати судді. Натомість, у зв'язку із зміною з 01.01.2020 розміру суддівської винагороди та прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучив довідку далі ТУ ДСА в Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, рішенням відповідача у такому перерахунку було відмовлено. Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з метою його скасування. Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі № 120/3408/20-а позов задоволено. зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки ТУ ДСА в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0340, з урахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020. На виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, встановивши його розмір 50% від заробітної плати судді відповідного суду. На переконання позивача, 40 % доплати за вислугу років нараховано не було, а перерахування трудового стажу було здійснено виключно у його зменшення. На думку позивача, відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 50%, оскільки цей відсотковий розмір (90%) був йому визначений із моменту призначення довічного грошового утримання на підставі постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.04.2017. Позивач вважає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду підлягала врахуванню лише довідка ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0340, а відсоткове значення не могло бути зменшено, оскільки його обраховано на підставі закону, чинного на момент призначення довічного грошового утримання. Тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою суді Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.
21.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3160). У своєму відзиві відповідач зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі № 120/3408/20-а відповідачем було здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із довідкою ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0340. Зазначає, що спору між позивачем та ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час звернення позивача до суду не існувало, у зв'язку з чим резолютивна частина рішення суду (справа № 120/3408/20-а) не містить посилань на відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання. Відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді при зверненні заявника за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці був визначений в порядку, передбаченому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402. Щодо порядку визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, то зазначає, що розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, розмір утримання збільшується на 2 %, а тому розмір грошового утримання судді у відставці склав 50%. Щодо позовних вимог про зарахування до стажу роботи судді 6 років 5 місяців роботи на посаді слідчого, старшого слідчого та начальника слідчого відділу Немирівського РВ УМВС у Вінницькій області - 1 року 11 місяців 14 днів строкової служби, відповідач повідомив, що питання про визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді, отримання, чи порядку обчислення такого стажу судді, до компетенції ГУ ПФУ у Вінницькій області не належить. При обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховуються лише роки роботи на посаді судді. Стосовно вимог позивача встановити судовий контроль за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області подати звіт про виконання рішення суду, вважає, що такі дії є не обов'язком суду, а їх правом, що повинні ґрунтуватись на обґрунтованих припущеннях щодо необхідності покладеного такого обов'язку, виходячи з доводів, які дозволяють стверджувати, що права і свободи позивача можуть бути захищені саме шляхом застосування судового контролю за виконанням постанови і причин, які дають підстави суду вважати, що рішення не буде виконуватися відповідачем. З огляду на вищезазначене, відповідач вважає адміністративний позов безпідставним та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 22.09.2016 був звільнений з посади судді Немирівського районного суду Вінницької області у зв'язку з виходом у відставку та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Щомісячне довічне грошове утримання позивачеві призначено відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI.
На підставі постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.04.2017 у справі № 140/263/17, яка залишено без змін ухвалою Вінницького адміністративного апеляційного суду від 29.06.2017 та постановою Верховного Суду України від 17.10.2018, позивач отримував щомісячне довічне грошове утримання судді, що перебуває у відставці, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 90% від заробітної плати судді
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
У зв'язку з цим, 24.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви позивач додав довідку ТУ ДСА в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0340 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За результатами розгляду відповідної заяви, відповідач рішенням від 03.03.2020 № 905030152240 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку посилаючись на те, що у наданій довідці відображена суддівська винагорода станом на 01.01.2020, тоді як після прийняття Конституційним Судом України рішення (після 18.02.2020) будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбувалося.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач оскаржив його у судовому порядку.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №120/3408/20-а зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити позивачеві як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки ТУ ДСА у Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0340, з урахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020.
На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0340, починаючи з 19.02.2020.
Однак, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді хоча і враховано збільшений розмір суддівської винагороди вказаний у довідці від 19.02.2020 № 4-35/0340, проте змінено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 90% до 50 % (рішення № 905030152240 від 16.10.2020) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді у відповідності до припису ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якого, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Натомість, позивач вважає, що величина відсоткового значення довічного грошового утримання, яка складає 90% суддівської винагороди не підлягає зменшенню, адже її визначено із урахування його стажу роботи на посаді судді на момент призначення утримання.
Тому, вважаючи дії відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 02.06.2016 № 1402-VII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
В рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016, частина четверта статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини четвертої статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з 01.01.2020 базовий оклад судді місцевого суду склав 30 прожиткових мінімумів для працездатних громадян). Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними, адже правомірно визначені органом Пенсійного фонду України на момент призначення позивачу довічного грошового утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
При цьому, суд зазначає, що норми спеціальних законів, які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році, не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість, з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.
Водночас правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №120/3408/20-а, зокрема зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0340, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Так, в межах адміністративної справи № 120/3408/20-а суд не вбачав необхідності у зазначенні в судовому рішенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотковому відношенні до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки такий розмір визначається Законом, і дане питання підлягало визначенню безпосередньо при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не при його перерахунку.
Як уже зазначалося, довічне грошове утримання позивачеві було призначено в розмірі 90% заробітку працюючого судді, що не заперечується і самим відповідачем та підтверджується матеріалами справи. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі № 120/3408/20-а відповідачем було здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із довідкою ТУ ДСА України в Вінницькій області від 19.02.2020 № 4-35/0340, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, з розрахунку 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (після перерахунку по рішенню суду розмір щомісячного грошового утримання склав 56754 грн., сума доплати (заборгованості) з 19.02.2020 по 31.10.2020 становить 47555,94 грн.). Підставою для зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді у відповідності до припису ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якого, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Однак, суд вважає безпідставним застосування приписів ч. 3 ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, оскільки відповідні положення підлягають застосуванню лише при призначенні довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.
Застосування відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним, як тому, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 50 % суддівської винагороди.
Відтак, наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та, як наслідок, зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
При цьому, на переконання суду, відсутні підстави для зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який раніше перебував на посадах слідчого, старшого слідчого, начальника слідчого та щодо проходження строкової військової служби, оскільки рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області № 140/263/17, провадження № 2-а/148/39/17 від 14.04.2017, яке залишено без змін ухвалою Вінницького адміністративного апеляційного суду від 29.06.2017 та постановою Верховного Суду України від 17.10.2018 було встановлено, що стаж роботи на посаді слідчого, старшого слідчого та начальника слідчого відділу Немирівського відділу РВ УМВС у Вінницькій області, що складає 6 років 5 місяців зараховується до стажу роботи на посаді судді, а загальний стаж становить 26 років 7 місяців, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці ж самі обставини.
Правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, є сталими та не можуть змінюватися, про що зазначалося судом вище.
Зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, в даному випадку буде належним способом захисту порушеного права позивача.
Що ж до встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
У даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати у справі підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно ч. 3 ст. 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 90 % до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір в розмірі 560,53 грн. (п'ятсот шістдесят гривень п'ятдесят три копійки).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович